Постанова № 69314382, 03.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" жовтня 2017 р. Справа № 924/18/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В. ,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2017р.

у справі №924/18/17 ( головуючий суддя Муха М.Є., суддя Гладюк Ю.В., суддя Субботіна Л.О. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К"

про стягнення 1 602 028,00 грн. заборгованості по відсоткам

за участю представників сторін:

від позивача - Плютинський С.В.;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.07.2017 р. було частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" про стягнення 1 602 028,00 грн. заборгованості по відсоткам.

При винесені оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 03.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" (позичальник) було укладено Договір кредитної лінії №НКЛ-595/6, згідно якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит).

Згідно п. 1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами на умовах визначених цим договором в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 5560000 грн. (транш), зі сплатою 17% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 30.10.2012р., на умовах визначених цим договором. У разі прострочення кінцевого терміну погашення кредиту, який визначено в п. 1.1.1 цього договору, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором, позичальник сплачує кредитору винагороду за використання кредиту в розмірі 30% річних.

Відповідно до п. 4.3 Договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. п. 3.3.2 - 3.3.12 цього Договору, протягом більше 15 днів, термін надання траншів вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити винагороду кредитора та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється.

Пунктом 8.3. Договору кредитної лінії передбачено, що Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Позивачем було перераховано на рахунок відповідача 07.04.2009 р. 743000 грн., 21.04.2009 р. 2620000 грн., 07.05.2009 р. 1962500 грн., однак відповідач прострочив погашення кредиту, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.

Про аналізувавши умови договору, положення законодавства України, що регулюють спірні правовідносини та здійснивши перевірку розрахунку заборгованості надану позивачем, місцевий господарський суду прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення 1598379 грн. 51 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2017р. у справі № 924/18/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Заявлені позивачем вимоги є додатковими вимогами і не могли були задоволені внаслідок спливу позовної давності до основної вимоги - повернення відповідачем кредиту.

Проценти які нараховувалися позивачем згідно умов Договору кредитної лінії є в розумінні ст. ст. 536, 1054 ЦК України платою за користування чужими грошовими коштами.

Не зважаючи на те, що відповідно до п. 8.3. Договору кредитної лінії він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, договором також встановлено граничний термін виконання зобов'язань - 30.10.2012 р.

На думку відповідача саме із дати - 30.10.2012 р. слід рахувати початок позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.

Відповідно до п. 4.3. Договору кредитної лінії, нарахування дія Договору припиняється після повного погашення заборгованості.

Згідно з п. 8.3. Договору кредитної лінії цей Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань, сума заборгованості за Договором не було погашена і станом на дату звернення з позовом до суду першої інстанції.

Таким чином, позивач вважає, що ним при зверненні до суду не було пропущено позовної давності, а тому рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2017 р. по справі №924/18/17 законним та обґрунтованим, а тому просить відхилити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К".

03 жовтня 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на вказане, просить суд відхилити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К", а рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2017р. у справі № 924/18/17 залишити без змін.

Окремо представник вказав, що в тексті відзиву на апеляційну скаргу було допущено описку на аркуші 4 в абзацах 3, 4, і правильно вказані абзаци слід читати так: "За таких обставин висновок суду про відмову у застосуванні позовної давності є вірним, тому що він ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2017р. у справі № 924/18/17 належить залишити без змін.".

Крім того, 03.10.2017 р. від скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №924/18/17 на іншу дату у зв'язку із участю представника в іншому судовому засіданні.

Судова колегія дійшла висновку, що подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики зхастосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. (абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Підставою для відкладення розгляду справи відповідач вказує участь свого уповноваженого представника в іншому судовому засіданні Вінницького апеляційного адміністративного суду, при цьому не зазначає в чому саме полягає необхідність участі його представника в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду.

В той же час, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 р. у справі № 924/18/17 явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а тому колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до можливості розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 03.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" (позичальник) було укладено Договір кредитної лінії №НКЛ-595/6 (далі - Договір) (а. с. 8-11)

Відповідно до п. п. 1.1. Договору кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно п. 1.1.1 Договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами на умовах визначених цим договором в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 5560000 грн. (транш), зі сплатою 17% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 30.10.2012 р., на умовах визначених цим договором. У разі прострочення кінцевого терміну погашення кредиту, який визначено в п. 1.1.1 цього договору, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором, позичальник сплачує кредитору винагороду за використання кредиту в розмірі 30% річних.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом (траншем кредиту) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування відповідним траншем кредиту в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту.

Відповідно до п. 2.7. Договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок ТОВ "КБ "Дельта" щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 3.3.4. Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом строку фактичного використання траншів кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку визначним цим Договором.

Згідно з п. 4.3. Договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. п. 3.3.2 - 3.3.12 цього Договору, протягом більше 15 днів, термін надання траншів вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити винагороду кредитора та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється.

Відповідно до п. 8.3 Договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Як вбачається із меморіальних ордерів № 8065794 від 07.04.2019 р., № 9050385 від 21.04.2009 р., № 10134215 07.05.2019 р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 5325500 грн.

Однак відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, а саме: 5325500 грн. сума заборгованості за простроченим кредитом; 9132867 грн. 85 коп. сума заборгованості за простроченими процентами; 215901 грн. 07 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів; 18387 грн. 67 коп. 3% річних від суми прострочених процентів та 2502000 грн. штрафу.

Проте, враховуючи позовну давність, позивач подав позов у даній справі про стягнення лише процентів за користування кредитом в сумі 1602028 грн. за період з 01.11.2015 р. по 31.10.2016 р.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається із встановлених обставин справи, між сторонами було укладено договір кредитної лінії №НКЛ-595/6 від 03.04.2009 р., відповідно до якого позивач надав відповідачу 5325500 грн. у тимчасове користування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 1.1.1. Договору передбачений розмір процентів - 17 % річних, а у разі прострочення кінцевого терміну погашення кредиту, який визначено в п. 1.1.1 цього договору, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором, позичальник сплачує кредитору винагороду за використання кредиту в розмірі 30% річних.

Згідно з п. 2.6 Договору нарахування процентів за користування кредитом (траншем кредиту) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування відповідним траншем кредиту в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту.

Відповідно до п. 2.7. Договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок ТОВ "КБ "Дельта" щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

В той же час, скаржником не було надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України щодо належного виконання ним умов Договору кредитної лінії №ВКЛ-595/6 від 03.04.2009р. зі сплати суми кредиту та заборгованості по відсоткам за Договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

В той же час, позивачем в розрахунку були допущені помилки у зв'язку із чим, до стягнення підлягає 1598379 грн. 51 коп. заборгованості по відсоткам, а в стягненні 3648 грн. 49 коп. необхідно відмовити.

Посилання скаржника на пропущення позивачем строку позовної давності, колегія суддів вважає не обґрунтованими з огляду на наступне.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вище було вказано, що відповідно до п. п. 4.3, 8.3 Договору він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, і після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється.

Відповідно до п. 2.6 Договору нарахування процентів за користуванням кредитом (траншем кредиту) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування відповідним траншем кредиту в періоді (28-29-30-31/365).

Тобто вказані умови Договору вказують на той факт, що нарахування процентів на суму кредиту здійснюється від надання кредиту (траншу кредиту) та до повного погашення кредиту (траншу кредиту), а дія самого Договору припиняється після повного погашення заборгованості відповідача перед позивачем, а дата - 30.10.2012 р. є датою, коли відповідач має погасити заборгованість за траншами, а не датою припинення дії Договору.

Отже, до погашення суми основного боргу за кредитом, позивач має право щомісячно нараховувати відсотки за користуванням кредитом та стягувати вказані відсотки в межах позовної давності визначеної законом. При цьому перебіг позовної давності починається від дати коли відповідач повинен сплачувати відсотки щомісячно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності, у зв'язку із тим, що відповідач не погасив заборгованість по відсотках за Договором, оскільки Договір не припинив свою дію 30.10.2012 р., відповідно не припинилося і нарахування відсотків за користуванням кредитом.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що стягнення з позичальника процентів (сплата яких є істотною умовою кредитного договору) є основною вимогою, що узгоджується із положеннями ст. 1054 Цивільного кодексу України та ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої надання безпроцентних кредитів забороняється.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2017 р. у справі № 924/18/17 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.07.2017 р. у справі № 924/18/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" - без задоволення.

2. Справу № 924/18/17 повернути в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.