Ухвала суду № 69306545, 02.10.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3926/17

2-к/264/9/2017

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2017 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя в складі: головуючого судді Литвиненко Н.В., при секретарі Конівченко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Солюшен Фінанс» про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення арбітражного суду, прийнятого на території іноземної держави та заміни сторони стягувача,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року до суду надійшло клопотання ТОВ «Солюшен Фінанс» про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Міжрегіонального арбітражного суду (Російська Федерація) №30/2014 від 02.07.2014 року було стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (далі- ПАТ «Азовзагальмаш») на користь Відкритого акціонерного товариства «Торговий Дім Армавірського заводу важкого машинобудування» (далі ВАТ «ТД АЗВМ»), заборгованість по договору №ПР-06395 від 20.04.2011 року в розмірі 60196975,16 російських рублів та компенсацію за сплачений арбітражний збір в розмірі 220841,51 російських рублів. Рішенням арбітражного суду Краснодарського краю від 11.02.2016 року відносно ВАТ «ТД АЗВМ» було відкрито процедуру конкурсного провадження згідно федерального закону «Про неспроможність (банкрутство)». Договором купівлі-продажу (цесії) від 03.05.2017 року ВАТ «ТД АЗВМ» відступило право вимоги до ПрАТ «Азовзагальмаш» в загальному розмірі 311372019,62 російських рублів, в тому числі за рішенням Міжрегіонального арбітражного суду (Російська Федерація) №30/2014 від 02.07.2014 року. На адресу боржника було відправлено повідомлення про відступлення права вимоги, однак заборгованість досі не погашається. Заявник наголосив, що вже звертався з вказаним клопотанням до суду, але воно було залишено без розгляду та повернуто для усунення недоліків, у звязку з чим просив поновити строки на звернення, а також надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Міжрегіонального арбітражного суду від 02.07.2014 року, замінити сторону стягувача з ВАТ «ТД АЗВМ» на ТОВ «Солюшен Фінанс», видати і направити у відповідний орган виконавчий лист.

Представник заявника ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представник боржника ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні просила в задоволення клопотання відмовити, надала заперечення в яких наголосила, що звернутися до суду з вказаним клопотанням, відповідно до вимог п.7.3 Договору №ПР-06395 від 20.04.2011 року може тільки ВАТ «ТД АЗВМ», вважають цесію незаконною. Крім того ТОВ «Солюшен фінанси» не додано передбачених законодавством документів для визнання рішення іноземного суду, а ті, що додано- оформлено з порушенням вимог, встановлених діючим законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Пленум Верховного Суду України у п.1 своєї Постанови № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 року визначив, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Законом України № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року ратифікована Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, яка набула чинності з 14 квітня 1995 року і передбачає визнання та виконання рішень Російської Федерації Україною. Конвенцію ратифіковано із такими застереженнями: Україна бере на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги в обсязі, передбаченому ст. 6 Конвенції, за винятком визнання і виконання виконавчих написів; Україна бере на себе зобов'язання визнавати і виконувати рішення, ухвалені на територіях держав учасниць Конвенції, передбачені п. а ст. 51 Конвенції, за винятком нотаріальних актів щодо грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, входять до національного законодавства України. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» ці договори застосовуються в Україні в порядку, передбаченому для норм такого законодавства.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті.

Встановлено, що рішенням Міжрегіонального арбітражного суду (Російська Федерація) №30/2014 від 02.07.2014 року було стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (далі- ПАТ «Азовзагальмаш») на користь Відкритого акціонерного товариства «Торговий Дім Армавірського заводу важкого машинобудування» (далі ВАТ «ТД АЗВМ»), заборгованість по договору №ПР-06395 від 20.04.2011 року в розмірі 60196975,16 російських рублів та компенсацію за сплачений арбітражний збір в розмірі 220841,51 російських рублів.

За ст.391 ЦПК України рішення іноземного суду може бути предявлено до примусового виконання протягом трьох років з дня набрання ним законної сили.

В своєму клопотанні ТОВ «Солюшен Фінанс» просять поновити строк на подання цього клопотання, оскільки вже звертались з ним до суду, однак воно було повернуто для усунення недоліків.

Дійсно, згідно ухвали Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 13.07.2017 року, ТОВ «Солюшен Фінанс» 10.07.2017 року звертались до суду з таким самим клопотанням, тобто в межах строку, передбаченого ст.391 ЦПК України, але клопотання було залишено без розгляду та повернуто заявнику.

Згідно копії конверту та довідки з офіційного сайту відстеження пересилань поштових відправлень, вказана ухвала надійшла до відділення звязку з індексом 02090- 04.08.2017 року.

Повторно, після усунення недоліків, ТОВ «Солюшен Фінанс» звернулись до суду 14.08.2017 року.

Згідно ст.73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк на пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання пропущено з поважних причин та він підлягає поновленню.

Відповідно до ст.396 ЦПК України та ч.1 ст.36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у клопотанні про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду може бути відмовлено лише на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або якщо суд визнає, що - об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.Згідно ст. 396 ЦПК України, яка регламентує вичерпних перелік підстав для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземної держави, судом не встановлено жодних ознак відповідних підстав.

За змістом ст.236 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, видача виконавчого листа на рішення третейського суду за чинним законодавством Російської Федерації передбачена щодо контрагентів, які знаходяться на її території або, що мають майно на території Російської Федерації. Оскільки ПАТ «ЄМЗ» не відповідає жодному з вищевказаних критеріїв, виконавчий лист не може бути виданий на території Російської Федерації.

Згідно довідки Арбітражу при Асоціації «Міжрегіональний центр арбітражу» від 06.07.2017 року та самого рішенням Міжрегіонального арбітражного суду (Російська Федерація) №30/2014 від 02.07.2014 року, воно є остаточним, та набравши законної сили, сторонами по справі не оскаржувалась компенсація МАС на вирішення спору по справі МАС №30/2014.

Згідно повідомлень для Відповідача по справі МАС №30/2014 від 11.06.2014 року, 19.06.2014 року, останні належним чином, в рамках ст.4, ст.11 Регламенту вирішення спорів МАС і ст.3 Закону російської Федерації «Про міжнародний комерційний арбітраж», були повідомлені про час та місце проведення слухання по справі.

Добровільно рішення арбітражного суду боржником не виконано.

Суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідач належним чином і своєчасно був викликаний до суду, який ухвалив рішення, йому була вручена копія позовної заяви, рішення набрало законної сили та підлягає виконанню, рішення на території Російської Федерації не виконувалося.

Вивчивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні заявленого клопотання в частині надання дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення, оскільки ст.36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» містить вичерпний перелік підстав для такої відмови.

Враховуючи вищевикладене, рішення МАС від 02.07.2014 року у справі №30/2014 є законним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, тому суд вважає за можливе задовольнити клопотання стягувача та надати дозвіл на примусове виконання цього рішення.

Частиною 8 ст.395 ЦПК України передбачено, що якщо в рішенні іноземного суду стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національному банку України на день постановлення ухвали.

Згідно даних щодо офіційного курсу валют в Україні на 02.10.2017 року, взятих судом на офіційному сайті курсу валют Національного банку України на 02.10.2017 року Національний банк встановив такий курс гривні відносно до російського рубля: 4,5812грн. за 10 рублів Російської Федерації, відповідно заборгованість по договору №ПР-06395 від 20.04.2011 року в розмірі 60196975,16 російських рублів складатиме 27577438,26грн., а компенсація за сплачений арбітражний збір в розмірі 220841,51 російських рублів складатиме 101171,91грн.

Стосовно вимог заявника щодо заміни сторони стягувача суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно ст.37 ЦПК України, у разі заміни кредитора чи боржника у зобовязанні суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обовязкові для нього так само, як вони були обовязкові для особи, яку він замінив.

Рішенням арбітражного суду Краснодарського краю від 11.02.2016 року по справі №А32-15170/2015-43/65-Б відносно ВАТ «ТД АЗВМ» була відкрита процедура конкурсного провадження згідно федерального закону «Про неплатоспроможність (банкрутство)».

Згідно договору купівлі-продажу (цесії) від 03.05.2017 року, ВАТ «ТД АЗВМ» відступило право вимог до ПрАТ «Азовзагальмаш», в тому числі на підставі рішення МАС від 02.07.2014 року по справі №30/2014 в розмірі 60196975,16 та 220841,51 російських рублів.

31.05.2017 року на адресу ПрАТ «Азовзагальмаш» було направлено ТОВ «Солюшен Фінанс» повідомлення про відступлення права вимог.

Посилання представника відповідача на те, що ТОВ «Солюшен Фінанс» не є належним стягувачем, цесія є незаконною, оскільки п.7.3 Договору №ПР-06395 від 20.04.2011 року передбачено, що не одна з сторін не має права без згоди іншої сторони передавати свої права та обовязки за контрактом третім особам, не є обґрунтованими зважаючи на наступне.

Як убачається з протоколу №5 збору кредиторів ВАТ «ТД АЗВМ» при вирішенні питання щодо списання заборгованості ПрАТ «Азовзагальмаш» був присутній їх представник та жодних заперечень щодо укладення договору купівлі продажу з ТОВ «Солюшен Фінанс» не висловлював.

Крім того передача ТОВ «ТД АЗВМ» своїх прав відбулося в порядку процедури банкротства, а не за власним їх рішенням.

Так, згідно рішення арбітражного суду Краснодарського краю від 11.02.2016 року ТОВ «ТД АЗВМ» визнано банкротом, а як вбачається з договору купівлі-продажу (цесії) від 03.05.2017 року ВАТ «ТД АЗВМ» відступило право вимог до ПрАТ «Азовзагальмаш», у звязку з чим клопотання щодо заміни сторони стягувача підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ПрАТ «Азовзагальмаш» на користь заявника підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 800грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.37, 88, 378, 390 - 398 ЦПК України, Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд -

У Х В А Л И В :

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Солюшен Фінанс» строк на предявлення рішення Міжрегіонального арбітражного суду (Російська Федерація) №30/2014 від 02.07.2014 року до примусового виконання на території України.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Солюшен Фінанс» про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення арбітражного суду, прийнятого на території іноземної держави та заміни сторони стягувача, задовольнити.

Надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Міжрегіонального арбітражного суду (Російська Федерація) №30/2014 від 02.07.2014 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь Відкритого акціонерного товариства «Торговий Дім Армавірського заводу важкого машинобудування», заборгованість по договору №ПР-06395 від 20.04.2011 року в розмірі 60196975,16 російських рублів та компенсацію за сплачений арбітражний збір в розмірі 220841,51 російських рублів.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Міжрегіонального арбітражного суду (Російська Федерація) №30/2014 від 02.07.2014 року з Відкритого акціонерного товариства «Торговий Дім Армавірського заводу важкого машинобудування» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Солюшен Фінанс».

Видати виконавчий лист про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», юридична адреса: Україна, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Машинобудівельників, 1, код за ЄДРПОУ 13504334, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солюшен Фінанс» (Російська Федерація, 141730, Московська область, м.Лобня, вул.Окружна, буд.13, прим.0170, ІПН:НОМЕР_1, КПП 504701001, ОГРН 1165047054710, р/р 407018108027300000 в альфа-Банк, к/с 30101810200000000593, БИК 044525593) заборгованість по договору №ПР-06395 від 20.04.2011 року в розмірі 60196975,16 російських рублів, що еквівалентно 27577438,26грн. (двадцять сім мільйонів пятсот сімдесят сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень двадцять гість копійок) та компенсацію за сплачений арбітражний збір в розмірі 220841,51 російських рублів, 101171,91грн. (сто одна тисяча сто сімдесят одна гривня девяносто одна копійка).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», юридична адреса: Україна, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Машинобудівельників, 1, код за ЄДРПОУ 13504334, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солюшен Фінанс» (Російська Федерація, 141730, Московська область, м.Лобня, вул.Окружна, буд.13, прим.0170, ІПН:НОМЕР_1, КПП 504701001, ОГРН 1165047054710, р/р 407018108027300000 в альфа-Банк, к/с 30101810200000000593, БИК 044525593) витрати по сплаті судового збору в розмірі 800,00грн. (вісімсот гривень).

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя: ОСОБА_3