Рішення № 69313620, 28.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2017Справа №910/13797/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ"

про стягнення 40 915 190,43 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Аляб'єва І.М. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" (відповідач) 44 473 832,39 грн. заборгованості за договором № 99/0606Н від 06.06.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 99/0606Н від 06.06.2011 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 18.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13797/17 та призначено її до розгляду на 05.09.2017.

04.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 05.09.2017 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача в судове засідання 05.09.2017 не з'явився, витребуваних судом відзиву на позовну заяву і документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 05.09.2017 відкладено розгляд справи №910/13797/17 на 14.09.2017.

14.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли: заява про уточнення прохальної частини позову, письмові пояснення щодо нарахування пені з документами по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 14.09.2017 не з'явився, проте, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 14.09.2017 з'явився представник відповідача, надав суду пояснення щодо обставин справи та відзив на позовну заяву.

У поданому відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав: жодного фінансово-господарського документа на адресу відповідача, зазначену у п. 9 договору, не надходило, саме тому відповідач не направив зауважень на акти; факт надання послуг позивачем не доведено; в розрахунок позовних вимог включено зайво нараховані суми, розрахунок позовних вимог містить арифметичні помилки, зокрема в частині нарахування інфляційних втрат, додаткових угод про встановлення тарифів з серпня 2013 по серпень 2015 позивачем не надано. Крім того, відповідач зазначив, що Додатком № 3 до договору встановлено тарифи на послуги виконавця, однак, дані тарифи не можна вважати дійсними, оскільки підпис генерального директора позивача на них виходить за межі його повноважень. Також до матеріалів справи не додано протоколу загальних зборів позивача про призначення тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора.

Також в судовому засіданні 14.09.2017 судом досліджено заяву позивача про уточнення прохальної частини позову.

Згідно вищевказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 32 305 132,95 грн. - боргу за надані послуги, 10 111 565,69 грн. - інфляційних втрат, 1 470 394,28 грн. - 3 % річних, 586 739,47 грн. - пені, а всього 44 473 832,39 грн.

Отже з наведеного вище вбачається, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума залишилась незмінна, а позивачем лише уточнено складову частину боргу, в зв'язку з чим, розгляд справи здійснюється у відповідності до вимог вказаних у позові, але з урахуванням поданої позивачем заяви про уточнення прохальної частини позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 розгляд справи відкладено на 28.09.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

27.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

28.09.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника відповідача взяти участь у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.09.2017 представник позивача надав заперечення на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 28746490,99 грн. основного боргу, 10 111 565,69 грн. - інфляційних втрат, 1 470 394,28 грн. - 3 % річних, 586 739,47 грн. - пені, всього 40915190,43 грн. Вказана заява мотивована здійсненням відповідачем часткових оплат після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 28.09.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення, просив суд їх задовольнити.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника одного із учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

За висновками суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

При цьому, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому зміна одного з представників на іншого не перешкоджає реалізації прав відповідача визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Судом враховано, що відповідач скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема правом на поданням заперечень на позов (надані представником відповідача у судовому засіданні 14.09.2017).

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги те, що представником відповідача нових доказів не надано та про можливість їх надання в майбутньому не зазначено, суд не вбачає необхідності у відкладенні розгляду даної справи.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 28.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" (далі - виконавець) укладено договір № 99/0606Н (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є надання виконавцем замовнику телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі (стандарти DVB-T2/MPEG-4) телевізійної програми замовника, а саме телевізійної програми Телеканалу «Ентер-фільм» у повному обсязі та без будь-яких змін аудіо-візуального ряду на каналі мовлення багатоканальної телемережі в складі передавальних станцій, відповідно до Додатку № 2 до цього договору, розбудованої виконавцем відповідно до умов чинних ліцензій : НР № 0866-п, НР № 0867-п, НР № 0868-п, НР № 0869-п, виданих виконавцю Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Згідно з п. 1.3 договору, територія надання послуг та обсяги мовлення за цим договором, визначається відповідно до ліцензії на мовлення замовника, протягом дії договору.

Додатком № 8 ліцензії на мовлення НР № 1343-м, яка була видана відповідачу Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення визначено, що обсяг мовлення ТОВ ТРК «КІНО ТВ» становить 24 години на добу.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість послуг за цим договором визначається у Додатку № 3 до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Положеннями п. 3.3 договору встановлено, що факт надання послуг за цим договором підтверджується Актами прийому-передачі наданих послуг, що оформлюється та підписується сторонами щомісячно.

Виконавець не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним складає Акт прийому-передачі наданих послуг та направляє його разом з відповідним рахунком на адресу електронної пошти замовника, визначену п. 9 цього договору (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.5 договору, якщо замовник протягом трьох робочих днів, після відправлення замовником електронного варіанту Акту прийому-передачі наданих послуг та рахунку, не надіслав виконавцю в електронному вигляді зауважень або заперечень, то послуги вважаються прийнятими замовником. Виконавець підписує Акт прийому-передачі наданих послуг та направляє його, разом з відповідним рахунком, на адресу замовника, визначену в п. 9 договору. Протягом п'яти робочих днів замовник підписує Акт прийому-передачі наданих послуг та один примірник повертає виконавцю.

У пункт 3.7 договору сторони погодили, що замовник сплачує вартість послуг, визначену в п. 3.1 договору з урахуванням вимог п.п. 3.2-3.6, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 9 грудня 2020 року включно, але не довше терміну дії ліцензій замовника та виконавця.

Додатком № 2 до договору сторони погодили перелік передавальних станцій та визначили заплановану максимально можливу потужність передавача.

Додатком № 3 до договору сторони погодили тарифи на послуги виконавця.

Додатковою угодою № 1 до договору, сторони внесли зміни в тарифи, які вступили в дію з 01.08.2015.

На виконання умов договору за період з липня 2014 по липень 2015, а також з серпня 2016 по липень 2017 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 32 305 132,95 грн., на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи акти прийому-передачі наданих послуг.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань лише частково сплатив варість наданих позивачем послуг, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом та заявив про стягнення з відповідача 28746490,99 грн. основного боргу, а також 10 111 565,69 грн. інфляційних втрат, 1 470 394,28 грн. 3 % річних та 586 739,47 грн. пені у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природною укладений між сторонами договір № 99/0606Н від 06.06.2011 є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що у період з липня 2014 року по липень 2015 року, а також з серпня 2016 року по липень 2017 року позивачем надано відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 32 305 132,95 грн., що підтверджується наступними актами прийому-передачі наданих послуг: № 747 від 31.07.2014 на суму 1360806,97 грн., № 890 від 31.08.2014 на суму 1333780,15 грн., № 1077 від 30.09.2014 на суму 1266735,26 грн., № 1242 від 31.10.2014 на суму 1322168,16 грн., № 1452 від 30.11.2014 на суму 1269016,22 грн., № 1639 від 31.12.2014 на суму 1299745,39 грн., № 35 від 31.01.2015 на суму 1308437,47 грн., № 131 від 28.02.2015 на суму 1181915,21 грн., № 232 від 31.03.2015 на суму 1307527,31 грн., № 330 від 30.04.2015 на суму 1266533,29 грн., № 428 від 31.05.2015 на суму 1292081,87 грн., № 549 від 31.06.2015 на суму 1265146,04 грн., № 683 від 31.07.2015 на суму 1150039,13 грн., № 760 від 31.08.2016 на суму 1332917,14 грн., № 931 від 30.09.2016 на суму 1273688,53 грн., № 1090 від 31.10.2016 на суму 135452,36 грн., № 1229 від 30.11.2016 на суму 1292201,52 грн., № 1385 від 31.12.2016 на суму 1336976,12 грн., № 31 від 31.01.2017 на суму 1335976,12 грн., № 129 від 28.02.2017 на суму 1206279,11 грн., № 230 від 31.03.2017 на суму 1335553,62 грн., № 325 від 30.04.2017 на суму 1291542,56 грн., № 420 від 31.05.2017 на суму 1318723,48 грн., № 517 від 30.06.2017 на суму 1291160,69 грн., № 635 від 31.07.2017 на суму 1331480,02 грн.

Як зазначено судом вище, згідно з 3.5 договору, якщо замовник протягом трьох робочих днів, після відправлення замовником електронного варіанту Акту прийому-передачі наданих послуг та рахунку, не надіслав виконавцю в електронному вигляді зауважень або заперечень, то послуги вважаються прийнятими замовником.

Відповідач, заперечуючи проти факту надання послуг зазначив, що вказані акти на електронну адресу відповідача, зазначену у п. 9 договору не надходили, а тому останній був позбавлений можливості надати заперечення та зауваження.

Суд, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, вважає вказані твердження відповідача безпідставними, оскільки позивачем долучені до матеріалів справи роздруківки відправлень з електронної пошти office@zeonbud.com.ua, які містять дату відправлення та посилання на акт прийому-передачі та рахунок.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, усі зазначені вище акти прийому-передачі наданих послуг та рахунки до них направлялись на адресу відповідача та отримувались останнім, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

У разі наявності зауважень та заперечень на надані послуги, що зазначені у актах прийому-передачі, відповідач не був позбавлений можливості направити на електронну або поштову адресу позивача зауваження та заперечення, однак матеріали справи таких доказів не містять, що свідчить про прийняття відповідачем послуг, зазначених у актах прийому-передачі наданих послуг без зауважень та заперечень.

Враховуючи наведені положення договору, оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачем заперечень щодо актів приймання-передачі наданих послуг, то суд дійшов висновку, що акти прийому-передачі наданих послуг № 747 від 31.07.2014, № 890 від 31.08.2014, № 1077 від 30.09.2014, № 1242 від 31.10.2014, № 1452 від 30.11.2014, № 1639 від 31.12.2014, № 35 від 31.01.2015, № 131 від 28.02.2015, № 232 від 31.03.2015, № 330 від 30.04.2015, № 428 від 31.05.2015, № 760 від 31.08.2016, № 931 від 30.09.2016, № 1090 від 31.10.2016, № 1229, № 1385 від 31.12.2016, № 31 від 31.01.2017, № 129 від 28.02.2017, № 230 від 31.03.2017, № 325 від 30.04, № 420 від 31.05.2017, № 517 від 30.06.2017, № 635 від 31.07.2017 вважаються погодженими відповідачем, а послуги за ними прийнятими, що є підставою для оплати послуг, зазначених у них.

Крім того, судом встановлено, що акти прийому-передачі наданих послуг № 683 від 31.07.2015 на суму 1150039,13 грн. та 549 від 31.06.2015 на суму 1265146,04 грн. прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, оскільки підписані відповідачем та скріплені печаткою підприємства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору сторони погодили, що замовник сплачує вартість послуг, визначену в п. 3.1 договору з урахуванням вимог п.п. 3.2-3.6, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Судом встановлено, що відповідач у строки, визначені п. 3.7 договору оплату наданих позивачем послуг за заявлений період здійснив лише частково, неоплаченими залишились послуги на суму 28 746 490,90 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 28 746 490,90 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 28 746 490,90 грн. заборгованості.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки, по-перше, належні докази отримання відповідачем усіх актів приймання-передачі наданих послуг та усіх рахунків містяться в матеріалах справи, по-друге, п. 2.1.4 встановлений обов'язок позивача надавати відповідачу дані замірювань у разі виявлення спірних питань, однак матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогами надання таких даних або перерахунку вартості послуг; по-третє, заперечення проти тарифів, передбачених додатком № 3 до договору, є безпідставним, оскільки вказаний додаток підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень, а особи, уповноважені на підписання вказаного додатку, зазначені у відомостях, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відсутність у матеріалах справи протоколів загальних зборів позивача не впливає на обов'язок відповідача здійснити оплату отриманих ним послуг.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 111 565,69 грн. інфляційних втрат, 1 470 394,28 грн. 3 % річних та 586 739,47 грн. пені.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, надані позивачем, суд встановив, що вони є арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача піддягають стягненню відповідача 10 111 565,69 грн. інфляційних втрат та 1 470 394,28 грн. 3 % річних.

Щодо тверджень відповідача про допущення в розрахунку інфляційних втрат арифметичних помилок, то такі заперечення є безпідставними, оскільки у розрахунку застосовується індекс інфляції не округлений до тисячних, в той час як в таблиці розрахунку зазначене округлене значення.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у п. 5.5 договору, відповідно до якого за несвоєчасну оплату послуг, замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день несплати, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діє на момент виникнення заборгованості.

Розрахунок пені у сумі 586739,47 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" (01601, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 30, код 30304591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, код 35917061) 28746490,99 грн. основного боргу, 10 111 565,69 грн. інфляційних втрат, 1 470 394,28 грн. 3 % річних, 586 739,47 грн. пені та 240 000,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2017.

Суддя С.О. Турчин