Ухвала суду № 69314771, 28.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25235/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, визнання неправомірними дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 09 вересня 2015 року №11890-23, винесену Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві;

2) визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22 вересня 2015 року №368/26-50-23-01-09;

3) визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо зарахування сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли в січні 2015 року, в рахунок сплати податкового боргу, що склався з узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу від 03.02.2015 № 218-23, оскільки станом на 02.02.2015 за платником обраховується податкова заборгованість по податку на додану вартість у сумі 20663 грн 11 коп (а.с. 14).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2015 року у справі №826/5828/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» задоволено частково. Визнано протиправним податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 03.02.2015 № 218-23. В задоволенні решти позову - відмовлено (а.с. 15-20).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року у зазначеній вище справі касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 повернуто особі, яка її подала.

05 травня 2015 року відповідачем прийнято податкову вимогу №4436-23, оскільки за ТОВ «Промгазінвест» станом на 04.05.2015 обліковується податковий борг за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість в розмірі 22383 грн 22 коп., та у подальшому прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 27.05.2015 №172/26-50-23-01-09 (а.с. 21-22).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у справі №826/15821/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгазінвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкову вимогу від 05.05.2015 №4436-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.05.2015 року №172/26-50-23-01-08 (а.с. 23-25).

Так, у вказаних рішеннях зазначено, що 30.01.2015 позивачем до ПАТ «Енергобанк» подано платіжне доручення від 30.01.2015 №189 на перерахування коштів (податку на додану вартість за грудень 2014 року) у сумі 21881 грн, що підтверджується відповідною відміткою банку на вказаному дорученні про розрахункового документа (а.с. 12).

Однак, відповідно до примітки банку на звороті платіжного доручення від 30.01.2015 року № 189 зазначений розрахунковий документ ТОВ «Промгазінвест» був повернутий без виконання з посиланням на положення абз. 8 п. 1.25 глави 1 розділу ІІІ Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», згідно якого під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин).

Так, за даними офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (www.fg.gov.ua) на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 року № 96 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 12.02.2015 № 29 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Енергобанк», згідно з яким з 13.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Енергобанк» призначено провідного професіонала відділу стратегії та нормативно-методологічного забезпечення ОСОБА_2. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Енергобанк» запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно.

Постановою Правління Національного банку України від 11 червня 2015 року № 370 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енергобанк».

Зважаючи на викладене, позовні вимоги у справі №826/15821/15 були задоволені в частині скасування податкової вимог від 05.05.2015 №4436-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.05.2015 року №172/26-50-23-01-08.

У подальшому, 09 вересня 2015 року відповідачем прийнято податкову вимогу форми «Ю» №11890-23, якою повідомлено ТОВ «Промгазінвест» про наявність у нього станом на 08.09.2015 24661 грн 44 коп. суми податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с. 26).

Рішенням «Про опис майна у податкову заставу» від 22 вересня 2015 року №368/26-50-23-01-09 вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ТОВ «Промгазінвест», а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому (а.с.27).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки будь-яких належних та допустимих доказів існування у позивача податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 24661 грн 44 коп., на підставі якої прийнято оскаржувані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, відповідачем не надано, відтак вони є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, оскільки за грудень 2014 року за позивачем не обліковувався податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), тому відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав для зарахування сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли в січні 2015 року, в рахунок сплати податкового боргу, що склався з узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до пп. 54.3.3. п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За правилами п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п.57.4 статті 57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Абзацем першим п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п. 89.1. ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з п. 89.3. ст. 89 Податкового кодексу України, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2015, у строки передбачені статтею 57 ПК України, позивачем до ПАТ «Енергобанк» згідно податкового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2014 року, подано платіжне доручення від 30.01.2015 №189 на перерахування коштів (податку на додану вартість за грудень 2014 року) у сумі 21881 грн, що підтверджується відповідною відміткою банку на вказаному дорученні про розрахункового документа.

Однак, операція з повернення коштів в сумі 21 881 грн, переказ яких попередньо був ініційований позивачем згідно платіжного доручення від 30.01.2015 № 189 в оплату податку на додану вартість, сталося не за ініціативою та без відома підприємства.

Вказані обставини встановлені у справі №826/15821/15, яка набрала законної сили, що у відповідності до частини першої статті 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 21 881 грн здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, та обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаній сумі припинився 30.01.2015, тому у контролюючого органу не було підстав для виставлення оспорюваної податкової вимоги за відсутності сформованої у законодавчо встановленому порядку податкової заборгованості.

Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів існування у позивача податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 24661 грн відповідачем не надано, тому слід визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 09 вересня 2015 року №11890-23 та рішенням від 22 вересня 2015 року №368/26-50-23-01-09.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо зарахування сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли в січні 2015 року, в рахунок сплати податкового боргу, що склався з узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 89.7. ст. 89 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Оскільки за грудень 2014 року за позивачем не обліковувався податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), тому відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав для зарахування сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли в січні 2015 року, в рахунок сплати податкового боргу, що склався з узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року, відтак позовні вимоги в цій частині також є обгрунтованими.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.