Ухвала суду № 69301820, 04.10.2017, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3905/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Вуїва О.В.,

при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю: заявниці ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, заінтересованої особи - державного виконавця Бутковського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії (фактично - бездіяльність) державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в якій вказувала, що заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 29 жовтня 2015 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» стягнуто 122 107,11 грн. заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.

На підставі рішення стягувач отримав виконавчий лист та пред'явив його до примусового виконання.

На підставі виконавчого документа 10 жовтня 2016 року державним виконавцем Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника.

В той же час ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 19 квітня 2017 року у виконавчому провадженні проведено заміну первісного стягувача — ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» його правонаступником — ОСОБА_1

30 травня 2017 року заявниця подала державному виконавцю заяву про повернення їй виконавчого документа.

07 червня 2017 року державним виконавцем Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській ОСОБА_6 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу не зняв арешт з майна боржника, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та права ОСОБА_1, як іпотекодержателя належної ОСОБА_3 квартири №123 в житловому будинку №22 по вул. Героїв України (раніше — вул. 60 років Жовтня) в м. Вознесенську Миколаївської області.

В зв'язку з цим заявниця просила визнати бездіяльність державного виконавця незаконною та зобов'язати останнього винести постанову про зняття арешту з належної боржнику квартири №123 в житловому будинку №22 по вул. Героїв України в м. Вознесенську Миколаївської області.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 вимоги скарги підтримали в повному обсязі.

Заінтересована особа - державний виконавець Бутковський І.В. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, вказуючи на відсутність передбачених законом, зокрема ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту. При цьому просив врахувати те, що арешт забезпечує інтереси інших стягувачів у зведеному виконавчому провадженні до складу якого входило провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» заборгованості за кредитом, а також виділені вимоги про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Заінтересована особа — боржник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі ОСОБА_3, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації для її вирішення.

Заслухавши пояснення заявниці ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, заінтересованої особи - державного виконавця Бутковського І.В., дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали зведеного виконавчого провадження №28144287, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 29 жовтня 2015 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» стягнуто 122 107,11 грн. заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.

На підставі рішення стягувач отримав виконавчий лист та пред'явив його до примусового виконання.

На підставі виконавчого документа 10 жовтня 2016 року державним виконавцем Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській ОСОБА_5 було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника.

В той же час ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 19 квітня 2017 року у виконавчому провадженні проведено заміну первісного стягувача — ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» його правонаступником — ОСОБА_1

30 травня 2017 року заявниця подала державному виконавцю заяву про повернення їй виконавчого документа.

Незважаючи на це 01 червня 2017 року виконавче провадження з незрозумілих причин було приєднано державним виконавцем до зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 коштів на користь держави, фізичних та юридичних осіб та 07 червня 2017 року виведено зі зведеного виконавчого провадження.

Також 07 червня 2017 року державним виконавцем Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Бутковським І.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Раніше накладений арешт державним виконавцем не знято.

Аналізуючи доводи та заперечення сторін, суд виходить з наступного.

Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (далі — Закон).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Про повернення стягувачу виконавчого документа виконавець виносить постанову.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (ч. 3 ст. 37 Закону).

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні положення викладені в «Інструкції з примусового виконання рішень», затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 в редакції наказу від 29 вересня 2016 року №2832/5 (далі — Інструкція), а саме в п.п. 8, 19, 20 розділу ІІІ, п. 2 розділу VI.

Таким чином наслідком повернення виконавчого документа за заявою стягувача є зняття арешту з майна, накладеного з метою забезпечення його виконання.

Посилання державного виконавця на те, що повернення виконавчого документа за заявою стягувача не зазначено в ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» в якості підстави для зняття арешту з майна не можуть бути прийняті до уваги, оскільки така підстава чітко викладена в окремій статті, а саме в ч. 3 ст. 37 Закону, а процедура зняття виконавцем арешту з майна в цьому випадку – в ч. 2 ст. 40 Закону.

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи державного виконавця про те, що:

- арешт не може бути знятий в зв’язку з тим, що забезпечує інтереси інших стягувачів у зведеному виконавчому провадженні – оскільки арешт було накладено не у зведеному виконавчому провадженні в інтересах усіх стягувачів, а лише в інтересах ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» (після зміни стягувача – ОСОБА_1Ю.) у самостійному виконавчому провадженні до його приєднання до зведеного, яке перед поверненням виконавчого документа стягувачу згідно п. 16 розділу ІІІ Інструкції знову виділено в самостійне;

- на виконанні знаходяться вимоги про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій – оскільки це не змінює суть та зміст ч. 3 ст. 37 Закону, виконання виділених вимог про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій (як зазначено вище) проводиться в окремому виконавчому провадженні в порядку, передбаченому Законом.

При цьому державний виконавець жодним чином не обмежений у реалізації своїх повноважень на окреме накладення арешту у зведеному чи іншому виконавчому провадженні відносно цього ж боржника.

За встановлених обставин державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу був зобов’язаний зняти арешт з майна, накладений в інтересах останнього.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України, п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року №6 за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

За встановлених обставин бездіяльність державного виконавця в частині незняття арешту з майна слід визнати незаконною.

Також суд вбачає підстави для зобов’язання державного виконавця виконати вимоги ч. 3 ст. 37 Закону щодо зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника від 10 жовтня 2016 року.

Проте суд враховує, що згідно ч. 3 ст. 37 Закону наслідком повернення виконавчого документа стягувачу є зняття арешту в тому ж обсязі в якому він був накладений, а не вибірково (в певній частині майна), як того просить сторона заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208-210, 383-387 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області – задовольнити.

Визнати бездіяльність державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6 в частині незняття арешту з майна боржника ОСОБА_3, накладеного постановою про арешт майна боржника від 10 жовтня 2016 року №52595402, винесеною державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_5 незаконною.

Зобов’язати державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6 виконати вимоги ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зняття арешту з майна боржника ОСОБА_3, накладеного постановою про арешт майна боржника від 10 жовтня 2016 року №52595402, винесеною державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_5.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення, а особами, які не брали участь в розгляді справи – протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя: О.В.Вуїв