Ухвала суду № 69314748, 28.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4295/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2017 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Велтайм» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велтайм» (надалі за текстом - «ТОВ «Велтайм») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0006882203 від 15.10.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 4 746 175 грн. 50 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0006892203 від 15.10.2015 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 3 348 006 грн. 25 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0006902203 від 15.10.2015 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3 859 954 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0000062203 від 20.04.2016 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 166 897 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Голосіївському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.08.2015 р. по 21.09.2015 р. посадовцями ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Велтайм» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 593/1-26-22-03/38130447 від 28.09.2015р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст.ст. 135, 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого: занижено податок на прибуток на 2 678 405 грн.; завищено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток на 3 859 954 грн.; занижено податок на додану вартість на 3 164 117 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

06 березня 2014 р. між ТОВ «Велтайм» та ПАТ «Фортуна-Банк» укладено кредитний договір № 04КР/13/1684/ЮР за умовами якого банк зобов'язався надати позивачеві у строкове платне користування грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 25 000 000 грн., а останній - повернути кредит у строк до 03.03.2015 р. та сплатити 18 % річних.

Відповідно до договору № 04КР/19/1684/ЮР від 12.05.2014 р. ПАТ «Фортуна-Банк» надало ТОВ «Велтайм» на строк до 12.05.2014 р. грошові кошти у межах максимального ліміту заборгованості 4 333 000 грн. зі сплатою 200 грн. за користування кредитом.

Згідно договору № 04КР/20/1684/ЮР від 15.05.2014 р. позивач отримав від ПАТ «Фортуна-Банк» кредит у межах максимального ліміту заборгованості 10 000 000 грн. на строк до 15.05.2014 р. із сплатою 500 грн.

На підставі договору від 24.03.2014 р. ПАТ «Фортуна-Банк» відступило ТОВ «Фактор Енерго» право вимоги 25 000 000 грн. кредиту та 221 917 грн. 81 коп. процентів за кредитним договором № 04КР/13/1684/ЮР від 06.03.2014 р.

За умовами договору від 12.05.2014 р. ПАТ «Фортуна-Банк» передало, а ТОВ «Фактор Енерго» прийняло право вимоги кредиту, крім права вимоги процентів, у сумі 4 333 000 грн. за кредитним договором № 04КР/19/1684/ЮР від 12.05.2014 р.

Відповідно до договору від 15.05.2014 р. ПАТ «Фортуна-Банк» передало ТОВ «Фактор Енерго» право вимоги кредиту, крім права вимоги процентів, у сумі 10 000 000 грн. за кредитним договором № 04КР/20/1684/ЮР від 15.05.2014 р.

Згідно наданим до перевірки документам станом на 31.12.2014 р. у ТОВ «Велтайм» обліковується 39 554 917 грн. 81 коп. неповернутої фінансової допомоги.

Приймаючи до уваги, що ТОВ «Фактор Енерго» не є фінансовою установою, а отже не має права надавати кредити на платній основі, зазначені кошти відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України набули статусу поворотної фінансової допомоги.

В силу приписів ст.ст. 14, 135 ПК України на такі кошти підлягають нарахуванню проценти, у розмірі облікової ставки Національної банку України, які вважаються безповоротною фінансовою допомогою та підлягають включенню до складу доходів.

Разом з тим, позивач не здійснив умовне нарахування процентів на кінець звітного періоду, що призвело до заниження доходу за 2014 р. на 2 136 246 грн.

Відповідно до договору поставки № 32/05-ДП від 29.05.2013 р. ТОВ «Велтайм» придбало у ТОВ «Фінанспромгаз» дизельне пальне з кодом УКТ ЗЕД 2710194110 на суму 5 098 914 грн. 02 коп., у т.ч. 849 819 грн. ПДВ.

На підставі договору № 115/2014-НП від 24.09.2014 р. позивач придбав у ТОВ «Фінанспромгаз Оіл» бензин марки АИ-92-К5-Євро з кодом УКТ ЗЕД 2710124134 загальною вартістю 2 068 450 грн., у т.ч. 344 741 грн. 67 коп. ПДВ.

За даними договору № 07/03/13 від 07.03.2013 р. та податкових накладних ТОВ «Бестом» здійснило поставку позивачеві нафтопродуктів на суму 11 817 332 грн. 03 коп., у т.ч. 1 969 555 грн. 34 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів та включив сплачені суми до складу витрат та податкового кредиту.

Водночас, в результаті аналізу АІС «Податковий блок» не встановлено придбання ТОВ «Фінанспромгаз», ТОВ «Фінанспромгаз Оіл» товарів з кодами УКТ ЗЕД 2710194110, 2710124134.

Крім того, відповідно до акту перевірки № 188/26-55-22-08/37955837 від 05.03.2015 р. ТОВ «Фінанспромгаз» не надано документи про якість палива, його транспортування і зберігання та копії декларації відповідності.

Цим же актом зафіксовано формування ТОВ «Фінанспромгаз» податкового кредиту по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Флюід Тівіай», ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу».

Разом з тим, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. встановлено, що ОСОБА_2 вчинив пособництво невстановленим особам у створенні фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі і ТОВ «Старксервіс», яке у подальшому використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

Будучи допитаною в якості свідка засновник ТОВ «Флюід Тівіай» Жук І.П. пояснила, що це підприємство їй невідоме і наміру займатися підприємницькою діяльністю вона не мала.

ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» припинено у зв'язку з банкрутством.

Згідно акту № 190/26-55-22-08/39166537 від 05.03.2015 р. ТОВ «Фінанспромгаз Оіл» відсутнє за місцезнаходженням, не має складських приміщень, автомобільного транспорту та трудові ресурси.

Також, перевіркою встановлено формування ТОВ «Фінанспромгаз Оіл» податкового кредиту за рахунок ТОВ «Фінанспрогаз» та ТОВ «Транс Газ Бюро», а в останніх відсутній транспорт, необхідний для транспортування нафтопродуктів, складські приміщення.

Відповідно до поданої ТОВ «Бестом» звітності на підприємстві працює лише 2 особи, а основними постачальниками товариства були ТОВ «Техноопт-Торг» та ТОВ «Баса-трейд».

Водночас, ні ТОВ «Техноопт-Торг», ні ТОВ «Баса-трейд» не декларували придбання нафтопродуктів.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що названі господарські операції не підтверджено первинними документами, а відтак і про завищення витрат на суму 15 820 578 грн. 35 коп. та податкового кредиту на суму 3 164 117 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0006882203 від 15.10.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 4 746 175 грн. 50 коп., у тому числі 3 164 117 грн. за основним платежем та 1 582 058 грн. 50 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0006892203 від 15.10.2015 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 3 348 006 грн. 25 коп., у тому числі 2 678 405 грн. за основним платежем та 669 601 грн. 25 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0006902203 від 15.10.2015 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3 859 954 грн.

ТОВ «Велтайм» оскаржило названі податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги рішенням Головного управління ДФС у м. Києві № 19345/10/26-15-100535 від 21.12.2015 р. скаргу позивача залишено без задоволення.

Цим же рішенням позивачеві збільшено суму зменшеного від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0006902203 від 15.10.2015 р., на 1 166 897 грн.

У зв'язку з наведеним ДПІ у Голосіївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062203 від 20.04.2016 р., яким ТОВ «Велтайм» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 166 897 грн.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість доходів та витрат, податкового кредиту врегульовано статтями 135, 138, 139, 198 ПК України.

Так, згідно пункту 135.1 ст. 135 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України до складу безповоротної фінансової допомоги віднесено суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Цей же підпункт статті 14 ПК України визначає поворотну фінансову допомогу як суму коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення

Таким чином, виходячи з буквального тлумачення наведеної правової норми поворотною фінансовою допомогою є операція в результаті якої платник податків отримує кошти за безоплатним договором.

У даній правовій ситуації ТОВ «Велтайм» отримало від банківської установи кредити на платній основі, а отже в силу наведеної норми такі операції не підпадають під визначення поворотної фінансової допомоги.

Той факт, що у подальшому ПАТ «Фортуна-Банк» передало право вимоги ТОВ «Фактор Енерго» не перетворює кредитну операцію на операцію з надання поворотної фінансової допомоги, оскільки новий кредитор не передає кошти підприємству-боржнику, а лише набуває права вимоги за кредитним договором.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем були надані копії: договорів поставки нафтопродуктів, додаткових угод до них, видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання-передачі нафтопродуктів, вантажних митних декларацій, договорів відповідального зберігання нафтопродуктів, актів прийому-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання, актів наданих послуг по договорам відповідального зберігання, рахунків на оплату, паспортів на нафтопродукти, сертифікатів відповідності, платіжних доручень, карток аналітичних рахунків у яких відображені зміни у структурі активів та зобов'язань товариства, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Фінанспромгаз», ТОВ «Фінанспромгаз Оіл», ТОВ «Бестом» виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ «Велтайм» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат податкового кредиту по операціям з названими підприємствами.

Твердження відповідача про те, що контрагенти позивача мали господарські взаємовідносини із підприємствами з ознаками фіктивності обґрунтовано не взято судом до уваги.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, відповідачем не наведено переконливих доводів та не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, які свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування витрат та податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 02 жовтня 2017 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.