Постанова № 69312046, 02.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3988/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Андрухіва В.В.

за участю секретаря Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 року Головне управління ДФС в Одеській області звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить підтвердити обгрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 26.07.2017 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 17.07.2017 року ГУ ДФС в Одеській області прийняло наказ №2878 про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області 24.07.2017 року здійснено вихід за податкової адресою ФОП ОСОБА_1: АДРЕСА_1, крамниця «ІНФОРМАЦІЯ_1» з метою проведення фактичної перевірки відповідача за період з 01.01.2017 року по дату закінчення фактичної перевірки з питань дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв.

Позивач зазначив, що продавцем-касиром, яка здійснює розрахункові операції у крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 було відмовлено посадовим особам ГУ ДФС в Одеській області у допуску до фактичної перевірки. У зв'язку з зазначеним, посадовими особами позивача складено акт про відмову від підписання направлень на проведення фактичної перевірки №324/15-32-40-03 від 24.07.2017 року та акт відмови у допуску посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 №325/15-32-40-03 від 24.07.2017 року.

26.07.2017 року о 12:30 год. начальником ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, надала пояснення та письмові заперечення, відповідно до яких зазначила, що документи, на яких ґрунтуються висновки ГУ ДФС в Одеській області, складені із чисельними порушеннями податкового законодавства та позивачем пропущено строки звернення до суду із даними позовними вимогами, встановлені п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України, оскільки обґрунтованість арешту майна має бути перевірена судом протягом 96 годин з моменту прийняття рішення контролюючим органом, проте вказане рішення прийнято 26.07.2017 року, в той час як позов подано до суду позивачем 01.08.2017 року. При цьому, представник відповідача зазначає, що відповідач перевіряючих взагалі не бачив і не відмовляв у проведенні фактичної перевірки. Також, наказ про призначення перевірки від 17.07.2017 року №2878 не відповідає вимогам п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, оскільки він не містить законодавчо обґрунтованих підстав для проведення фактичної перевірки. З огляду на зазначене, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 17.07.2017 року з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв, на підставі п.п.191.1.4 п.191.1 ст.191, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, позивачем видано наказ №2878, яким визначено провести з 19.07.2017 року фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), податкова адреса: АДРЕСА_2, адреса господарської одиниці: АДРЕСА_1, крамниця "ІНФОРМАЦІЯ_1", тривалістю 10 робочих днів, перевіряємий період з 01.01.2017року по дату закінчення фактичної перевірки (а.с.8).

На підставі п.п.191.1.4 п.191.1 ст.191, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та наказу №2878 від 17.07.2017 року, 20.07.2017 року видані направлення на перевірку №824 та №825 (а.с. 10-11).

Головними державними ревізор-інспекторами відділу ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області Алаликіним С.І. та Худик В.Р. складено акти «Про неотримання направлення на проведення фактичної перевірки» від 24.07.2017 року №324/15-32-40-03 та «Про не допуск до фактичної перевірки» від 24.07.2017 року №325/15-32-40-03 (а.с.12-13).

У зв'язку з відмовою у допуску посадових осіб податкового ограну до проведення перевірки, заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області 25.07.2017 року звернувся до начальника ГУ ДФС в Одеській області з письмовим зверненням про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 (а.с. 9).

26.07.2017 року о 12:30 год. начальником ГУ ДФС в Одеській області було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) (а.с. 6).

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В силу положень п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно положень п.94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: 94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Тобто, арешт майна може бути застосований за наявністю хоча б однієї з визначених статтею 94 Податкового кодексу України обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем як підставу для винесення рішення та накладення адміністративного арешту майна зазначено відмову платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення у відношенні нього документальної перевірки.

Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Суд бере до уваги доводи представника відповідача про те, що акт про відмову в допуску до перевірки всупереч вимогам п.81.2 ст.82 Податкового кодексу України не було складено інспекторами невідкладно за місцем здійснення господарської діяльності відповідачем, оскільки акт викладено друкованим текстом, що свідчить про його складання у приміщенні контролюючого органу.

При цьому, особи, що прибули на перевірку не встановили особу продавця-касира на ім'я Анастасія (як зазначено в Актах) та те, що вказана особа є найманим працівником ФОП ОСОБА_1

Щодо цієї обставини представник відповідача пояснила, що в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснює діяльність декілька суб'єктів господарської діяльності, у тому числі відповідач, і продавець Анастасія не є працівником відповідача.

Таким чином, суд вважає, що особи, що прибули на перевірку, не встановили належним чином, що у проведенні перевірки їм було відмовлено саме особою, яка здійснює розрахункові операції на місці здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1.

Сторонами не заперечувалось, що примірник акту про відмову у допуску перевіряючих відповідачем не одержано, що у свою чергу позбавило останнього скористатися своїм правом на надання письмових пояснень до складеного контролюючим органом акта, пояснень з цього приводу представником позивача не надано.

З приводу прийнятого позивачем в результаті недопуску до проведення перевірки посадових осіб контролюючого органу рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, судом встановлено наступне.

Згідно п.3.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №568 від 10.10.2013 року (далі Порядок №568), Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: 1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 3) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу доходів і зборів; 4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 5) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі доходів і зборів, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 8) у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

У відповідності до положень п.3.2 Порядку №568, за наявності однієї з наведених обставин керівник органу доходів і зборів (його заступник) приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Згідно п. 4.3 Порядку №568, рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку: 1) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; 2) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Відповідно до 5.1 Порядку №568, функції виконавця рішення про арешт майна платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника органу доходів і зборів, призначеного його керівником (заступником).

Згідно п. 5.2 Порядку №568, виконавець рішення про арешт вчиняє певні дії, серед яких надсилає рішення про арешт майна відповідно до пункту 4.3 розділу IV цього Порядку.

Відповідно до п. 10.1 Порядку №568, рішення керівника органу доходів і зборів (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Зі змісту вищезазначених норм права вбачається, що законодавством передбачено два альтернативні способи інформування платника про наявність, зокрема, рішення про застосування арешту майна, а саме: безпосереднє вручення такого рішення під розписку; надіслання листом з повідомленням про вручення.

При цьому правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або не надає переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів. Законодавець вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.

Однак, позивачем, всупереч вищезазначених норм права, не надано до суду ані доказів безпосереднього вручення платнику податків рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна від 26.07.2017 року під розписку, ані доказів направлення вказаного рішення за місцезнаходженням та/чи адресою реєстрації підприємця (фіскального чеку, повідомлення про вручення поштового відправлення), ані доказів зазначення поштовою службою, в направленому податковим органом повідомленні про вручення поштового відправлення, причин такого невручення, як це передбачено вимогами Податкового кодексу України.

Отже, суб`єктом владних повноважень не дотримано процедуру з`ясування та встановлення чітко визначених необхідних обставин для застосування до платника податків умовного адміністративного арешту, як того вимагають приписи п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України та належного повідомлення суб`єкта господарювання про наявність рішення про застосування адміністративного арешту майна від 26.07.2017 року, що, в свою чергу, створює перешкоди для реалізації відповідачем здійснення права на захист свого майна, а також покладає для нього додаткові обов'язки, визначає правову поведінку суб`єкта господарювання, чим порушує права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Посилання представника позивача на направлення рішення про застосування умовного арешту під час звернення до суду з позовом в даному випадку є безпідставними, оскільки дані процедури є відмінними одна від одної, кожна з яких регулює свій порядок, та вони не замінюють одна одну, а саме: приписи КАС України до оформлення позову та дії відповідальної особи ДФС під час виконання процедури адміністративного арешту.

Крім того, в силу положень п.94.10 статті 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Суд зазначає, що з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС в Одеській області від 26.07.2017 року, позивач в порядку ст. 183-3 КАС України не звертався, оскільки, як встановлено судом, ухвалою суду по справі №815/3926/17 від 28.07.2017 року подання Головного управління ДФС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту повернуто заявнику у зв'язку з не усуненням недоліків, а отже, в силу приписів ст.ст.106-108 КАС України, вказане подання вважається не поданим.

Натомість із зазначеним позовом ГУ ДФС в Одеській області звернулось у загальному порядку 01.08.2017 року о 10 год. 50 хв. (за 1 год. 40 хв. до спливу 96-годинного строку, визначеного п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України), а отже, у суду були відсутні підстави для застосування скорочених строків розгляду, передбачених ст. 183-3 КАС України, а тому, було застосовано загальні процесуальні строки, передбачені КАС України, в рамках розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 02.08.2017 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків - 5 днів з моменту отримання ухвали.

Позивачем 07.08.2017 року виконано вимоги ухвали суду.

Враховуючи викладене, фактично, розгляд даної справи здійснювався вже після спливу 96 годин на підтвердження обґрунтованості накладення арешту.

При цьому, суд акцентує увагу, що така ситуація склалась через подання початково позивачем даного позову в загальному порядку та з порушенням вимог ст. 106 КАС України.

Тобто, позивачем, у даному випадку було невірно обрано спосіб захисту своїх прав, враховуючи приписи п.94.10 статті 94 Податкового кодексу України у поєднанні з нормами КАС України, щодо скорочених строків розгляду даної категорії справ, оскільки, у тому випадку, коли б позивач звернувся до суду з відповідним поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача в порядку ст. 183-3 КАС України, таке подання розглядалося б судом у строк, що не перевищував 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Відповідно до п.94.19.1 ст.94 Податкового кодексу України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Таким чином, на час розгляду справи, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача фактично припинило свою дію, у зв'язку із спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС в Одеській області - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2017 року.

Суддя В.В. Андрухів

у позові відмовлено повністю.

02 жовтня 2017 року.