Ухвала суду № 69308517, 06.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/1778/16 Головуючий у 1 інстанції: Степаненко Ю.А.

Є.У.№ 311/3945/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 15.04.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 16500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає стоку дії картки.

Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з: заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує.

Станом на 31.07.2015 року у відповідача виникла заборгованість в сумі - 26 105,86 грн., яка складається з наступного:16 598,29 грн. - заборгованість за кредитом; 7138,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; -650 грн. - заборгованість по пені та комісії; штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: -650.00 грн. - штраф (фіксована частина); 1219,33 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на зазначені обставини, просило суд, стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також судові витрати.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, укладеним 15.04.2013 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк та ОСОБА_3 в сумі 26 105,86 грн., що складається з: 16 598,29 грн. - заборгованість за кредитом; 7138,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 650 грн. - заборгованість по пені та комісії; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1219,33 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 1218 грн.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені обов’язки за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Суд першої інстанції, вірно виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності кредитного договору.

Так, при вирішенні справи, суд виходив із того, що відповідач отримав кредит у ПАТ КБ "ПриватБанк" у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку на умовах сплати 30 % річних на суму залишку боргу.

Умови кредитування передбачають, що згідно п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою позивальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Банк нараховує проценти за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку" згідно п. 2.1.1.12.6 "Правил користування платіжною карткою". Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. При порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг). Боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в банку, зокрема, з карткового, грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань (п.2.1.1.12.9 Умов та правил надання банківських послуг).

Згідно п.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною Правил та/або Тарифів банку, які викладені на сайті банку, позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заперечуючи проти позову, відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що кредитний договір не відповідає вимогам закону щодо форми та змісту, а отже такий договір слід вважати недійсним, а його умови неіснуючими.

Разом з тим, положеннями статті 204 Цивільного кодексу України закріплюється презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідач не заперечував проти того, що користувався грошовими коштами, але зазначає про те, що був необізнаний про умови кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 634 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наявної в матеріалах справи заяви позичальника вбачається що він зазначив про ознайомлення з умовами кредитування до укладення договору та завірив власним підписом про те, що ознайомлений як з договором так і з Правилами надання банківських послуг, які згоден роздрукувати з банківського сайту.

Зазначаючи про отримання грошових коштів з кредитної картки, відповідач разом тим пояснив, що він не знав про те, що кошти є кредитними , не слідкував за надходженням грошей на картку та власними витратами, вважаючи, що договір не є кредитним.

Разом з тим, відповідач не навів доказів на підтвердження того, що він не був ознайомлений та/або не мав можливості з’ясувати особливості користування кредитною карткою. Також він не довів зазначеного ним в апеляційній скарзі посилання на те, що договір був укладений під впливом обману з боку банку

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Доводи, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанцій не спростовують.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанцій правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: