Ухвала суду № 69310518, 03.10.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7828/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Мостецька А.А. Провадження № 11-сс/789/246/17 Доповідач - Стадник О.Б.Категорія - ухвала слідчого судді

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Стадника О.Б.

Суддів - Лекан І. Є., Сарновський В. Я.,

при секретарі ОСОБА_1

з участю - прокурора ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 9 вересня 2017 року про продовження строку тримання під вартою,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від вересня 2017 року задоволено клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5, погодженого прокурором відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6, про продовження строку тримання під вартою щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючого, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, вул.

Л.Українки, 50-7,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 306 КК України.

Підозрюваному ОСОБА_4 слідчим суддею продовжено строк тримання під вартою до 00 год. 00 хв. 5 жовтня 2017 року.

Відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4 щодо зменшення розміру застави, визначеного ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 24 лютого 2017 року.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 307 КК України, а саме в придбанні, зберіганні та переселенні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропних речовин та наркотичних засобів, повторно, а також у місцях, що призначенні для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в місцях масового перебування громадян, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби, організованою групою в особливо великих розмірах, за ч.1 ст. 263 КК України у придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу та за ч.2 ст. 306 КК України у розміщенні коштів, здобутих від незаконного обігу психотропних речовин у банках, вчинене повторно.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4, та задовольнити його клопотання про застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як домашній арешт, або ж зменшити розмір застави до 150 000 грн., мотивуючи тим, що ухвала слідчого судді необґрунтована та незаконна.

Зокрема, при визначенні слідчого судді для розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 здійснено розподіл не через автоматизовану систему документообігу, як це передбачено законом, а вручну, на підставі Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 35 КПК України.

Крім того, в силу п. 4 ч. 1 ст. 75, ч. 2 ст. 76 КПК України слідча суддя не вправі була брати участь в цьому провадженні, оскільки її попередня ухвала про зменшення розміру застави була скасована апеляційним судом Тернопільської області з постановленням нової ухвали.

Ухвала слідчого суді про продовження строку тримання під вартою не вмотивована, оскільки була винесена лише резолютивна частина ухвали слідчого суді.

Слідчий суддя, всупереч вимог ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, не визначила розміру застави та передбачених ст. 194 КПК України обов'язків, які вона на нього покладає у разі внесення застави, чим фактично позбавила підозрюваного ОСОБА_4 і його рідних скористатися передбаченим законом правом внесення застави.

Висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри, ґрунтується лише на припущеннях і нічим не обґрунтований, як це передбачено ч. 3 ст. 199 КПК України. Слідчим суддею не зазначені нові ризики, які виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, не зазначено обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчим суддею належним чином не перевірені, як того вимагає закон, дані досудового слідства, на яких ґрунтується підозра ОСОБА_4 у вчиненні незаконного обігу бойових припасів, психотропних речовин в особливо великому розмірі, організованою групою осіб. Зокрема, слідчий суддя належним чином не перевірила законність обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_4, під час якого в якості понятого був залучений працівник поліції, якого незадовго до цього було звільнено з органів поліції. Крім того, не було спростовано тверджень ОСОБА_4 про те, що граната та пакет з психотропною речовиною, які були вилучені в нього, не належить йому, а були підкинуті під час обшуку.

Слідчий суддя, продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного зазначила про те, що слідством не встановлено всіх учасників даних кримінальних правопорушень, які причетні до збуту психотропних засобів, не з'ясовано всіх обставин їх вчинення, тривалість та стійкість організованої групи, до складу якої входить підозрюваний, масштаби здійснення його злочинної діяльності, даних щодо руху готівкових коштів по карткових рахунках на які здійснювалась оплата особами за придбання психотропних засобів встановлено у розмірі біля 1000000 грн. Такі твердження суду спростовує наявність обґрунтованої підозри щодо підозрюваного ОСОБА_4 Слідчий суддя не вказала, про чиї карткові рахунки йдеться, хто їх відкривав, та хто знімав з них кошти у вказаному розмірі.

Продовжуючи строк тримання ОСОБА_4 під вартою майже до 8 місяців, слідчий суддя зазначила ті ж підстави (ризики) продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою, переписавши їх з попередніх ухвал як про обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою так і про його продовження.

Також, слідчий суддя необґрунтовано відмовила в задоволенні його клопотання про зменшення розміру застави, посилаючись виключно на висновок апеляційного суду Тернопільської області про неможливість такого зменшення. Такий висновок судді не тільки суперечить вимогам чинного законодавства, але й суперечить практиці інших апеляційних судів України.

Заслухавши суддю доповідача, в судових дебатах

прокурора, який просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін,

підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали подану апеляційну скаргу та просять ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити в продовженні строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4, та задовольнити їх клопотання про застосування до підозрюваного такий запобіжний захід як домашній арешт, або ж зменшити розмір застави до 150 000 грн.;

перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких міркувань.

Ухвалу слідчого судді від 9 вересня 2017 року було постановлено в присутності підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, копію ухвали слідчого судді вони не отримували, з повним текстом ухвали ознайомилися через сайт ЄРСР, апеляційну скаргу подали 22 вересня 2017 року. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України колегія суддів вважає, що причина пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення підозрюваним ОСОБА_4 та його захисником ОСОБА_3 є поважною, а тому його слід поновити.

Згідно з клопотанням слідчого про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 30 діб та долучених до нього матеріалів кримінального провадження, наданих суду, ОСОБА_4, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 306 КК України, за тяжчий з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років позбавлення волі, і обґрунтованість даної підозри підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити або сховати будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 306 КК України, за тяжчий з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 років до 12 років позбавлення вол, що в силу вимог ст. 12 КК України належить до особливо тяжкого кримінального правопорушення.

Обґрунтованість даної підозри підтверджується оголошеними та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме: протоколами обшуку від 22.02.2017 року, проведених за місцями проживання ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в ході проведення яких виявлено та вилучено значну кількість наркотичних засобів і психотропних речовин, готівкових коштів у національній та іноземній валютах, бойові припаси та інше; висновками експертів № 2-480 від 11.07.2017 року, № 2-478/17 від 10.07.2017 року, № 2-479/17 від 11.07.2017 року, № 2-498/17 від 11.07.2017 року, № 2-499/17 від 11.07.2017 року, № 2-500/17 від 12.07.2017 року, № 2-501/17 від 12.07.2017 року, № 2-502/17 від 12.07.2017 року, даними протоколів допитів свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він є особою молодого віку, не працює, не має постійного доходу, постійного місця проживання, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні організованою групою особливо тяжких злочинів.

Слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду 24 лютого 2017 року щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 00.00. год. 20 квітня 2017 року.

20 квітня 2017 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено до 4 місяців, до 00:00 год. 19 червня 2017 року.

13 червня 2017 року першим заступником прокурора Тернопільської області строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, тобто до 23 серпня 2017 року.

14 червня 2017 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено до 6 місяців до 00:00 год. 14 серпня 2017 року.

3 серпня 2017 року ОСОБА_4 повідомлено про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 306 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про продовження строку тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання вказували про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 даних кримінальних правопорушень, що свідчить про існування ризику, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших осіб причетних до вчинення даного кримінального правопорушення, а відтак, перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування.

Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри колегія суддів вважає вірними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Задовольняючи зазначене клопотання слідчого, слідчий суддя належним чином мотивував своє рішення про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 і зазначив про наявність ризиків, визначених в ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших співучасників вчинення злочину у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, а відтак перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Також, слідчий суддя зазначила, що не встановлено всіх учасників даних кримінальних правопорушень, які причетні до збуту психотропних речовин, не з'ясовано всіх обставин їх вчинення, а саме джерела придбання ОСОБА_4 психотропних речовин, тривалість та стійкість організованої групи, до складу якої він входить, масштаби здійснення його злочинної діяльності, оскільки згідно даних щодо руху готівкових коштів по карткових рахунках, на які здійснювалась оплата особами за придбання психотропних речовин проведена в особливо великих розмірах. Це свідчить про його підвищену суспільну небезпеку як особи, а застосування менш суворих запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

Крім того підозрюваний ОСОБА_4 підтримує зв'язки із свідками та особами, причетними до вчинення кримінального правопорушення, знає фактичне їх місце проживання та перебуваючи на волі може незаконно впливати з метою дачі ними неправдивих показань, або відмови від добровільно наданих показань.

Таким чином, слідчим суддею встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що обрання ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не повязаного із триманням під вартою не зможе попередити ризики, встановлені ст. 177 КПК України.

З таким висновком слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження його строку, колегія суддів погоджується, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено обставини, передбачені ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя в повній мірі та у визначеному законом порядку врахував всі обставини при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, особу підозрюваного ОСОБА_4, що не працює, не має постійного доходу, та незначну міцність його соціальних зв'язків.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон повязує можливість обрання та продовження запобіжного заходу.

Відповідно до п. 2.3.45 чинного Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого ОСОБА_14 суддів України від 26.11.2010 року № 30, клопотання та скарги по одному кримінальному провадженню передаються раніше визначеному слідчому судді.

В рамках одного кримінального провадження слідчим суддею проводився розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4, а отже згідно вимог вказаного положення тим же слідчим суддею вирішувалося клопотання про продовження строку тримання його під вартою. Таким чином посилання захисника про порушення процедури розподілу справи автоматизованою системою документообігу безпідставні.

Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею в ухвалі від 24 лютого 2017 року було визначено розмір застави. Вирішуючи питання продовження терміну запобіжного заходу, слідчий суддя повторно не визначає уже визначений раніше розмір застави, який не припиняє своєї дії.

Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4 щодо зменшення розміру застави, оскільки слідчий суддя відповідно до вимог ст. 199 КПК України не може вийти за межі розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою та зменшити розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 24.02.2017 року. Вказаний розмір застави, визначений в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України, продовжує свою дію протягом всього часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_3 про те, що слідчим суддею порушено положення п. 4 ч. 1 ст. 75, ч. 2 ст. 76 КПК України, з огляду на наступне.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 18 серпня 2017 року скасовано ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 11 серпня 2017 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 та постановлено нову ухвалу.

Наведене не є підставою для відводу слідчого судді Мостецької А.А. в силу ч. 2 ст. 76 КПК України, оскільки положення цієї статті передбачає скасування не будь-якої ухвали, а тільки судового рішення, яким завершується судовий розгляд з направленням його на новий судовий розгляд.

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею допущено порушення вимог закону щодо оголошення резолютивної частини ухвали безпідставні, оскільки це не суперечить вимогам ч. 2 ст. 376 КПК України.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 9 вересня 2016 року захиснику ОСОБА_3 поновити.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 9 вересня 2017 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_15