Рішення № 69313658, 20.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017Справа №910/14400/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»

про стягнення 50000,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 50000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу, застрахованого страхувальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» за укладеним з позивачем як страховиком Комплексним договором добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків № К042241 від 26.02.2015 року, майну страхувальника завдано матеріальної шкоди страхувальником відповідача, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 50000,00 грн. несплаченої останнім суми страхового відшкодування в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за полісом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/14400/17 та призначено її розгляд на 20.09.2017 року.

В судове засідання 20.09.2017 року уповноважені представники позивача та відповідача не з'явились.

Уповноважений представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 20.09.2017 року сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103041603937, 0103041603945.

Про поважні причини неявки представника позивача в судове засідання 20.09.2017 року суд не повідомлено.

15.09 року через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшли документи по справі, зокрема, інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу АЕ № 4096355.

Також 20.09.2017 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 2203 від 18.09.2017 року, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись при цьому на необхідність застосування при визначенні розміру страхового відшкодування, належного до стягнення з відповідача, коефіцієнту фізичного зносу деталей 0,7, оскільки станом на час ДТП строк експлуатації застрахованого позивачем транспортного засобу DAF CF 85 реєстраційний номер НОМЕР_1 становила 8,74 років. Окрім того, на думку відповідача, розмір страхового відшкодування має бути зменшено на суму ПДВ, зважаючи на відсутність доказів проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу у платника ПДВ та приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також відзив містить клопотання відповідача про здійснення розгляду справи без участі представника ТДВ «СТ «Домінанта». Відзив разом з доданими до нього з доданими до нього документами судом долучений до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем на час проведення судового засідання 20.09.2017 року суду не надано.

Заяв та клопотань процесуального характеру від позивача на час проведення судового засідання 20.09.2017 року до суду не надходило.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та здійснити розгляд справи за відсутності уповноважених представників позивача та відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 20.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За приписами частини 1, пункту 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як визначено статтею 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 26 лютого 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (далі по тексту - страхувальник) та Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі по тексту - страховик, позивач) укладено Комплексний договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків № К042241 (далі за текстом - Договір страхування), предметом якого, є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, додатковим обладнанням, життям, здоров'ям та працездатністю пасажирів у транспортному засобі внаслідок нещасного випадку.

Відповідно до п. 5 Договору страхування забезпечений транспортний засіб марки DAF CF 85, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Страхова сума становить 320 000,00 грн. (п. 9 Договору страхування).

Відповідно до п. 13 Договору страхування безумовна франшиза за збитками внаслідок ДТП - 0,5% від страхової суми (1600,00 грн.).

Страховим випадком за цим Договором є знищення, пошкодження, втрата транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок настання подій, перелічених в п.п.19.1.1-19.1.6 та п. 13 цього Договору, що відбулася під час терміну дії цього Договору (п. 9.2 Договору страхування).

За умовами п.п. 9.1, 13 Договору страхування страховими ризиками за цим Договором визнаються події, на випадок яких здійснюється страхування і які мають ознаки ймовірності та випадковості настання. Зокрема, до страхових ризиків відноситься Дорожньо - транспортна пригода (ДТП) - пошкодження чи знищення транспортного засобу та/або зазначеного в Договорі страхування додаткового обладнання внаслідок дорожньо - транспортної пригоди під час зіткнення, наїзду на рухомі та нерухомі предмети, перевертання та падіння транспортного засобу.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 22.09.2015 року о 17 год. 00 хв. у м. Львів сталася ДТП, в результаті якої відбулось зіткнення транспортного засобу «ЗІЛ-131», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ «Бізнес Рух», під керуванням водія гр. ОСОБА_2, та транспортного засобу марки «DAF CF 85», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ «Транс-Сервіс-1», під керуванням водія гр. ОСОБА_3, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, зокрема, застрахованому позивачем транспортному засобу, що підтверджується довідками УДПС взводу № 6 БДПС ДАІ ГУМВС України у Львівській області.

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою від 23.09.2015 року про настання події (КАСКО) № 150000042258, копія якої наявна в матеріалах справи, позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № 150000042258 від 13.01.2016 року, копія якого надана позивачем.

Так, згідно вказаного страхового акту вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки «DAF CF 85», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (відновлювального ремонту застрахованого об'єкта) склала 84 524,29 грн., що визначена за результатами оцінки вказаного автомобіля ДП «Експерт -Авто» ТОВ «Український експертний центр» (оцінювач ОСОБА_5.), оформленої Звітом № 1317/15 від 20.10.2015 року про оцінку автомобіля «DAF CF 85», реєстраційний номер НОМЕР_1, копія якого міститься в матеріалах справи.

В подальшому позивачем у відповідності до вказаного страхового акту та поданої страхувальником заяви від 11.12.2015 року була виплачена ТОВ «Транс-Сервіс-1» сума страхового відшкодування в розмірі 82924,29 грн. шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок страхувальника - ТОВ «Транс-Сервіс-1», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № ЗР001646 від 15.01.2016 року на вказану суму.

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 22.09.2015 року за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки «DAF CF 85», реєстраційний номер НОМЕР_1, визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування, однак постановою Яворівського районного суду Львівської області (суддя Воробель М.М.) від 23.11.2015 року справа № 460/3707/15-п (провадження № 3/460/1167/15) винним у вказаному ДТП, зокрема, у порушенні п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП, визнано гр. ОСОБА_2, якого притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «ЗІЛ-131Д», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ТОВ «Бізнес Рух», яким на момент дорожньо-транспортної пригоди 22.09.2015 року керував гр. ОСОБА_2, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове товариство «Домінанта" (далі по тексту - відповідач) відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 4096355 (далі по тексту - Поліс), з наступними умовами: ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки «ЗІЛ-131Д», державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Поліс станом на момент скоєння ДТП 22.09.2015 р. був чинний, що, в свою чергу, є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди саме відповідачем.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено за матеріалами справи та відповідачем не заперечувалось, що страховиком (позивачем) належним чином виконані умови Договору страхування, а саме грошове зобов'язання шляхом виплати страхового відшкодування в розмірі 82924,29 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику. Фактично здійснені позивачем витрати по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, належним чином підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, у Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство «Домінанта" як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом (50000,00 грн.).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі №23/279).

Реалізуючи вказане право з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» із заявою (претензією) № 150000042258 від 29.01.2016 року, копія якої наявна в матеріалах справи, в якій вимагав від останнього відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 82924,29 грн. у порядку регресу.

Проте, зазначена заяв (претензія) позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд зазначає, що згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Таким чином, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 0,00 грн. та 1600,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному марки «DAF CF 85», реєстраційний номер НОМЕР_1 матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, правомірно зменшено на розмір франшизи за Договором страхування, і становить 82924,29 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Комплексним договором добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків № К042241 від 26.02.2015 року та Полісу АЕ № 4096355 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та/або їх окремих положень суду не надано.

Щодо заперечень відповідача проти позову з посиланням на необхідність визначення суми страхового відшкодування, яка підлягає сплаті відповідачем, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу, який згідно Звіту № 1317/15 про оцінку транспортного засобу «DAF CF 85», реєстраційний номер НОМЕР_1 від 20.10.2015 року, становить 0,7, оскільки строк експлуатації застрахованого позивачем транспортного засобу на дату ДТП становить 8,74 років, суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд звертає увагу на те, що позивачем виплачено страхове відшкодування у спірній сумі без урахування коефіцієнта фізичного зносу згідно умов п.п. 17.1, 23.11.2 Договору страхування, за яким виплата страхового відшкодування здійснюється без вирахування експлуатаційної зношеності запасних частин і деталей, що підлягають заміні, в зв'язку з чим вважає зазначити, що здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

При цьому суд зазначає, що згідно п. 23.8.1 Договору страхування розмір страхового відшкодування може визначатись за рішенням страховика на підставі розрахунку вартості відновленого ремонту, проведеного страховиком або незалежним експертом - оцінювачем чи автотоварознавчого дослідження (експертизи), які замовляє страховик або за його погодженням страхувальник.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд звертає увагу на те, що позивачем виплачено страхове відшкодування у спірній сумі без урахування коефіцієнта фізичного зносу згідно умов п. 11 Договору страхування, за яким норматив знецінення транспортного засобу за період страхування в розмірі 10% застосовується для визначення суми страхового відшкодування за ризиком «Викрадення» та при повній загибелі транспортного засобу, в зв'язку з чим вважає зазначити, що здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника на підставі рахунку № 663 від 26.01.16 р. не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

Згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Крім того, листом від 19.07.2011 Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Посилання відповідача на необхідність зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ судом оцінюються критично, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наразі як встановлено судом за матеріалами справи, у відповідності до умов Договору страхування позивачем визначений розмір страхового відшкодування на підставі звіту автотоварознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу № 1317/15 від 20.10.2015 року та виплата страхового відшкодування в сумі 82924,29 грн. здійснена безпосередньо на рахунок страхувальника - ТОВ «Транс-Сервіс-1».

При цьому докази на підтвердження проведення ремонту транспортного засобу «DAF CF 85», реєстраційний номер НОМЕР_1, у платника ПДВ, наявність яких є обов'язковою передумовою виникнення збитку у вигляді ПДВ та розрахунку суми виплати страхового відшкодування з урахуванням сум ПДВ, в матеріалах справи відсутні.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладені у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, а також на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 50000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, код ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; код ЄДРПОУ 24175269) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 03.10.2017 року.