Рішення № 69307885, 29.09.2017, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1725/16-ц

Провадження № 2/307/93/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2017 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Тячівської держаної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок і його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Тячівської держаної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок і його державної реєстрації. В позовній заяві зазначив, що відповідачці ОСОБА_2 Державною реєстраційною службою управління юстиції 23 травня 2015 року за НОМЕР_1 було видано свідоцтво на право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою в АДРЕСА_1 та зареєстровано в державному реєстрі речових прав.

Позивач вважає, що дане свідоцтво видане та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав із порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з тих підстав, що у період з 1981 по 2002 роках він перебував у шлюбі з відповідачкою і за час перебування у шлюбі із відповідачкою вони побудували житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, виділеній йому в 1982 році в огороді його батька для будівництва житлового будинку.Житловий будинок був ними побудований протягом трьох років, а в 1985 році вони з дітьми вселилися в нього. В1986 році вони також разом побудували літню кухню.

Позивач вказує, що на його думку, відповідачка ОСОБА_2 на час отримання свідоцтва про право власності на житловий будинок із надвірними спорудамив АДРЕСА_1 не мала рішення Грушівської сільської ради на виділення їй у користування або власність земельної ділянки, у зв'язку з чим видане їй свідоцтво про право власності видане незаконно та з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Просить скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно за НОМЕР_1, видане 25 травня 2015 року на ім'я ОСОБА_2, яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та його державну реєстрацію.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю посилаючись на на викладені в письмовій позовній заяві та додатково пояснила, що для оформлення права власності на нерухоме майно повинно бути рішення про надання земельної ділянки, якого у відповідачки немає як і немає рішення про надання відповідачці дозволу на збір матеріалів на вказану земельну ділянку. В 1982 році цю земельну ділянку було передано позивачу. На даний час продовжується спір між сторонами щодо нерухомого майна.

Представник відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечив посилаючись на те, що, на його думку, вимоги позивача є не доведеними. До того ж існує рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року, за яким вирішено майновий спір між сторонами і в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено. Просить в задоволенні позову відмовити

Представник Тячівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився , хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд вважає, що позов підставний і в судовому засіданні доведений.

В судовому засіданні встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 березня 1981 року і рішенням Тячівського районного суду від 15.05.2003 року шлюб між сторонами розірвано(а.с.13).

Рішенням зборів уповноважених колгоспників ім..ХХІІ з'їзду КПРС від 04.07.1982 року позивачу було надано земельну ділянку для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 в огороді його батька (а.с.4).

Будь яких даних щодо відмови позивача від цієї земельної ділянки чи її вилучення у встановленому порядку сторонами не надано.

Відповідно до довідки виконкому Грушівської сільської ради від 1 серпня 2017 року за №3902 на земельній ділянці в АДРЕСА_2 побудовано житловий будинок, адреса якого АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2(а.с. 73).

При цьому будь яких доказів щодо стану готовності будинку на час фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин сторонами не надано.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що 23.05.2015 року державним реєстратором ОСОБА_5 зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок в цілому, що розташований в АДРЕСА_1 Закарпатської області, загальною площею 167.7 кв.м., житловою площею 85.1 кв.м., про що видано свідоцтво про право власності НОМЕР_1( а.с. 7, 12).

З оглянутих і досліджених в судовому засіданні матеріалів реєстраційної справи щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 642760421244, а саме, житлового будинку АДРЕСА_1 встановлено, що однією з підстав для прийняття такого рішення державним реєстратором стало рішення Грушівської сільської ради другої сесії п'ятого скликання від 02 червня 2006 року №15 щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, текст якого містьться в матеріалах реєстраційної справи.

Однак, відповідно до змісту протоколу Грушівської сільської ради другої сесії п'ятого скликання від 02.06.2006 року №3 та наданого виконкомом Грушівської сільської ради іншого тексту рішення Грушівської сільської ради другої сесії п'ятого скликання від 02 червня 2006 року №15 питання про розгляд заяви ОСОБА_2 про передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Грушево не розглядалося( а.с.64-65,72, 74-76).

Відповідно до довідки Грушівської сільської ради від 01.08.2017 року за №154 до рішення №15 у протоколі другої сесії 5-го скликання від 02.06.2006 року заява ОСОБА_2 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» не підшита (а.с.71).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що на той час працював Грушівським сільським головою і пам'ятає, що Грушівська сільська рада вирішувала передати земельну ділянку у власність відповідачці ОСОБА_2, так як на той час в неї було троє неповнолітніх дітей. ЇЇ заява розглядалась на сесії, однак в протокол помилково не внесено її ім'я, а письмова заява могла загубитися, це просто технічна помилка. Дозвіл на приватизацію не надавався, так як земля була вже в користуванні. Про рішення зборів уповноважених колгоспників , яким було передано дану земельну ділянку позивачу ОСОБА_1, йому нічого не відомо.

Згідно ч. 1 ст. 15 та ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 цього ж Кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 393 ЦК правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідност. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує права або інтереси.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.

За приписами ст.ст. 2, 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла станом на 23.05.2015 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів таких прав. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на обєкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, зокрема житлові будинки.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Разом з цим, відповідно до п.49 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року, який діяв на момент видачі оспорюваного свідоцтва, д ля проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає, крім інших, документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

А згідно до вимог ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Способи захисту прав громадян на земельні ділянки визначені ч.3 цієї статті.

Як встановлено в судовому засіданні рішенням зборів уповноважених колгоспників ім..ХХІІ з'їзду КПРС від 04.07.1982 року позивачу було надано земельну ділянку для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 в огороді його батька, і будь яких даних щодо відмови позивача від цієї земельної ділянки чи її вилучення у встановленому порядку сторонами не надано.

Матеріалами справи також не стверджено факт прийняття в установленому порядку рішення Грушівської сільської ради від 02 червня 2006 року №15 щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, текст якого міститься в матеріалах реєстраційної справи, хоча саме це рішення стало підставою для видачі оспорюваного свідоцтва.

Заперечення представника відповідача проти позову з посиланням на показання свідка ОСОБА_6 та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року, суд вважає необгрунтованими, оскільки показання свідка про те, що заява відповідачки розглядалась на сесії, однак в протокол помилково не внесено її ім'я, а письмова заява могла загубитися, не є беззаперечними і не спростовують необхідність дотримання встановленого законом порядку передачі землі у власність. А в рішенні апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2016 року питання про законність набуття відповідачкою права на земельну ділянку та отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно не вирішувалося.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно за НОМЕР_1, видане 25 травня 2015 року на ім'я ОСОБА_2, яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 видане з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла станом на 23.05.2015 року, п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року, та порушує право позивача на земельну ділянку, на якій розташоване вищевказане нерухоме майно.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити.Скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за НОМЕР_1, видане 25 травня 2015 року на ім'я ОСОБА_2, яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію.

Судові витрати слід покласти на Відповідачку.

Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 11 , 60 , 209-215ЦПК України ст. ст. 16 , 316, 328, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 2, 5, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суп. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року, суд, ,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за НОМЕР_1, видане 25 травня 2015 року на ім'я ОСОБА_2, яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1102 гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Реєстраційну справу щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 642760421244 повернути сектору державної реєстрації Тячівської райдержадміністрації.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення , а особами , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Розман М.М.