Постанова № 69314461, 03.10.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р.Справа № 916/1036/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Секретар судового засідання: Маленкова О.П.

За участю повноважних представників сторін:

від позивача - Черненко В.В., за довіреністю;

від відповідача - Пащенко Т.С., за довіреністю;

від третьої особи - Уртаєв О.І., за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 2238

на рішення Господарського суду Одеської області від 13 липня 2017 року

по справі № 916/1036/17

за позовом Військової частини А 2238

до Приватного вищого навчального закладу «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр»

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»

про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 1 400 050, 50 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року Військова частина А 2238 (далі - ВЧ А 2238) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного вищого навчального закладу «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» (далі - ПВНЗ «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр», Інститут), в якому просило:

- зобов'язати ПВНЗ «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» вжити заходів щодо усунення перешкод у здійсненні ВЧ А 2238 права користування та розпорядження своїм майном шляхом вивільнення причальної лінії Практичної гавані, що зайнята судном «ЛЕСОЗАВОДСК»;

- стягнути з ПВНЗ «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» на користь ВЧ А 2238 грошові кошти в сумі 1 400 050, 50 грн. в якості штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між ПВНЗ «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» та ВЧ А 2238 Договору № 1/2016 від 25.01.2016р. остання надавала Інституту платні послуги зі стоянки судна «ЛЕСОЗАВОДСК» біля причальної лінії Практичної гавані. Вказаний Договір діяв до 31.10.2016р. згідно додаткової угоди до нього № 1 від 17.11.2016р., однак, після закінчення дії вказаного Договору відповідач в порушення умов його п. 3.1.6. не звільнив від судна «ЛЕСОЗАВОДСК» виділену йому для стоянки судна частину причальної лінії. З огляду на викладене, позивач нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції, як то передбачено умовами п. 4.4. Договору № 1/2016 від 25.01.2016р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20 червня 2017 року залучено Державну судноплавну компанію «Чорноморське морське пароплавство» (далі - ДСК «Чорноморське морське пароплавство») до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с. 199-200).

Рішенням Господарського суду Одеської області 13 липня 2017 року по справі № 916/1036/17 (суддя Малярчук І.А.) відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні причальної лінії Практичної гавані, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідачем причальної лінії позивача, оскільки судно «ЛЕСОЗАВОДСК», яке перебувало у користуванні відповідача на підставі Договору бербоут-чартеру, повернуто власнику - ДСК «Чорноморське морське пароплавство» за актом від 01.11.2016р., тому у відповідача відсутня можливість вчиняти будь-які дії стосовно згаданого судна, коли строк дії договору № 1/2016 від 25.01.2016р. припинився 31.10.2016р.

В частині стягнення штрафу, суд першої інстанції відмовив у зв'язку з відсутністю підстав для нарахування до стягнення з відповідача штрафних санкцій за період з листопада 2016р. по 04.04.2017р., оскільки Договір № 1/2016 від 25.01.2016р. припинив свою дію 31.10.2016р., а вже з 01.11.2016р. судно «ЛЕСОЗАВОДСК» вибуло із користування відповідача за відповідним актом приймання-передачі.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, Військова частина А 2238 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, а тому просить скасувати його повністю та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на те, що відповідач був зобов'язаний звільнити виділену для стоянки судна частину причальної лінії до 31.10.2016р., а відповідно до ст.ст. 627, 526, 525, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України, цей обов'язок в нього залишається незалежно від передачі судна власнику.

Також скаржник вважає, що між зобов'язальні правовідносини між ВЧ А 2238 та ПВНЗ «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» не припинилися, тому вимоги Договору підлягають виконанню.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзивах на апеляційну скаргу ПВНЗ «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» та ДСК «Чорноморське морське пароплавство» просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи його правомірним та обґрунтованим.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2017 року колегією суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Діброви Г.І., Ярош А.І., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2016 року між ПВНЗ «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» (Замовник) та ВЧ А 2238 (Виконавець) укладено Договір № 1/2016 (а.с. 14-17), відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання платних послуг по короткотерміновій стоянці судна замовника біля причальної лінії Практичної гавані. Виконавець виділяє замовнику частину причальної лінії довжиною 75п.м. для короткотермінової стоянки судна «ЛЕСОЗАВОДСК» та забезпечує необхідні побутові умови стоянки судна (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. Договору визначено, що платником за цим договором є Замовник. Оплата вартості наданих послуг по стоянці судна визначається згідно Протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1 до Договору). Вартість послуг, що підлягають оплаті Замовником, щомісячно коригується на індекс інфляції, який встановлюється Держкомстатом України. Замовник компенсує витрати Виконавця на забезпечення Замовника побутовими умовами по кожній побутовій потребі окремо, на підставі відповідних рахунків (рахунків-фактур) за активну та реактивну електроенергію, водопостачання, вивезення сміття тощо. Розрахунок за надані послуги здійснюється Замовником у 3-денний термін після надання рахунку Виконавцем, згідно відповідних актів виконаних робіт. Розрахунковий період встановлюється з 10 по 20 число кожного місяця.

Пунктом 3.1.6. Договору сторони передбачили, що замовник Зобов'язаний вивільнити виділену йому для стоянки суден частину причальної лінії не пізніше дня закінчення терміну дії договору, а у випадку, передбаченому п.п. 3.4.2., 3.4.3. - на протязі 3 діб з дня отримання від Виконавця вимоги щодо звільнення причальної лінії.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що у випадку невиконання зобов'язання щодо вивільнення виділеної причальної лінії у зазначені п. 3.1.6. Договору терміни, з четвертої доби і до дня вивільнення причальної лінії включно, вартість послуг розраховується у десятикратному розмірі вартості послуг, визначеній протоколом погодження ціни (додаток № 1 до Договору). У випадку несплати Замовником коштів за надані послуги протягом 10 діб з моменту закінчення розрахункового періоду, вартість послуг з одинадцятої доби і до дня повного розрахунку включно, розраховується у десятикратному розмірі вартості послуг, визначеному протоколом погодження ціни (додаток № 1 до Договору).

Крім того, 25 січня 2016 року сторонами підписано додаток № 1 до договору №1/2016 від 25.01.2016р. «Протокол погодження ціни» (а.с. 18).

Надання послуг за договором №1/2016 від 25.01.2016р. підтверджується складеними та підписаними сторонами актами виконаних робіт від 10.02.2016р., 12.02.2016р., 10.03.2016р., 14.03.2016р., 11.04.2016р., 14.04.2016р., 10.05.2016р., 12.05.2016р., 10.06.2016р., 14.06.2016р., 11.07.2016р., 14.07.2016р., 08.08.2016р., 12.08.2016р., 07.09.2016р., 14.09.2016р., 10.10.2016р., 12.10.2016р., 10.11.2016р.,

17 листопада 2016 року між ПВНЗ «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» та ВЧ А 2238 укладено додаткову угоду № 1 до Договору №1/2016 від 25.01.2016р., якою визначили, що Договір діє до 31.10.2016р. (а.с. 19).

На претензії позивача № 154/54/13-137 від 16.03.2017р., № 154/54/13 від 05.04.2017р. щодо вивільнення причальної лінії та сплати штрафних санкцій відповідач відмовив у відповідях на претензії № 35 від 20.03.2017р., № 43 від 10.04.2017р. з підстав того, що договір припинив свою дію та розрахунки за ним проведені у повному обсязі (а.с. 21-22, 23-24, 33-34, 35-36).

Оплата вартості отриманих відповідачем послуг підтверджується відповідними рахунками - фактурами, а саме № 32 від 12.02.2016р., № 29 від 10.02.2016р., № 30 від 10.02.2016р., № 54 від 14.03.2016р., № 62 від 10.03.2016р., № 63 від 10.03.2016р., № 74 від 14.04.2016р., № 72 від 11.04.2016р., № 73 від 11.04.2016р., № 91 від 12.05.2016р., № 89 від 10.05.2016р., № 90 від 10.05.2016р., № 111 від 14.06.2016р., № 110 від 10.06.2016р., № 109 від 10.06.2016р., № 135 від 14.07.2016р., № 127 від 11.07.2016р., № 128 від 11.07.2016р., № 166 від 12.08.2016р., № 162 від 08.08.2016р., № 192 від 14.09.2016р., № 188 від 07.09.2016р., № 187 від 07.09.2016р., № 212 від 12.10.2016р., № 209 від 10.10.2016р., № 208 від 10.10.2016р., № 237 від 10.11.2016р., № 229 від 07.11.2016р., № 228 від 07.11.2016р., платіжними дорученнями № 144 від 17.02.2016р., № 145 від 17.02.2016р., № 146 від 17.02.2016р., № 246 від 16.03.2016р., № 244 від 16.03.2016р., № 245 від 16.03.2016р., № 422 від 20.04.2016р., № 421 від 20.04.2016р., № 420 від 20.04.2016р., № 503 від 13.05.2016р., № 505 від 13.05.2016р., № 504 від 13.05.2016р., № 635 від 14.06.2016р., № 635 від 14.06.2016р., № 634 від 14.06.2016р., № 767 від 13.07.2016р., № 766 від 13.07.2016р., № 768 від 13.07.2016р., № 888 від 12.08.2016р., № 887 від 12.08.2016р., № 1053 від 27.09.2016р., № 1054 від 27.09.2016р., № 1052 від 27.09.2016р., № 1163 від 21.10.2016р., № 1164 від 21.10.2016р., № 1162 від 21.10.2016р., № 1267 від 14.11.2016р., № 1266 від 14.11.206р., № 1265 від 14.11.2016р.

Судовою колегією встановлено, що судно «ЛЕСОЗАВОДСК» належить ДСК «Чорноморське морське пароплавство», що підтверджується свідоцтвом про право власності на судно № 03259 від 14.05.2004р. (а.с. 189-191).

Вищевказану судно ПВНЗ «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» орендувало у ДСК «Чорноморське морське пароплавство» на підставі договору бербоут-чартеру № ОД-2703 від 31.03.2009р., дія якого припинена за угодою сторін від 01.11.2016р. з 01.11.2016р. (а.с. 51-64, 68).

З огляду на припинення дії договору бербоут-чартеру судно «ЛЕСОЗАВОДСК» повернуто відповідачем ДСК «Чорноморське морське пароплавство», що підтверджується актом приймання-передачі учбово-тренажерного судна «ЛЕСОЗАВОДСК» від 01.11.2016р., в якому зазначено про знаходження судна в несамохідному (стоечному) стані, без головного двигуна, радіо та навігаційного обладнання, рефрижераторного та технологічного обладнання, вантажне (крім двох стріл г/п по 3 тони кожна) та рульове обладнання демонтовані, гребні вали та гребні гвинти відсутні (а.с. 71).

Як вбачається із довідки Капітану морського порту Одеса №25А/34-171 від 26.05.2017р. з 01.10.2016р. по дату видачі довідки судно «ЛЕСОЗАВОДСК» руху по акваторії Одеського морського порту не здійснювало, за даними радіолокаційного спостереження ПРРС «ОДЕСА» дане судно постійно знаходиться не на акваторії Одеського морського порту, воно пришвартоване до причалу № 34 (39-в) Потапівського молу, який знаходиться не на території Одеського морського порту та ним не контролюється (а.с. 179).

Положеннями ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Як встановлено судовою колегією, згідно з умовами укладеної між ПВНЗ «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр» та ВЧ А 2238 додаткової угоди № 1 від 17.11.2016р. до Договору строк дії Договору встановлено до 31 жовтня 2016 року.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст.15 ЦК України від 16.01.2003р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами п. 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

За приписами ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ч. 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Оскільки Договір № 1/2016 від 25.01.2016р. припинив свою дію - 31 жовтня 2016 року, а з врахуванням того, що судно «ЛЕСОЗАВОДСК», яке перебувало у користуванні відповідача на підставі договору бербоут-чартеру, повернуто ним власнику - ДСК «Чорноморське морське пароплавство» за актом від 01.11.2016р., у відповідача відсутня можливість вчиняти будь-які дії стосовно судна «ЛЕСОЗАВОДСК», місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідачем причальної лінії позивача від згаданого судна.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 1 400 050, 50 грн., судова колегія зазначає наступне.

За положеннями ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як визначають положення ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи припинення дії Договору № 1/2016 від 25.01.2016р. з 31.10.2016р., а також те, що з 01.11.2016р. судно «ЛЕСОЗАВОДСК» вибуло із користування відповідача за відповідним актом приймання-передачі, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині через відсутність підстав для нарахування до стягнення із відповідача штрафних санкцій за період з листопада 2016 року по 04 квітня 2017 року.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, фактично повторюють доводи викладені у позові, яким місцевий суд дав належну оцінку та на переконання колегії суддів не доводять помилковість прийнятого місцевим господарським судом рішення, а тому не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

На думку судової колегії, суд першої інстанції повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Військової частини А 2238 слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 1, 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А 2238 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13 липня 2017 року по справі № 916/1036/17 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 04.10.2017р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва