Постанова № 69315052, 03.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року № 876/8223/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Большакової О.О., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Залізничного обєднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова на постанову Франківського районного суду міста Львова від 22 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Залізничного обєднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Залізничного обєднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова, яким просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.04.2017 року № 37-13/8 про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років та зобовязати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції від 26.07.2001 року), виходячи із розрахунку 88% від суми місячного (чинного) заробітку, вказаної у довідці Прокуратури м. Києва від 09.03.2017 року № 18/135, в розмірі 15403,41 грн., починаючи з 16.03.2017 року, без обмеження максимального розміру пенсії в десять прожиткових мінімумів, установленої для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 22 червня 2017 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції від 26.07.2001 року) суперечить Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини, оскільки спричиняє дискримінацію позивача щодо здійснення останнім права на мирне володіння майном та отримання призначеної пенсії.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ з 01.06.2015 року пенсії в порядку і на умовах, визначених, зокрема, Законом України «Про прокуратуру», не призначаються. Також з 15.07.2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, згідно з п. 3 Прикінцевих положень якого Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року частково втратив чинність, крім, зокрема, ч. ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1. Відповідно до ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII, якою врегульоване пенсійне забезпечення працівників прокуратури, передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. При цьому, згідно з п. 1 вказаної статті з 01.10.2016 року до 30.09.2017 року прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років. Однак стаж позивача є недостатнім для призначення йому пенсії за вислугу років.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_2 16.03.2017 року звернувся до Залізничного обєднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції від 26.07.2001 року).

Однак листом від 03.04.2017 року № 37-13/8 Залізничне обєднане управління Пенсійного фонду України міста Львова повідомило позивача про відмову у призначенні такої пенсії, мотивуючи відмову тим, що у звязку з тим, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, Законом України «Про прокуратуру».

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних дій та рішення відповідача, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (в редакції, чинній з 26.07.2001 року, на яку посилається позивач) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Пізніше Законами від 08.07.2011 року № 3668-VI, від 27.03.2014 року № 1166-VII та від 28.12.2014 року № 76-VIII до вказаної норми були внесені зміни, а саме було встановлено нові вимоги щодо мінімальної вислуги років прокурорів і слідчих (загальної та стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури), яка дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років, а також встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

А з 15.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII і відповідно до п. 3 Прикінцевих положень цього Закону з дня набрання ним чинності визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 цього Закону. Інші ж частини даної статті, в тому числі перша та друга, які регулювали умови призначення та розмір пенсії за вислугу років прокурорів і слідчих, втратили чинність.

Також колегія суддів враховує розяснення, надані Конституційним Судом України в рішенні від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, згідно з яким конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи наведені вище обставини та положення норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що у Залізничного обєднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова були відсутні законні підстави для признання пенсії ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, а тим більше в редакції, чинній з 26.07.2001 року, після чого ще неодноразово вносились зміни, оскільки положення цієї норми втратили чинність, в звязку з чим дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років є правомірними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач та суд першої інстанції помилково вважають лист Залізничного обєднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова від 03.04.2017 року № 37-13/8, яким позивача було повідомлено про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, рішенням відповідача про відмову у призначенні такої пенсії, оскільки цей лист є способом інформування заінтересованої особи, а не рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на даний час питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегульовані ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, якою передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Також даною статтею встановлено, що при зверненні за призначенням пенсії в період з 01.10.2016 року до 30.09.2017 року (позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 16.03.2017 року) прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Однак, як встановив суд з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_2, його вислуга років станом на день звернення із заявою про призначення пенсії складала: загальна 20 років 6 місяців 30 днів, з них стаж роботи на посадах прокурорів 15 років 1 місяць 9 днів.

Таким чином, станом на 16.03.2017 року загальна вислуга років ОСОБА_2 становила менше 23 років, тобто була недостатньою для призначення йому пенсії за вислугу років, а тому у спірному випадку відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років також відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Залізничного обєднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова задовольнити.

Постанову Франківського районного суду міста Львова від 22 червня 2017 року у справі № 465/3130/17 за позовом ОСОБА_2 до Залізничного обєднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити дії скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Постанова складена в повному обсязі 03.10.2017 року