Ухвала суду № 69314991, 02.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22439/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гросс" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Гросс» перебуває на обліку в державній податковій інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби України з 10.02.2000 року.

13.03.2015 року позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку надіслано державній податковій інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві примірник договору про визнання електронних документів від 13.03.2015 року №130320153 (реєстраційний номер в системі - 9037129841). У відповідь позивачем отримано електронну квитанцію №1 від 13.03.2015 року, в якій зазначено про збереження документу на центральному рівні, та згодом електронну квитанцію №2, в якій зазначено про неприйняття електронного документу.

Зі змісту наявної в матеріалах справи роздруківки електронної квитанції № 2 вбачається, що підставою для відмови у прийнятті електронного договору позивача визначено виявлені помилки, а саме: «Відповідно баз даних, платник перебуває в стані 9- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Після з'ясування вищевказаного питання, зокрема підтвердження або реєстрації даних щодо нового місцезнаходження підприємства. Ваше підприємство може звернутися до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві для укладання нового договору «Про визнання електронних документів»».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт "в").

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

З огляду на викладене вбачається, що підставою для направлення до відповідного контролюючого податкового органу в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів.

При цьому, згідно пункту 6 розділу ІІІ Інструкції №233, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору; записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставою для неукладення відповідачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Гросс» договору про визнання електронних документів слугувала інформація, що платник перебуває в стані 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

В свою чергу, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (частина 1 статті 17 Закону №755).

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (стаття 18 Закону №755).

У відповідності до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.03.2015 року, тобто на дату отримання відповідачем примірника договору про визнання електронних документів від 13.03.2015 року №130320153, в якості місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс» зазначено адресу: 04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 4, корпус 6, кв. 6, яка відповідає адресі останнього, зазначеній у розділі 7 даного Договору. Крім того, вказані відомості, згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.03.2015 року, мають статус підтверджених.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві безпідставно відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Гросс» в укладенні договору про визнання електронних документів від 13.03.2015 року №130320153, отриманого 13.03.2015 року, з підстав невстановлення місцезнаходження позивача.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір «Про визнання електронних документів» від 13.03.2015 року №130320153, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку саме контролюючий орган, де зареєстрований платник податків, на його запит, уповноважений на підписання договору про визнання електронних документів (пункт 6 розділ ІІІ Інструкції №233).

Таким чином дана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки суд не може підміняти уповноважений орган у прийнятті рішення за результатами обробки договору про визнання електронних документів.

Одночасно з цим, відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини незаконності відмови відповідача в укладенні договору про визнання електронних документів з позивачем, суд першої інстанції, керуючись наведеними вище процесуальними нормами, вірно задоволено позовні вимоги шляхом визнання протиправною відмови в укладанні договору про визнання електронних документів від 13.03.2015 року №130320153 з підстави відсутності товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс» за місцезнаходженням та зобов'язання державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повторно розглянути надісланий позивачем примірник електронного договору про визнання електронних документів від 13.03.2015 року №130320153 на предмет його відповідності вимогам Інструкції № 233.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.