Постанова № 69314313, 25.09.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа № 909/359/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущак О.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради

на рішення господарського суду Івано-Франківської області

у справі № 909/359/17

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд"

м. Івано-Франківськ

до відповідача: Івано-Франківської міської ради

м.Івано-Франківськ

про визнання недійсним рішення Івано-Франківської міської ради від 11.04.2017 р. №95-11/1 "Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки"

за участю представників сторін від:

позивача: Селянін В. О. - за довіреністю від 11.04.2017 р.;

відповідача: Буджак В.М. - за довіреністю №1013/01-20/14в від 17.08.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2017 р. задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" до Івано-Франківської міської ради та визнано недійсним рішення Івано-Франківської міської ради № 95-11/1 від 11.04.2017 "Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки". Стягнуто з Івано-Франківської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" 1 600,00 грн. сплаченого судового збору.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутність висновку компетентного органу ради (профільної комісії) та позбавлення представників ТОВ "РВЦ "Гаразд" можливості взяти участь в засіданні сесії внаслідок неоприлюднення порядку денного та проекту рішення обумовило те, що не були враховані істотні обставини, які мають значення для вирішення питання поновлення договору, зокрема те, що орендар не міг здійснювати забудову земельної ділянки з причин невиконання радою договірних зобов'язань, а тому в силу ст. 21 ЦК України рішення Івано-Франківської міської ради № 95-11/1 від 11.04.2017 "Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки" підлягає визнанню недійсним.

Суд першої інстанції посилається також на те, що ним не встановлено обставин, які б підтверджували намір Івано-Франківської міської ради використовувати земельну ділянку для власних потреб, водночас встановлено намір відповідача передати земельну ділянку в користування іншим особам.

В апеляційній скарзі Івано-Франківська міська рада (відповідач) просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2017 р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на безпідставність висновку суду першої інстанції про створення відповідачем перешкод в спорудженні на орендованій земельній ділянці позивачем розважально-відпочинкового центру.

Переважне право орендаря на поновлення договору оренди не порушено, оскільки Івано-Франківська міська рада має намір використовувати вказану земельну ділянку для задоволення потреб мешканців міста, а не передавати її в оренду іншим особам.

Вважає, що в будь-якому випадку порушення, які носять процедурний характер (в тому числі порушення розпорядником інформації вимог ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації"), не мають наслідком скасування прийнятих рішень, адже міська рада діяла в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про оренду землі".

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, надав пояснення аналогічні вищенаведеним, просив скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2017 р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення оскаржуваного рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Судами встановлено, що між Івано-Франківською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ «РВЦ «Гаразд», як орендарем, було укладено договір оренди землі №79 від 14.03.2011 (надалі - «договір»). Відповідно до умов договору (п. 1.2) та акту приймання-передавання орендарю передана в користування земельна ділянка для будівництва розважально-відпочинкового центру по вул. Південний бульвар площею 4 га.

В п. 8 договору визначено, що договір укладено строком на 3 роки і після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір набрав чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 42 договору), яка відбулась 16.03.2011 за № 261010004000032.

Відповідно до п. 49 рішення Івано-Франківської міської ради №1374-43 від 21.03.2014 між сторонами укладена додаткова угода від 21.03.2014, за умовами якої договір продовжено на той самий строк - на 3 роки і передбачено, що після закінчення терміну дії додаткової угоди орендар має переважне право поновлення її на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На підставі додаткової угоди орендар 16.04.2017 зареєстрував право оренди в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується витягом з цього реєстру №20624253 від 17.04.2017. Строк дії права - до 16.04.2017.

27.12.2016 Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради направив позивачу лист з повідомленням про закінчення договору та з пропозицією вжити заходи щодо продовження (поновлення) договору.

10.02.2017 позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Івано-Франківської міської ради з заявою про поновлення договору на 3 роки, до якої долучив: клопотання (заяву) на ім'я міського голови з довіреністю; копію витягу з Державного земельного кадастру (3 примірники); витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (3 примірники); довідку про відсутність заборгованості по орендній платі за використання земельної ділянки з податкової інспекції станом на місяць подання клопотання (заяви); копію договору оренди, суборенди землі, додаткової угоди до них. Дана обставина підтверджується заявою позивача від 10.02.2017, талоном про реєстрацію адміністративної послуги від 10.02.2017, реєстраційний №212378.

Листом від 30.03.2017 (вих. 303/07) позивач направив три примірники додаткової угоди, підписані його представником.

На звернення ТОВ «РВЦ «Гаразд» щодо поновлення договору Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради надав відповідь від 09.03.2017 (вих.№5212) про те, що дане питання буде подано на розгляд чергового засідання виконавчого комітету та сесії міської ради. Зокрема, для розгляду на черговому засіданні сесії в квітні 2017 року був підготовлений проект рішення про поновлення договору, проте рішення прийнято не було.

Згідно з витягом з сайту Івано-Франківської міської ради від 12.04.2017, на сайті було оприлюднено розпорядження міського голови від 05.04.2017 №184-р про скликання позачергової 11/1 сесії міської ради на 11.04.2017 з таким порядком денним: 1. Про Звернення до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України щодо скасування абонплати за газ. 2. Різне. Згідно з п. 3 розпорядження доручено відділам та управлінням виконавчого комітету міської ради в термін, визначений ст. 29 Регламенту міської ради, подати документи для попереднього розгляду на засіданнях профільних депутатських комісій у відділ сприяння діяльності депутатів, а також запросити ряд осіб, в тому числі керівників підприємств, установ, організацій міста.

06.04.2017 виконком Івано-Франківської міської ради прийняв рішення №239 про внесення на розгляд сесії проекту рішення "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань". Згідно з п. 41 додатку до п. 6 даного рішення виконавчим комітетом не підтримано поновлення договору з ТОВ «РВЦ «Гаразд».

Відповідно до інформації Івано-Франківської міської ради (лист №548/01-20/17-в від 27.04.2017) на розгляд сесії пропонувалось 9 питань, в тому числі про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки, і проекти рішень, які пропонувались до розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 10 Регламенту були надані депутатам під час їх реєстрації перед сесією.

На позачерговій сесії 11.04.2017 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення №95-11/1 про заперечення у поновленні договору. Відповідно до витягу з аудіозапису засідання сесії мотиви прийняття такого рішення на сесії не озвучуватись та не обговорювались. Відповідачем подані первинні матеріали, на підставі яких приймалось рішення (клопотання №370/11.1-05/14в від 08.06.2017). Це документи, подані позивачем для поновлення договору.

В листі Центру надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська від 29.05.2017 №11.1-07/452 вказано, що 21.04.2017 в Центр надійшла копія рішення ради від 11.04.2017 і 24.04.2017 представник позивача отримав витяг з цього рішення.

Позивач вважає, що оскільки проект оскаржуваного рішення Івано-Франківської міської ради №95-11/1 від 11.04.2017 «Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки» не був завчасно оприлюднений і не був попередньо розглянутий відповідною постійною профільною комісією ради, що передбачено ст. 10, ч. 1 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2, ч. 3 ст. 29 Регламенту, то вказане рішення прийняте всупереч вимогам ст. 19 Конституції України та з порушенням порядку, встановленого Регламентом Івано-Франківської міської ради.

Також, зазначає, що оскільки дане питання розглядалось в порядку денному під назвою «Різне» позивач не був повідомлений про його розгляд і, відповідно, був позбавлений можливості взяти участь у засіданні сесії, яка відповідно до ч. 10 ст. 46 «Про місцеве самоврядування в Україні» має проводитись гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на ній.

Вказує, що відповідно до п. 11.1. цього Положення Управління земельних ресурсів, що входить до складу Департаменту комунальних ресурсів, не направляло повідомлення про неможливість поновлення договору оренди, а Івано-Франківська міська рада всупереч ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 11.5 Положення прийняла рішення з порушенням місячного строку з дня отримання листа-повідомлення орендаря.

Недотримання встановленої процедури позивач розцінює як таке, що обумовило прийняття невірного і необґрунтованого рішення по суті, так як не було враховано всіх особливостей орендних правовідносин сторін, оскільки він належним чином виконував договірні зобов'язання, протягом багатьох років сплачував орендну плату, проте з вини відповідача не зміг розпочати будівництво, внаслідок чого порушені його права орендаря, в тому числі право на поновлення договору оренди землі відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, предметом позову є вимога позивача про визнання недійсним рішення Івано-Франківської міської ради № 95-11/1 від 11.04.2017 "Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки".

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його в частині вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Отже, необхідною умовою для правильного вирішення цього спору є встановлення наявності або відсутності порушення права та законного інтересу позивача внаслідок прийняття Івано-Франківською міською радою оскаржуваного рішення.

При вирішенні цього спору, апеляційний господарський суд виходив з того, що акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офiцiйний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин i має обов'язковий характер для цих відносин.

За ч. 2 ст. 19, ст. 140 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Порядок діяльності, основні правила і процедури роботи Івано-Франківської міської ради (далі Рада), її органів і посадових осіб, у тому числі порядок скликання сесії Ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень Ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії, порядок обрання секретаря Ради, порядок організації роботи постійних та тимчасових контрольних комісій Ради встановлюються Регламентом Івано-Франківської міської ради, який затверджений рішенням ради від 28.12.2015 №48-2 (далі Регламент).

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Регламенту, проект рішення повинен бути оприлюднений не пізніше, як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття.

Згідно з ч. 3 р. 3 ст. 10, ч.3 ст. 29, ч.2 ст. 24 Регламенту, розпорядження (рішення) про скликання позачергової сесії Ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніш, як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд Ради.

Всі проекти рішень попередньо розглядаються на засіданнях виконавчого комітету Ради та профільних комісій Ради, крім тих, що стосуються внутрішньої організації роботи Ради та роботи депутатських комісій.

Всі проекти рішень попередньо розглядаються на засіданнях виконавчого комітету Ради та профільних комісій Ради, крім тих, що стосуються внутрішньої організації роботи Ради та роботи депутатських комісій.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення Регламенту (локального акту органу місцевого самоврядування), а також встановлені судами обставини по справі, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків щодо порушення Івано-Франківською міською радою Регламенту, зокрема, що:

1) Проект рішення не був оприлюднений не пізніше, як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття (ч. 2 ст. 29 Регламенту).

2) Не було доведено до відома населення не пізніш, як за день до сесії, питання, які передбачалось внести на розгляд ради (ч. 3 р. 3 ст. 10 Регламенту). Виконком Івано-Франківської міської ради вирішував вказане питання 06.04.2017, а роздруківка з сайту ради від 12.04.2017 (тобто вже після проведення сесії) містила інформацію тільки щодо 2-х питань порядку денного.

3) Проект рішення не був розглянутий профільною комісією Ради, що передбачено ч. 3 ст. 29 Регламенту та розпорядженням міського голови від 05.04.2017 №184-р. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою вивчають і готують питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями (ч. 4 ст. 47 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

З системного аналізу положень Регламенту суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушення порядку обговорення даного питання на сесії відповідно до ч. 2 ст. 24 Регламенту, оскільки відсутність оголошення висновків та рекомендацій постійних комісій ради може розцінюватись як таке порушенням у випадку, коли висновок чи рекомендації були, але не доводились до відома депутатів. В даному випадку вказані документи взагалі не складались.

Відсутність висновку компетентного органу ради (профільної комісії) та позбавлення представників ТОВ «РВЦ «Гаразд» можливості взяти участь в засіданні сесії внаслідок неоприлюднення порядку денного та проекту рішення обумовило те, що не були враховані істотні обставини, які мають значення для вирішення питання поновлення договору. Зокрема те, що орендар не міг здійснювати забудову земельної ділянки з причин невиконання радою договірних зобов'язань.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2015 у справі №909/480/15, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 відмовлено в задоволенні первісного позову Івано-Франківської міської ради до ТОВ «РВЦ «Гаразд» про розірвання договору та повернення земельної ділянки і задоволено зустрічний позов, яким зобов'язано усунути перешкоди ТОВ «РВЦ «Гаразд» в користуванні земельною ділянкою за цільовим призначенням та зобов'язано Івано-Франківську міську раду розглянути питання щодо внесення змін до генерального плану міста Івано-Франківська відносно спірної земельної ділянки.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової і громадської забудови, орендар має право господарювати на землі з дотриманням умов договору. Віднесення в генеральному плані міста Івано-Франківська орендованої земельної ділянки до земель зелених насаджень, унеможливлює для орендаря її використання у відповідності до цільового призначення.

Також, господарськими судами розглядалась справа №909/553/15 за позовом Громадської організації "Поступовий гурт франківців" до Івано-Франківської міської ради та ТОВ "РВЦ "Гаразд" про визнання недійсним договору. При розгляді даної справи позивач посилався на те, що має за мету реалізувати власний проект на вказаній земельній ділянці, а саме встановити дитячий еко-майданчик. Дані твердження викладені в апеляційній скарзі від 10.08.2015.

З інтернет-публікації від 01.07.2015 слідує, що ГО "Поступовий гурт франківців" виграла грант на встановлення дитячого навчального еко-майданчику, який планують розташувати на ділянці площею 4,88 га в районі вулиць Ленкавського та Гурика. Крім того, в даній публікації вказано, що ділянка перебуває в оренді, однак, активісти планують повернути земельну ділянку місту, а згодом розташувати там парк. В інтернет-публікації від 06.04.2017 міський голова вказав на необхідність повернути орендовану земельну ділянку громаді. При цьому зазначив, що на ній можна буде звести спорткомплекс чи інший елемент інфраструктури. В інтернет-публікації від 11.04.2017 вказано, що за прийняття рішення про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки закликав проголосувати міський голова.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З цих підстав вищенаведені обставини не підлягають доведенню в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України.

Таким чином, місцевим господарським судом правильно зазначено, що відповідач не мотивував прийняття оскаржуваного рішення, що не відповідає принципу належного самоврядування. Ні первинні документи, на підставі яких приймалось рішення, ні витяг з аудіозапису засідання сесії не містять посилання на будь-які обставини, в тому числі на намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. При цьому, позов ГО "Поступовий гурт франківців", висловлювання міського голови свідчать про намір передати земельну ділянку в користування іншим особам, що встановлено при вжитті заходів забезпечення позову.

Посилання позивача на порушення Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності в м. Івано-Франківську (відсутність повідомлення Управління земельних ресурсів про неможливість поновлення договору та розгляд питання у строк понад один місяць з дня отримання листа-повідомлення орендаря) правильно не взяті судом першої інстанції до уваги з огляду на те, що не встановлено вплив даних порушень на прийняття оскаржуваного рішення.

Щодо застосування практики Європейського суду з прав людини суд керується тим, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перший протокол ратифікований ЗУ №475/97-ВР від 17.07.1997, і відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 10 ЦК України є частиною національного законодавства України.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

При розгляді справи "Стретч проти Об'єднаного Королівства", ЄСПЛ виходив з того, що передбачене договором оренди право орендаря на продовження цього договору має економічну цінність і юридично належить орендарю (тобто, укладаючи договір оренди, орендар обґрунтовано розраховував на продовження договору оренди). У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що майнове право орендаря, передбачене договором оренди, є "власністю" в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції і підлягає застосуванню при здійсненні захисту цих майнових прав. У рішенні по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" ЄСПЛ постановив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Отже, права позивача як орендаря належать до права власності, яке захищається згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції.

Оскільки оскаржуваним рішенням позивача було позбавлено вказаного права, то має місце втручання в мирне володіння майном.

Існують три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу. Принцип "пропорційності" передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Оцінка законності втручання в даному випадку має здійснюватись, виходячи з того, що ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" і умови договору пов'язують право на його поновлення з належним виконанням договірних зобов'язань та дотриманням процедури повідомлення про намір на продовження договору на новий строк. З урахуванням того, що спірна земельна ділянка надавалась під забудову, що орендар належним чином виконував договірні зобов'язання і належним чином повідомив про намір на продовження договору, він відповідно до вимог закону мав обґрунтовані сподівання на поновлення договору. Тим більше, що позивач протягом багатьох років здійснював витрати на орендні платежі, проте не мав можливості скористатись корисними властивостями земельної ділянки і здійснити її забудову з вини відповідача. Позбавлення його цього права з підстав не передбачених законом та без вказівки та доведення обставин, які обумовили такі дії, слід визнати незаконним втручанням в право власності.

За умови незаконності втручання в право власності відсутня необхідність оцінювати виправданість втручання та дотримання принципу пропорційності, оскільки ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Таким чином, приймаючи рішення № 95-11/1 від 11.04.2017 «Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки», Івано-Франківська міська рада діяла всупереч вимогам чинного законодавства.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його в частині вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Отже, необхідною умовою для правильного вирішення цього спору є встановлення наявності або відсутності порушення права та законного інтересу позивача внаслідок прийняття Івано-Франківською міською радою рішення № 95-11/1 від 11.04.2017 «Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки».

З підстав наведених вище, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Івано-Франківська міська рада порушила процедуру прийняття оспорюваного рішення, чим порушила права та охоронювані законом інтереси, які позивач просить захистити та обґрунтовано задоволив позов.

Відповідно до ст.ст. 33. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак така апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2017 у справі №909/359/17 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: О.І. Матущак

Судді: С.М. Бойко

Т.Б. Бонк