Постанова № 69314299, 28.09.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р. Справа № 907/738/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Костів Т.С.

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 б/н від 18.07.2017 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2017 р.

у справі № 907/738/16

за позовом: ОСОБА_2, с. Олешник Виноградівського району

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський горизонт", смт. Міжгір'я

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Селена", Київська область, с. Дрозди

про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТДВ "Селена", укладеного 06.09.2013 року між сторонами ОСОБА_2, с. Олешник Виноградівського району та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатський горизонт", смт. Міжгір'я та застосувати правові наслідки недійсності правочину у вигляді приведення у первісний стан

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 - особисто, ОСОБА_3 - представник згідно довіреності від 23.11.2016

від відповідача - ОСОБА_4 - представник згідно довіреності від 27.09.2017, ОСОБА_5 - представник згідно довіреності від 27.09.2017

від третьої особи на стороні відповідача - не з'явились

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/738/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Костів Т.С.

Ухвалами суду від 28.07.17 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 14.09.17.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.17 №450 у справі призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді - члена колегії Гриців В.М.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 13.09.17, до складу судової колегії замість судді Гриців В.М. введено суддю Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.17 розгляд справи відкладено на 28.09.17.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2017 р. у справі №907/738/16 (суддя Івашкович І.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того що сторонами визначено усі істотні умови для такої категорії договорів, що спростовує твердження відповідача про недосягнення згоди по всім істотним умовам договору. Договір від імені товариства підписано повноважною особою - директором ОСОБА_6, який діяв на підставі рішення зборів засновників від 30.07.2013р., а тому на думку місцевого господарського суду безпідставними є посилання позивача на норми ст.215 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції зазначено, що жодного факту існування умислу у сторони договору (відповідача) ввести в оману позивача, як сторони (продавця) за Договором, позивачем не підтверджено.

При цьому, місцевим господарським судом не взято до уваги доводів про те, що з позивачем не здійснено жодних розрахунків за спірним Договором, оскільки зазначені обставини не можуть мати правового значення при вирішенні спору про визнання правочину недійсним.

Також, судом першої інстанції зроблено висновок, що укладений між сторонами даного спору у простій письмовій формі договір від 06.09.2013р. купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю "Селена" відповідає вимогам до письмової форми правочину (ст. 207 Цивільного кодексу України) та на час його укладення не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, про те, що доводи стосовно відсутності згоди дружини позивача на укладення спірного Договору є безпідставними оскільки, при відчудженні частки у статутному капіталі господарського товариства (в т.ч. товариства з додатковою відповідальністю) учасником товариства - фізичною особою згода подружжя на укладення відповідного договору не вимагається.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апляційну скаргу в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.06.17 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

При цьому, апелянт покликається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт покликається на те, що умови договору неможливо виконати зі сторони відповідача з огляду на невизначеність істотних умов договору.

Крім того, скаржник зазначає про відсутність нотаріального посвідчення спірного договору, стверджує, на обов'язковість нотаріального посвідчення для такого типу договорів, що узгоджується з приписами ст. 209 Цивільного кодексу України.

Апелят також зазначає про наявність підстав для недійсності договору купівлі-продажу як укладеного внаслідок навмисного введення в оману, а також під впливом тяжкої для сторони обставини і на вкрай невигідних умовах.

Скаржник вказує також на те, що місцевим господарським судом не взято до уваги тієї обставини, що підписант по договору зі сторони ТОВ «Карпатський горизонт» не є особою, уповноваженою на представництво інтересів товариства та укладення відповідних договорів.

28 вересня 2017 року до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли також додаткові поясненян до апеляційної скарги, в яких апелянт наводить додаткове обгрунтування позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем та третьою особою не подано.

У судовому засіданні присутніми представниками сторін надано пояснення, наведено свої доводи та заперечення.

Третя особа участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечила.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Кореспонденція, надіслана судом апеляційної інстанції на адресу третьої особи з відміткою «не існує».

Разом з цим, згідно відмостей внсених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, судом здійснено надсилання кореспонденції за адресою третьої особи яка міститься у наведеному реєстрі.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що представник третьої особи був присутній у судовому засіданні 14.09.17, що підтверджується протоколом судового засідання та ухвалою суду, що свідчить про обізнаність третьої особи про розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, зважаючи на те, що наявних матеріалів справи є достатньо для правильного вирішення даної справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.

За клопотанням відповідача здійснюється технічгна фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судових засіданнях представників сторін та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.09.2013р. між ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатський горизонт" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Селена".

Предметом вказаного договору передбачено, що у відповідності з цим Договором, на підставі ст. ст. 116, 147, 655 Цивільного кодексу України Продавець зобов'язується передати 29,9082 % статутного капіталу ТДВ "Селена" у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у власність 29,9082 % статутного капіталу ТДВ "Селена" і сплатити грошову суму, встановлену за домовленістю сторін.

Пунктом 3 договору купівлі - продажу передбачено, що зазначені 29,9082% статутного капіталу належать продавцю на підставі розділу 6 пункту 6.3 Статуту Товариства та Додатку до Статуту.

Відповідно до умов п.1.4 Договору передбачено, що за домовленістю сторін вартість відчужуваних 29,9082% статутного капіталу ТДВ "Селена" складає 8116,50 грн., вартість грошового еквіваленту вказаного в установчих документах ТДВ "Селена" становить 8116,50 грн.

Умовами п.4 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання, право власності на 29,9082% статутного капіталу ТДВ "Селена", що зазначені у п.1.2 цього Договору, переходить до Покупця з моменту державної реєстрації змін до установчих документів ТДВ "Селена".

Відповідно до п.5 "Прикінцеві положення" викладено умови про те, що Продавець повідомив покупця про всі істотні обставини, які мають відношення до відчужуваних 29,9082% статутного капіталу ТДВ "Селена", та можуть вплинути на волю Покупця щодо укладення цього Договору. Продавець ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі і діє за згодою своєї дружини.

Зміст ст. 655 Цивільного кодексу України, ст. ст.7, 53 Закону України "Про господарські товариства" сторонам відомі. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характер фіктивного та удаваного правочину. Сторони свідчать, що цей Договір укладено ними не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 06.09.2013р. ОСОБА_2 перебував у складі засновників (учасників) Товариства з додатковою відповідальністю "Селена" із розміром внеску до статутного фонду 8116,50 грн., що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.09.2013р.

Нотаріально оформленою заявою від 19.08.2013р. ОСОБА_2 засвідчив власне волевиявлення на передачу в установленому порядку 29,9% від статутного капіталу ТДВ "Селена", перехід у зв'язку з цим до ТОВ "Карпатський горизонт" прав та обов"язків засновника ТДВ "Селена", надання згоди на перереєстрацію 29,9% статутного капіталу ТДВ "Селена" на ТОВ "Карпатський горизонт".

Рішенням загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю "Селена", оформленим протоколом №2 від 09.09.2013р., затверджено відступлення ОСОБА_2 на користь ТОВ "Карпатський горизонт" частки в розмірі 29,9082% статутного капіталу ТДВ "Селена", що складає 8116,50 грн., взято до відома, що у зв'язку з відступленням частки корпоративні права ОСОБА_2 переходять до ТОВ "Карпатський горизонт", ОСОБА_2 припиняє участь у ТДВ "Селена".

На підставі рішення загальних зборів учасників ТДВ "Селена", оформленого протоколом №2 від 09.09.2013р., проведено державну реєстрацію змін до Статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Селена" за №13141050001000666 від 09.09.2013р., в т.ч. у зв'язку із відчудженням учасником ТДВ "Селена" ОСОБА_2 належної йому частки у статутному капіталі на користь ТОВ "Карпатський горизонт" та зміною складу учасників Товариства.

Покликаючись на вчинення договору купівлі - продажу частки у статуному капіталі ТДВ «Селена» від 06.09.2013р. під впливом обману та невідповідність зазначеного договору ст.ст.203,205 ЦК України, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський горизонт" про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТДВ "Селена", укладеного 06.09.2013 року між сторонами ОСОБА_2, с. Олешник Виноградівського району та товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатський горизонт", смт. Міжгір'я та застосувати правові наслідки недійсності правочину у вигляді приведення у первісний стан.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

У відповідності до ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право, зокрема, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною 1 статті 87 ГК України статутний капітал - це сума вкладів засновників та учасників господарського товариства.

Отже, не наявність корпоративного права є визначальною для права власності на частку, а навпаки - право власності на частку у статутному капіталі товариства засвідчує обсяг корпоративних прав особи, якій ця частка належить.

Об'єктом відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) у статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення).

При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового власника частки. Зокрема, кількість голосів, яку має новий власник частки при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частина прибутку товариства, яку він має право отримати у разі виплати дивідендів, частина майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, що пропорційні до розміру придбаної ним частки (постанова ВСУ від 03.07.13 у справі №6-61цс13).

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити про те, що віднесення спору у даній справі до корпоративних відносин підтверджується також ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25.08.16 у справі №302/722/16-ц, яка залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальниїх справ від 29.03.17, у вказаних ухвалах зазначено про те, що із змісту позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки статутного капіталу вбачається, що між сторонами існує корпоративний спір, а саме щодо придбання у фізичної особи - позивача частки в статутному капіталі ТДВ «Селена».

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні правові підстави визнання правочину недійсним визначені статтею 215 ЦК України. Зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Пунктом 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 передбачено, у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підписав оспорюваний договір розуміючи значення своїх дій, що підтверджується п.5 Договору, в якому сторони підтвердили укладення його не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин.

Таким чином, доказів введення позивача в оману суду не надано, наявність умислу в діях відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами, протилежного позивачем не доведено.

Доводи апелянта про те, що факт введення позивача в оману стосовно ціни договору підтверджується нотаріально посвідченою заявою співзасновника ТОВ "Карпатський горизонт" ОСОБА_7 спростовуються судом апеляційної інстанції, оскільки як зазначено вище, відповідно до умов спірного договору, позивач під час його підписання розумів значення своїх дій та не вчиняв його під впливом обману чи помилки.

Покликання апелянта на відсутність у спірному договорі істотних умов передбачених для такого виду договорів, а саме - ціни договору, спростовується судом апеляційної інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з спірного догвоору та встановлено судом першої інстанції, оформлений в простій письмовій формі та підписаний сторонами договір від 06.09.2013р. за своїм змістом містить усі істотні умови, на яких сторони домовились про укладення цього договору.

Докази на підтвердження будь-яких фактів вчинення підробок підпису на договорі або в частині змісту його окремих умов позивачем не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції спростовує доводи апелянта про те, що умови про ціну продажу частки у статутному капіталі, яка визначена у розмірі її номінальної вартості, є вкрай невигідними для позивача, що фактично умову про таку ціну позивач не погоджував, а вартість частки на момент підписання Договору не була визначена, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, як і б свідчили про оцінку вартості частки у більшому розмірі ніж визначено сторонами у договорі. Також в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені попередні домовленості між сторонами договору, які б підтверджували той факт, що вартість частки яка є предметом спірного договору є іншою ніж зазначена у ньому.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність.

Доводи апелянта стосовно недійсності правочину у зв'язку з недотриманням нотаріальної форми правочину також спротовуються судом апеляційної інстанції з огляду на таке:

Відповідно до ч.1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Недотримання вимог щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору в силу ст.220 Цивільного кодексу України створює правові наслідки у вигляді нікчемності такого договору.

Статтею 147 Цивільного кодексу України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" регламентовано порядок переходу частки (її частини) учасника товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи. Виходячи з цих норм, частка в статутному капіталі товариства є предметом відчуження (продажу, дарування та т.і.). Цивільний кодекс України та Закон України "Про господарські товариства" не містять вимог щодо необхідності обов'язкового нотаріального посвідчення такого договору.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у редакції, чинній на час укладення спірного Договору, не передбачено обов'язковості надання нотаріально посвідченого договору про про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи. Серед переліку документів встановлено обов'язкове надання лише нотаріально засвідченої копії відповідного договору.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновокм місцевого господарського суду стосовно того, що укладений між сторонами даного спору у простій письмовій формі Договір від 06.09.2013р. купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з додатковою відповідальністю "Селена" відповідає вимогам до письмової форми правочину, а чинним законодавством не передбачено імперативної вимоги щодо обов'язковості його нотаріального посвідчення.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.(п.2.6 Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.13 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсним»).

Обставини, які наведені позивачем про відсутність згоди його дружини на укладення спірного договору в обгрунтуванян позиції недійсності правочину також спростовуються судом апеляційної інстанції, оскільки в ідповідно до ст. 65 ЦК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Разом із тим з урахуванням положень ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Виходячи зі змісту чч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Таким чином, з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 ЦК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст. 116, 147 ЦК України є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім'ї.

Отже, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям (постанова ВСУ від 03.07.13 у справі № 6-61цс13).

Покликання апелянта на те, що рішення товарситва про укладення договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі не приймалося, а в спірному договорі міститься покликання на документ (рішення №2 зборів учасників ТДВ «Селена» від 09.09.13) яке не існує на момент укладення договору, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки наведені обставини не створюють правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним, з огляду на те, що судами встановлено факт підписаня спірного договору сторонами та досягнення згоди щодо всіх його істотних умов.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у підписанта по договору зі сторони ТОВ «Карпатський горизонт» повноважень на на представництво інтересів та укладення відповідних договорів спростовуються судом апеляційної інстанціїї з огляду на наступне:

Зі змісту спірного договору купівлі - продажу вбачається, що покупцем виступає ТОВ «Карпатський горизонт» в особі уповноваженого представника товариства ОСОБА_6, що діє на підставі рішення засновників від 30.07.13.

В матеріалах справи міститься протокол №2-2013 загальних зборів учасників ТОВ «Карпатський горизонт» від 30.07.13 «Про уповноваженого представника у відносинах з ТДВ «Селена». Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що на загальних зборах учасників ТОВ «Карпатський горизонт» прийнято рішення про уповноваження ОСОБА_6 представляти протягом 2013 року інтереси ТОВ «Карпатський горизонт» на зборах ТДВ «Селена» з правом голосу, підписувати у зв'язку з цим необхідні документи, заяви, здійснювати від імені ТОВ «Карпатський горизонт» придбання часток від інших учасників ТДВ «Селена» та укладати пов'язані з цим відповідні договори.

Відповідно до ч.1, 3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст.239 ЦК України).

З огляду на наявність в матеріалах справи рішення загальних зборів учасників ТОВ «Карпатський горизонт» про уповноваження ОСОБА_6 на укладення договорів, зокрема, купівлі - продажу часток від інших учасників ТДВ «Селена», в суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати що спірний договір підписаний неуповноваженим представником ТОВ «Карпатський горизонт».

З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно недоведеності позивачем обставин, які б могли бути підставою для визнання недійсним спірного договору. Таким чином відсутні підстави для задоволення позову про застосування наслідків недійсності правочину.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності, поданої відповідачем, то колегія суду апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для її задоволення з огляду на те, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на те, що у даному випадку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Таким чином, оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.06.17 у даній справі.

Судові витрати покласти на скаржника відповідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.06.17 у справі №907/738/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст. 109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.10.17

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Костів Т.С.