Рішення № 69307306, 27.09.2017, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1519/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Михайліченко І.А., з участю представника позивача за довіреністю ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», концерну «Військессетменеджмент», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Міністерство оборони України, про видачу наказу про звільнення, проведення розрахунку, виплату вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», концерну «Військессетменеджмент», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Міністерство оборони України, в якому просив зобов'язати відповідачів видати наказ про звільнення його з роботи, довідку про його середній заробіток, довідку про заборгованість по заробітній платі та відрядженнях. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», концерну «Військессетменеджмент» заборгованість по заробітній платі, середній заробіток з дня звільнення, з 30 травня 2016 року по день прийняття судового рішення, вихідну допомогу, кошти витрачені на відрядження, моральну шкоду в сумі 50 000 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень.

Позов мотивований тим, що він, ОСОБА_2, сумлінно, чесно та без нарікань працював у відповідачів ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», концерну «Військессетменеджмент» на посаді головного механіка. В порушення ст.21 КЗпП України та ст.43 Конституції України відповідачі не створили для нього належні умови праці, порушили законодавство про працю, а саме не забезпечили своєчасну виплату нарахованої заробітної плати та інших платежів. 30 травня 2016 року він подав заяву на звільнення, яку відправив рекомендованим листом керівництву підприємства. Однак наказ про звільнення, трудову книжку відповідач не видав, повний розрахунок із ним не здійснив, що і слугувало мотивом подачи згаданого позову. Моральна шкода мотивована тим, що тривалий час він, позивач, не отримував заробітну плату, змушений був із-за цього звільнитись, втратив нормальні життєві зв'язки і це вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, ним була подана заява про підтримання позовних вимог і розгляд справи без його участі (том 1 а.с. 15).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 зменшив позовні вимоги. Так, від вимоги про зобов'язання видати наказ про звільнення, стягнення коштів витрачених на відрядження та на правову допомогу в сумі 2000 гривень відмовився. Так, він пояснив, що наказ про звільнення та трудова книжку позивачем була отримана. Вточнив, що довідку про середній заробіток ОСОБА_2 просить зобов'язати видати лише відповідача ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця».

Крім того, заявив ще одну вимогу, а саме просив суд визнати формулювання звільнення ОСОБА_2 не правильним «за власним бажанням» згідно наказу від 30.06.2016 року № 30, вказав інше формулювання звільнення за ст.38 КЗпП України - а саме частину 4 ст.38 КЗпП України у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавство про працю.

Інші позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивач працював з 22 лютого 2016 року по 30.05.2016 року в ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на посаді головного механіка. Згідно роздруківки бухгалтерії заборгованість по заробітній платі позивача ОСОБА_2, яка йому не була виплачена, складає 9862,93 гривень. Оскільки всі грошові кошти від ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» були перераховані концерну «Військессетменеджмент», вказану суму слід стягнути із цих відповідачів солідарно. Крім того, позивач зазнав моральних страждань, оскільки став безробітним, він потребує лікування, утримує дружину - інваліда 2 групи.

Представник відповідача ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» Білоус Ю.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що у зв'язку з неналежним виконанням попереднім керівництвом підприємства своїх службових обов'язків фактично робота на ньому в 2016 році була зупинена, у невідомому напрямку вивезли установчі та інші документи, не вівся належно бухгалтерський облік, в зв'язку з чим не була всім працівникам нарахована та виплачена заробітна плата. Представник Білоус Ю.Ю. не заперечив ту обставину, що позивач ОСОБА_2 працював на посаді головного механіка з 22.06.2016 по 30.05.2016 року. Однак, він ствердив, що при звільненні з позивачем був проведений повний розрахунок. Він зазначив, що вимоги позову надумані, нічим недоведені, позивач та його представник ОСОБА_1, який також працював у той період в адміністрації підприємства, намагаються зловживати своїми правами. Ствердив, що ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» в 2016 році ніяка звітність ні в податковий, ні в пенсійний органи не здавались.

Заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, згідно наказу в.о.начальника ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» від 22.02.2016 року без номеру ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду головного механіка з 22 лютого 2016 року (том 1 а.с. 10).

Із заяви позивача вбачається, що він просить роботодавця звільнити його з 30 травня 2016 року на підставі ст.38 КЗпП України (том 1 а.с. 5).

Як вбачається із копій трудової книжки та наказу № 30 від 30.06.2016 року ОСОБА_2 звільнений з роботи головного механіка ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» з 31.05.2016 року за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (том 2 а.с. 26, 33-36).

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Так, в судовому засіданні представник відповідача визнав ту обставину, що позивач працював у зазначений період на підприємстві з 22.06.2016 по 31.05.2016 року на посаді головного механіка.

При цьому, факт неналежного ведення службовими особами ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» в 2016 році виробничої діяльності, недотримання порядку ведення належного бухгалтерського обліку, табелю обліки робочого часу, порядку нарахування та виплати працівникам заробітний платі доводиться наданими сторонами письмовими доказами.

Із наданого відповідачем ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» копії витягу з ЄРДР вбачається, що 06.05.2016 року розпочате досудове розслідування відносно неправомірних дій їх посадових осіб по ст.175 КК України - із-за невиплату заробітної плати (том 1 а.с. 88).

Обставина про наявність заборгованості заробітної платі за січень і березень 2016 року, не подачі звітності, не складання табелю обліку використаного робочого часу за період лютого по травень 2016 року доведена листами головного бухгалтера ОСОБА_5 та т.в.о.начальника ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» (том 1 а.с. 91, 92, 94).

Судом встановлено, що в спірний період у відповідача була визначена службова особа відповідальна за нарахування та виплату заробітної плати. Так, наказом від 30.03.2016 року виконання обов'язків щодо розрахунку і видачу заробітної плати працівникам було покладено на головного бухгалтера ОСОБА_5 (том 1 а.с. 90).

Факт ведення фінансово-господарської діяльності підтверджується копією наказу в.о.начальника ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» від 25.02.2016 року, згідно якого на рахунок підприємства поступили грошові кошти в сумі 3500 гривень та частково були використані на оплату заробітної плати (том 1 а.с. 211-212).

В судовому засіданні також доведена і та обставина, що в період роботи позивача ОСОБА_2 на Державному підприємстві Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» неналежно велась бухгалтерська, фінансово-господарства та документація з кадрів. На вимоги суду необхідні докази надані не були, в зв'язку з чим суд 05.05.2017 року прийняв окрему ухвалу та направив до виконання в Берегівський відділ поліції (том 1 а.с. 228-229).

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Про факт неналежного ведення виробничо-господарської діяльності, відсутності належного нарахування та виплати заробітної плати, відсутність звітності до фіскальних органів по внескам та податкам підтверджується також наступними письмовими доказами: заявою т.в.о. начальника ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» ОСОБА_6 від 06.09.2016 року правоохоронному органу (том 1 а.с. 78).

Крім того, згідно листа начальника Мукачівського ОДПІ за період з 01.02.2016 року по травень 2016 року підприємство звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування до ОДПІ не подавало. В лютому та в березні було сплачено дві суми внеску, нарахованої роботодавцем на суми заробітної плати. Звіт про фінансові результати не подавало, податок на прибуток не сплачувало (том 1 а.с. 225).

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Та згідно ч.3 цієї статті доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, суд вважає належно доведеним той факт, що позивач ОСОБА_2працював на Державному підприємстві Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» з 22.06.2016 по 31.05.2016 року на посаді головного механіка.

Про наявність заборгованості по заробітній платі представник ОСОБА_1 надав ксерокопію оборотно-сальдової відомості по рахунку 661 за липень 2015р.-квітень 2016 року ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», де в колонці «Сальдо на кінець періоду» «Кредит» напроти прізвище ОСОБА_2 зазначена сума 7939,66 (том 2 а.с. 10).

Інших доказів про наявність або відсутність заборгованості сторони не представили. Представник позивача посилався, що їм відповідач не надає ці документи, а представник відповідача - на неналежне виконання попереднім керівництвом підприємства своїх службових обов'язків та про відсутність про це якої-небудь документації.

Окрім цього, представником ОСОБА_1 було надано суду копія наказу №05 т.в.о. начальника ДП МОУ «Мукачівська ГРД» від 01.02.2016 року про введення з 01 лютого 2016 року до штатного розпису підприємства посади головного механіка в кількості одної одиниці з щомісячним посадовим окладом 4600 гривень. На наказі на зворотної стороні є підписи службових осіб про ознайомлення із ним (том 2 а.с. 37). Він пояснив, що ксерокопія наказу отримав недавно вже під час розгляду справи судом від колишнього працівника відділу кадрів ДП МОУ «Мукачівська ГРД».

Оскільки відповідачем ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» нічим не спростовано факт наявності заборгованості по заробітній платі позивача і не надано довідку про його середній заробіток, та врахував обставину, що відповідач без поважно не виконав ухвалу суду про витребування вказаних доказів протягом тривалого часу, суд визнає належним доказом копію оборотно-сальдової відомості про наявність такої заборгованості в сумі - 7939,66 гривень, а середній заробіток, в зв'язку з об'єктивною неможливості подати та витребувати від сторін або встановити іншим шляхом такій доказ, слід визначити, що він відповідає щомісячному посадовому окладу головного механіка, тобто складає 4600 гривень.

Так, згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Така правова позиція зазначена у постановах Верховного суду України від 03.07.2013 року у справі № 6-64цс13 та від 22.01.2014 року у справі № 6-159цс13.

Таким чином, весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2016 року по 27 вересня 2017 року при п'ятиденному робочому тижню складає 332 робочих днів. Середньоденна заробітна плата позивача вираховується із суми 9200 грн.(4600 + 4600) : 40 робочих днів = становить 230 гривень. Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача ОСОБА_2 складає 76 360 гривень = (332 робочих дня x 230 гривень середньоденного заробітку).

За таких обставинах вимога позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку з дня звільнення, з 31 травня 2016 року по день прийняття судового рішення, підлягає до часткового задоволення. Отже слід стягнути з відповідача ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» заборгованість по заробітній платі в сумі 7939,66 гривень та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 76 360 гривень.

Оскільки позивач у відповідачаконцерну «Військессетменеджмент» не працював, це є окремої юридичної особою і до ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» відношення немає, тому у вимогах до вказаного відповідача слід відмовити.

Згідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Суд констатує, що позивачем належно не доведено, що трудовий договір припинений із ним саме внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом - ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» законодавства про працю, колективного чи трудового договору, тому вимога про стягнення вихідної допомоги та вимога про визначення іншого формулювання звільнення його за ст.38 КЗпП України - а саме за частиною 4 ст.38 КЗпП України у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавство про працю, задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про зобов'язання відповідачів видати довідку про його середній заробіток, довідку про заборгованість по заробітній платі та відрядженнях підлягає до часткового задоволення, слід роботодавця ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» зобов'язати видати вказані довідки, що прямо передбачено ст.49 КЗпП України.

Щодо вимоги про стягнення ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», концерну «Військессетменеджмент» моральної шкоди в сумі 50 000 гривень, суд констатує наступне.

Так, з відповідачем - концерном «Військессетменеджмент» позивач у трудових відносинах не був, тому і вимога є безпідставною

Згідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Врахував мотивацію позивачем моральних страждань, при цьому відсутність документальних підтверджень погіршення здоров'я, втрати нормальних життєвих зв'язків, тривалість часу затримки розрахунку при звільненні, суд у відповідності до ст.237-1 КЗпП Україниприходить до висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення в сумі 1000 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, ст. 49, 116, 117, 237-1 КЗпП України,

рішив:

Уточнений позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» в користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 7939 (сім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) гривень 66 копійок та його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 76 360 (сімдесят шість тисяч триста шістдесят) гривень.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» в користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000 (одної тисячі) гривень.

Зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» видати ОСОБА_2 довідку про його середній заробіток, довідку про заборгованість по заробітній платі та відрядженнях.

В решті вимогах відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» в користь держави судовій збір в розмірі 1945 (одної тисячі дев'ятсот сорок п'ять) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Гал Л. Л.