Постанова № 69314402, 27.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа№ 910/8052/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Сетам»

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2017

у справі № 910/8052/17 (суддя: Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконбуд»

до: 1. Державного підприємства «Сетам»,

2. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

про визнання недійсними електронних торгів та їх результатів, стягнення 17 610,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реконбуд» (надалі - ТОВ «Реконбуд», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Сетам» (надалі - ДП «Сетам», відповідач-1), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Відділ ПВР Департаменту ДВС МЮУ, відповідач-2) про визнання недійсними проведення електронних торгів та їх результатів щодо лотів № 196086, № 196092, оформлених протоколами № 235472 та №235469 від 13.02.2017, а також стягнення з ДП «Сетам» на користь позивача 17 610,00 грн суми гарантійних внесків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі №910/8052/17 позов задоволено повністю, визнано недійсними результати електронних торгів з реалізації арештованого майна по лоту № 196092 та по лоту № 196086, оформлені протоколом № 235472 від 13.02.2017 та протоколом № 235469 від 13.02.2017; стягнуто з ДП «Сетам» на користь ТОВ «Реконбуд» 17 610,00 грн сплачених гарантійних внесків за участь в торгах та 1 600,00 грн судового збору; стягнуто з Відділу ПВР Департаменту ДВС МЮУ на користь ТОВ «Реконбуд» 1 600,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, ДП «Сетам» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 поновлено ДП «Сетам» строк на подання апеляційної скарги, прийнято зазначену апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.09.2017.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 на підставі статті 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представників відповідача-1 та відповідача-2 розгляд справи було відкладено на 27.09.2017.

27.09.2017 до початку судового засідання на електронну пошту Київського апеляційного господарського суду від Департаменту ДВС МЮУ надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю забезпечити явку свого уповноваженого представника через велику кількість справ, призначених судами до розгляду на 27.09.2017, в яких учасником є Департамент ДВС МЮУ.

У судове засідання 27.09.2017 сторони явку своїх представників не забезпечили, про місце, день та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам відповідних поштових відправлень.

Розглянувши клопотання ДВС МЮУ про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає його необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Як роз'яснено у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що Департаментом ДВС МЮУ не надано доказів, що підтверджують перебування його представників у інших судових засіданнях та неможливість здійснення заміни цих представників іншими особами, колегія суддів відхиляє подане останнім клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами у відсутність уповноважених представників сторін.

27.09.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 13.02.2017 відбулись електронні торги з реалізації арештованого майна по лоту № 196092 (транспортний засіб МАЗ 551605, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, № кузову НОМЕР_3) та по лоту № 196086 (транспортний засіб МАЗ 551605, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, № кузову НОМЕР_4), про що складений протокол № 235471 та протокол № 235469, відповідно до яких переможцем визнано ТОВ «Реконбуд» з ціною продажу 251 000,00 грн та 204 276,00 грн відповідно (а.с. 25, 26).

Вважаючи, що вказані електронні торги були проведені з порушенням порядку реалізації арештованого майна, а саме, у невнесенні повної інформації про майно, яке було предметом продажу на спірних торгах, до відповідних інформаційних повідомлень, а також у зв'язку з тим, що на час проведення торгів звіти експертів, на підставі яких визначалась вартість майна, втратили чинність, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 зазначав, що у потенційного учасника торгів була можливість зв'язатись зі зберігачем майна з метою огляду майна виставленого на торги, проте позивач таким правом не скористався. При цьому, передача майна державним виконавцем на реалізацію була здійснена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Міністерством юстиції України від 29.09.2016 №2831/5.

Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач-1 стверджував, що за відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи електронних торгів, ДП «Сетам» не несе відповідальності, а строк чинності звітів експерта, на підставі яких визначалась вартість майна, станом на час передання майна на реалізацію не сплив.

Крім того, на переконання відповідача-1, позивачем не було доведено наявності у ТОВ «Реконбуд» порушеного права чи законних інтересів у зв'язку з проведенням оспорюваних торгів.

В апеляційній скарзі апелянт також наголошував на тому, що позивач не сплатив кошти за придбане на прилюдних торгах майно, тому станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі електронні торги вважаються такими, що не відбулися, відтак не можуть бути визнані недійсними.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що звіти про визначення ринкової вартості транспортного засобу станом на дату проведення електронних торгів (дату передачі майна на реалізацію) втратили чинність, що свідчить про порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, а відсутність достатніх та обов'язкових відомостей в інформаційних повідомленнях про лоти порушило права і законні інтереси позивача, як переможця оспорюваних торгів.

У зв'язку з зазначеним, з метою захисту прав позивача суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними вказаних електронних торгів та стягнення з відповідача-1 суми сплачених позивачем гарантійних внесків.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками місцевого господарського суду, а доводи скаржника вважає частково обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Отже, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури та порядку проведення торгів.

Правила проведення прилюдних торгів станом на час проведення оспорюваних електронних торгів були визначені, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 (надалі - Порядок).

Вказаним наказом Міністерства юстиції України уповноважено ДП «Сетам» на здійснення заходів із супроводження програмного забезпечення системи реалізації майна, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, на організацію та проведення електронних торгів, торгів за фіксованою ціною та на виконання інших функцій, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим цим наказом.

Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Аналогічне положення містить п. 2 Порядку, відповідно до якого реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів або торгів за фіксованою ціною.

Частиною третьою статті 61 Закону передбачено, що початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Крім того, п. 1 розділу ІІ Порядку також визначає, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ст. 57 Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Отже, оцінка майна, яке підлягає реалізації на електронних торгах, здійснюється з метою визнання стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого майна на електронних торгах.

Згідно з п. 1 розділу І Порядку стартова ціна лота - початкова ціна продажу лота, яка дорівнює вартості майна, що виставляється на електронних торгах, визначеній відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до Звітів про визначення ринкової вартості транспортного засобу, складених 11.05.2016 та підписаних 27.05.2016 суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством «Актив Інвест», ринкова вартість вантажного самоскиду СМАЗ 551605, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 станом на 11.05.2016 становила 281 760,00 грн (а.с. 68-90), а ринкова вартість вантажного самоскиду СМАЗ 551605, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 станом на 11.05.2016 становить 281 760,00 грн (а.с. 91-113).

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку визначено, що вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему (систему реалізації майна) інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 57 Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених норм, звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.

Проведення електронних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі №6-116цс12, від 01.10.2014 у справі №6-147цс14, від 25.11.2015 у справі №6-1749цс15 та від 06.04.2016 у справі №3-242гс16.

При цьому, в силу положень ч. 3 ст. 82 ГПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене та враховуючи, що оспорювані електроні торги відбулись 13.02.2017, а вищевказані звіти про визначення ринкової вартості транспортних засобів були підписані суб'єктом оціночної діяльності 27.05.2016, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що останні втратили чинність станом на дату проведення електронних торгів, оскільки між датою підписання звіту та датою електронних торгів сплив строк в шість місяців.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що строк чинності звітів експерта, на підставі яких визначалась вартість майна, станом на час передання майна на реалізацію не сплив, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам законодавства.

Отже, проведення оспорюваних електронних торгів за ціною, визначеною звітами про оцінку майна, які втратили чинність, відбулось з порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме, частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 1 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016.

Крім того, як стверджує позивач, порушення порядку реалізації арештованого майна при проведенні оспорюваних електронних торгів полягало у невнесенні повної інформації про майно, яке було предметом продажу, до відповідних інформаційних повідомлень.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку визначено, що організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Порядку інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) повинно містити інформацію про майно (лот): реєстраційний номер лота; вид майна; найменування майна; відомості про майно, що виставляється на електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), його склад, характеристики, опис, наявність дефектів; місцезнаходження майна; фотографічне зображення майна (відеоматеріали за наявності); відомості про обтяження та обмеження майна, права третіх осіб; розмір гарантійного внеску (розмір винагороди оорганізатора - у разі реалізації майна відповідно до розділу VI та пункту 1 розділу VII цього Порядку); стартову ціну продажу; крок електронних торгів; порядок ознайомлення з майном (фактична адреса зберігача та адреса зберігання майна, час для ознайомлення, контактні телефони та електронна адреса (за наявності)). Інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) містить інформацію тільки про один лот.

При цьому, якщо продажу підлягає транспортний засіб, в інформації про майно додатково зазначаються: марка; модель; рік випуску; об'єм двигуна; вид пального; пробіг; комплектація; колір; тип кузова; трансмісія; наявні дефекти; додаткові відомості (п.6 розділу ІІІ Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, інформація по лоту № 196092 (транспортний засіб МАЗ 551605, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, № кузову НОМЕР_3) та по лоту № 196086 (транспортний засіб МАЗ 551605, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, № кузову НОМЕР_4) не містила даних про об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектацію, тип кузова, трансмісію та наявність дефектів (а.с. 13-22).

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що не зазначення основних відомостей про лоти свідчить про порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що для застосування наслідків недотримання вищевказаних вимог при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів та чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, а також чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12, від 25.11.2015 року у справі №6-1749цс15.

У постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 № 6-1884цс15 зазначено, що головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням вказаної норми правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, в обґрунтування своїх порушених прав у зв'язку з проведенням оспорюваних електронних торгів, позивач вказував на невідповідність ринковій вартості лотів за №196086 та №196092 з огляду на відсутність у транспортних засобів критично важливих вузлів та агрегатів, як то двигун, трансмісія, а також технічних паспортів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів в порядку вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували такі твердження позивача, суду не надано.

Позивачем також не обґрунтовано яким чином проведення оспорюваних електронних торгів за ціною, визначеною звітами про оцінку майна, які втратили чинність, порушило його права та інтереси.

Крім того, в позовній заяві позивач вказує на те, що при поданні заявок на участь у торгах він був ознайомлений з інформаційними повідомленнями щодо вказаних лотів, однак, не зазначення основних відомостей про останні не перешкодило позивачеві подати такі заявки, сплатити гарантійні внески та запропонувати відповідну цінову пропозицію під час проведення оспорюваних торгів.

Отже, позивач вчинив такі дії на власний ризик, а тому, вказане порушення порядку реалізації арештованого майна, на переконання колегії суддів, не вплинуло на результати оспорюваних електронних торгів.

Водночас, як правильно зазначив відповідач-2, потенційний учасник торгів з метою огляду майна, виставленого на торги, може звернутися з такою вимогою до зберігача майна.

При цьому, відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку зберігач забезпечує демонстрацію майна протягом трьох робочих днів з дня отримання звернення від зацікавленої особи.

Доводи позивача щодо неодноразового звернення до ДП «Сетам» про надання для огляду виставленого на торги майна, колегія суддів відхиляє, зважаючи на відсутність у матеріалах справи відповідних доказів.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на те, що підставою для пред'явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, а позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх порушених прав чи інтересів, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та недоведеність позивачем позовних вимог.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, який зазначає, що вказані електронні торги не можуть бути визнані недійсними, оскільки правочин за результатами їх проведення є неукладеним.

Як роз'яснено у п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним, господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (ст. 650 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4 розділу Х Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження.

Відповідно до п. 8 розділу Х Порядку акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

Отже, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 29.06.2016 у справі № 6-547цс16.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що такого акту про проведення прилюдних торгів складено не було, у зв'язку з тим, що позивач не здійснив повного розрахунку за придбане майно у строки, передбачені Розділом Х Порядку.

Вказане не заперечується сторонами у справі та підтверджується листами Відділу ПВР Департаменту ДВС МЮУ вих. №З-10833 від 03.04.2017, адресованими Адвокатському бюро, з яким позивачем було укладено договір про надання правової допомоги, а також за вих. №ДВ/2 від 10.05.2017, адресованим ДП «Сетам», в яких зазначено, що кошти за придбані лоти №196086, №196092 на рахунок відділу не надходили (а.с. 57, 156).

При цьому, відповідно до п. 1 розділу ХІ Порядку електронні торги вважаються такими, що не відбулись, у разі: відсутності учасників електронних торгів; несплати всіма учасниками, що надали цінові пропозиції й поетапно були визначені переможцями електронних торгів, належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 розділу X цього Порядку; ненадходження від жодного учасника цінової пропозиції.

Колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог щодо визнання недійсними проведення електронних торгів та їх результатів щодо лотів № 196086, № 196092, оформлених протоколами № 235472 та №235469 від 13.02.2017, оскільки за наслідками вказаних торгів не було оформлено договірні відносини купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин є неукладеним, а отже, не може бути визнаний недійсним.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача-1 сплачених позивачем гарантійних внесків у розмірі 17 610,00 грн.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Порядку гарантійний внесок - це грошова сума, що зарахована на рахунок організатора електронних торгів, яку за одним лотом сплачує учасник електронних торгів, крім випадків, передбачених цим Порядком, у розмірі 5%, виходячи зі стартової ціни лота, та є завдатком по сплаті винагороди організатору електронних торгів за надані ним послуги з реалізації майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено на рахунок ДП «Сетам» гарантійні внески на загальну суму 17 610,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 64 від 08.02.2017 на суму 8 805,00 грн та № 65 від 08.02.2017 на суму 8 805,00 грн (а.с. 23, 24).

Пунктом 3 розділу Х Порядку визначено, що гарантійний внесок не повертається учаснику, який був визнаний переможцем електронних торгів, але не вніс усієї належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 цього розділу, або не підписав та не надіслав протокол з продажу предмета іпотеки у строки, передбачені пунктом 2 розділу VIІ цього Порядку.

Враховуючи приписи вказаної норми та зважаючи на те, що позивач, який був визнаний переможцем за результатами оспорюваних торгів, не здійснив повний розрахунок за придбане майно, а також у зв'язку з відмовою у задоволенні вимоги про визнання недійсними результатів електронних торгів, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 сплачених позивачем гарантійних внесків на суму 17 610,00 грн.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи апеляційної скарги ДП «Сетам» знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі № 910/8052/17 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сетам» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі № 910/8052/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі № 910/8052/17 скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконбуд» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, 5-й мікрорайон, буд 13, офіс 2; ідентифікаційний код 35826032) на користь Державного підприємства «Сетам» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, б. 4-6; ідентифікаційний код 39958500) 3 520 (три тисячі п'ятсот двадцять) грн 00 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/8052/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська