Постанова № 69311749, 18.04.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 р. Справа № 804/698/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гончарової Ірини Анатоліївни

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2016 р. №0000034700, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 139683 грн. та нараховано штрафних санкцій в сумі 224965 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2016 р. №0000044700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у листопаді 2014 року на суму 90535 грн., у грудні на суму 1551225 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару у ТОВ «Вторглас» є хибними та необґрунтованими, а винесені на підставі таких висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Також вказує, що посилання на податкову інформацію відносно ТОВ «Клірфілд» є безпідставним, оскільки останнє є постачальником ТОВ «Вторглас», а не позивача, та відносини з ним не були предметом перевірки.

Представником позивача подано до суду клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки позивача було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагента позивача та встановлено, що останній відсутній за податковою адресою, відсутня достатня кількість кваліфікованих працівників, обладнання, матеріальних ресурсів та транспортних засобів, що вказує на неможливість надання послуг. Також вказав, що досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Вторглас» зареєстровано на ОСОБА_1 без його відома, жодної фінансово-господарської діяльності в якості керівника та головного бухгалтера вказаної юридичної особи від не здійснював. Крім того посилається на податкову інформацію відносно постачальника ТОВ «Вторглас» - ТОВ «Клірфілд», згідно якої останній відсутній за податковою адресою, свідоцтво ПДВ анульовано, дані про чисельність працівників та основні фонди відсутні.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 20.03.2001 р., перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

У період з 28.12.2015 р. по 31.12.2015 р. СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вторгласс» за період з 01.09.2014 р. по 31.12.2014 р..

За результатами перевірки 12.01.2016 року складено акт №1/28-01-47-30809384, у висновку якого зазначено про встановлення порушень:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит всього у сумі 1781443 грн., у тому числі за листопад 2014 року - 230218 грн., грудень 2014 року - 1551225 грн., що призвело до:

завищення від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за листопад 2014 року у сумі 90535 грн.,

завищення податкових зобов'язань за листопад 2014 року у сумі 139683 грн.,

завищення від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за грудень 2014 року у сумі 1551225 грн.;

- завищення від'ємного значення сум податку на додану вартість у сумі 1551225 грн. (відповідно до уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.06.2015 р. №9128824449, від 21.06.2015 р. №9129234342), яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми податку, на яку платника має право зареєструвати податкові накладні/ розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта 21.01.2016 р. СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000034700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 139683 грн., за штрафними санкціями 224965 грн.;

- №0000034700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у листопаді 2014 року на суму 90535 грн., у грудні на суму 1551225 грн.

Правомірність винесених СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, зокрема, шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Так, предметом перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» були взаємовідносини з ТОВ «Вторгласс» за період з 01.09.2014 р. по 31.12.2014 р..

Судом встановлено, що 01.10.2014 р. між ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (покупець) та ТОВ «Вторгласс» (продавець) укладено договір постачання №005/СБ, предметом якого є постачання товару - склобій кольоровий тарний дроблений та змішаний тарний дроблений, у кількості, що визначена у Специфікаціях. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA - станція вантажоодержувача.

До вказаного договору сторонами погоджено Специфікація №1 від 01.10.2014 р.на суму 6000000 грн., Специфікація №2 від 01.10.2014 р.на суму 4250000 грн., Специфікація №3 від 01.11.2014 р.на суму 60000000 грн.

Виконання умов цього договору підтверджується приймальними актами, видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (том 1 а.с.96-том 2 а.с.145).

Транспортування здійснено залізничним та автомобільним транспортом, що підтверджено залізничними накладними, та ПП Скрипка, МПП «Ельва», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «ТТК», ПП «ДИЗУс», за замовленням ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО», що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними.

Транспортування залізничним транспортом фіксувалось у залізничних накладних, а також у відомостях філії ВГМК ПрАТ «Кримський ТИТАН», згідно з умовами договору від 19.12.2012 р. №1232-3 про надання послуг з подачі та придбання вагонів.

За фактом постачання товару ТОВ «Вторгласс» виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с.147-200).

Придбаний товар отримано представниками ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» на підставі довіреності №35 від 01.10.2014 р.

Також до матеріалів справи долучено лист начальника лабораторії по контролю виробництва хімічного аналізу сировини від 04.01.2016 р., згідно якого приймання товару від ТОВ «Вторгласс» (склобій) в якості сировини у період з 02.10.2014 р. по 29.12.2014 р. здійснювався контролери зовнішнього приймання атестованої лабораторії по контролю виробництва хімічного аналізу сировини згідно ТУ У 85-02126811-029-2000; хімічний склад склобою визначався згідно ДСТУ 21-003-2001 та МВІ №02-05-ОФ-2008; за результаттами аналізу вказаний склобій приймався в якості марок БТ, ПТ та ЗТ.

Згідно пояснень позивача, ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» є підприємством, що здійснює господарську діяльність з виробництва скла, виробництва і оброблення скляних виробів, тож вказаний склобій використовувався у господарській діяльності. Судом встановлено, що ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» має у власності комплекс будівель та споруд з виробництва скла за адресою: вул..Промислова, 31, м.Вільногірськ.

Також на виконання ухвали суду від 06.07.2016 року про судове доручення Донецькому окружному адміністративному суду викликати та допитати у якості свідка ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) надано протокол судового засідання від 23.08.2016 р. по справі №804/698/16 та копію письмових пояснень свідка ОСОБА_3, складені при отриманні судового доручення, згідно яких ОСОБА_3 пояснив, що займався господарською діяльністю від імені та в інтересах ТОВ «ВТОРГЛАСС»; в період з 20.08.2014 року по 13.01.2015 року перебував на посаді директора ТОВ «ВТОРГЛАСС»; укладав договори як директор ТОВ «ВТОРГЛАСС» з ТОВ «Вільногірське скло» щодо поставки склобою, підготовкою договору займались ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Договір укладено в жовтні 2014 року. Предметом договору було постачання склобою у кількості 8635,69 тн за ціною: марки БТ - 1200 грн. за 1 тн з ПДВ; марки ЗТ - 850 грн. за 1 тн з ПДВ. Поставка товару здійснювалась залізничним та автомобільним транспортом. Розрахунки за поставлений товар проводились у безготівковій формі після отримання товару. Погодження умов договору відбувалось за допомогою засобів поштового, електронного, телефонного, факсимільного зв'язку. Ініціатором укладання договору та підписання інших документів виступав ОСОБА_3 Документи підписувались особисто ОСОБА_3 у м. Костянтинівка Донецької області в період жовтня-грудня 2014 року по мірі необхідності. Первинні документи складались бухгалтером відповідно до норм діючого законодавства щодо бухгалтерського обліку. Документообіг стосовно даного договору здійснювався за допомогою засобів поштового, електронно:о телефонного, факсимільного зв'язку; період фактичного виконання договору з ТОВ «Вільногірське скло» - жовтень-грудень 2014 року. Під час виконання договору були задіяні ОСОБА_5 (м. Краматорськ), підсобні робочі (співробітники ТОВ «ВТОРГЛАСС»), прізвища, імена та по-батькові - не пам'ятає. Постачання здійснювалось залізничним транспортом у вагонах та полувагонах, а також автомобільним транспортом ДАФ (номеру та марки не пам'ятає). Завантаження товару здійснювалось у АДРЕСА_2 Навантаження товару здійснювалось ОСОБА_5 та робітниками; розвантаження - співробітниками ТОВ «Вільногірське скло». Як товаросупровідні документи сторонами договору були складені товарно-транспортні накладні, залізничні накладні. Вищевказані господарські операції в податковій звітності відображались ТОВ «ВТОРГЛАСС» в період здійснення таких операцій. Отримання ТОВ «ВТОРГЛАСС» коштів від ТОВ «Вільногірське скло» мало місце. Кошти були отримані в безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ «ВТОРГЛАСС» у кількості 10688659,19 грн. в період жовтня-грудня 2014 року. Заборгованості на даний час немає.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій, а саме: вищевказаний договір поставки видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання, товарно-транспортні та залізничні накладні, які свідчать про транспортування товару.

Встановленими під час розгляду справи обставинами підтверджено отримання позивачем від контрагента ТОВ «ВТОРГЛАСС» товару на загальну суму 10688658,00 грн., а також використання у власній господарській діяльності. Отже, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Щодо недоліків товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Разом з цим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), при цьому товарно-транспортні накладні надані до перевірки та до суду, а окремі недоліки не можуть бути самостійною підставою для визнання угод не дійсними.

Доводи відповідача щодо недоліків первинної документації, суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність сертифікату якості на склобій, відсутність даних щодо термообробки та фіто сертифікатів на оброблені піддони, відсутність в товарно-транспортних накладних зазначення часу розвантаження машини та інші недоліки оформлення первинної документації, не можуть беззаперечно свідчити про нереальність господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Щодо встановлених в ході перевірки даних про можливу відсутність трудових та матеріальних ресурсів, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Порушення вимог податкового законодавства з боку контрагента чи третьої особи тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру такого доходу, у зв'язку з чим висновки контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту за господарськими відносинами з контрагентом ТОВ «Вторгласс» є безпідставними.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит всього у сумі 1781443 грн., у тому числі за листопад 2014 року - 230218 грн., грудень 2014 року - 1551225 грн., що призвело до: завищення від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за листопад 2014 року у сумі 90535 грн., завищення податкових зобов'язань за листопад 2014 року у сумі 139683 грн., завищення від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за грудень 2014 року у сумі 1551225 грн.; завищення від'ємного значення сум податку на додану вартість у сумі 1551225 грн.

Враховуючи вище зазначене, винесені на підставі хибних висновків акту перевірки оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 21.01.2016 р. №0000034700 та №0000044700 є такими, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000034700 від 21.01.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 139683 грн., за штрафними санкціями 224965 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000034700 від 21.01.2016 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у листопаді 2014 року на суму 90535 грн., у грудні на суму 1551225 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» сплачений судовий збір у розмірі 30096,12 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Гончарова