Ухвала суду № 69300568, 04.10.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4733/15-к

Провадження № 1-кп/635/134/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді - Караченцева І.В.,

за участю секретаря - Ус Ю.В.,

прокурора - Болотнікова В.В.,

захисника-адвоката - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с. Покотилівка клопотання прокурора Болотнікова В.В. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 та зустрічне клопотання захисника-адвоката ОСОБА_1 і обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 міри запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220430001150 від 28.03.2015 р. за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3, ст. 297 ч. 3 КК України, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3, ст. 297 ч. 3 КК України.

04.10.2017 р. у судовому засіданні прокурор Болотніков В.В. звернувся до суду із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 та зустрічне клопотання захисника-адвоката ОСОБА_1 і обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 міри запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220430001150 від 28.03.2015 р. за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3, ст. 297 ч. 3 КК України.

Судом встановлено, що, відповідно до обвинувального акту, ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 03.06.2015 р. відносно підозрюваного ОСОБА_2 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою, а кримінальне провадження надійшло на розгляд до суду 24.06.2015 р.

Відповідно до ст. 23 ч. 3 КПК України: «Сторона обвинувачення зобовязана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом».

Однак, процесуальним керівником - ОСОБА_3 за весь цей час полною мірою не забезпечено присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою та просили суд змінити обвинуваченому міру запобіжного заходу на домашній арешт.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту та надані суду сторонами судового провадження докази, суд вважає, що відповідно до ст. 5 ч. 1, ст. 13 Загальної декларації прав людини та ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (ратифіковану законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.): «Кожен має право на свободу та на вільне пересування», що також передбачено ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 33 Конституції України.

03.06.2015 р. при обранні слідчим суддею міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 була досягнута рівновага між загальними інтересами суспільства та правами обвинуваченого передбаченими ст. 5 ч. 1 Конвенції та ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції, а також суд вважає, що втручання в особисту свободу ОСОБА_2 була пропорційною законній переслідуваній меті.

Однак, з перебігом часу перспектива проведення будь-якого ефективного розслідування зменшується (див., наприклад, рішення від 17 жовтня 2013 року у справі «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v.Ukraine), заява №42752/08, п. 41).

Відповідно до ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (ратифіковану законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.): «Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Згідно із ст. 2 КПК України: «Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 р. Європейський суд з прав людини зазначив «Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.2012 р. у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації:» «До визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим. Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою.»

Відповідно до пункту 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05.02.2013 р. у справі «Мхітарян проти Російської Федерації»: «На національній владі лежить обов'язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильно скасування правила статті 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах. Національні судові органи повинні розглядати всі факти, які свідчать за і проти наявності явного вимоги суспільного інтересу, що виправдовує, з належним урахуванням принципу презумпції невинуватості, відступ від принципу поваги свободи особистості, і викладати їх в своїх рішеннях про відмову в задоволенні клопотань про звільнення осіб з- під варти.»

Відповідно до пункту 90 рішення Європейського суду з прав людини від 13.11.2012 р. у справі Королева проти Російської Федерації: «Існування обґрунтованої підозри про те, що затримана особа вчинила злочин, є умовою sine qua [non] ("Умова, без якого немає," тобто умова, без якого неможливо щось, необхідна умова) для визнання законності продовження терміну утримання під вартою, але, з часом цього стає мало, і Суд повинен в цьому випадку встановити, чи існували інші підстави для позбавлення волі.»

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини «Харченко проти України» від 10.02.2011 р. (заява № 40107/02). згідно з пунктом 3 статті 5 після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою дляпозбавлення свободи, а суди зобовязані обґрунтовувати рішення про продовження тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine) від 06.11.2008 р., заява №17283/02, п.п. 5961, та рішення у справі «Свершов проти України» (Svershov v. Ukraine) від 27.11.2008 р., заява № 35231/02, п.п. 6365).

Слідчий суддя вважає, що з урахуванням нових обставин викладених ОСОБА_4 у своєму клопотанні, інших підстав для позбавлення його волі не вбачається, а у задоволенні клопотання прокурора Бойко С.М. про залишення клопотання підозрюваного ОСОБА_4 без розгляду на підставі ст. 201 ч. 5 КПК України у звязку із наявністю нових обставин повинно бути відмовлено.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні одного епізоду злочинної діяльності, раніше не судимий, має на утриманні вагітну дружину та малолітнього сина і матір, якім необхідна його турбота.

Відповідно до ст. 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Суд вважає, що втручання в особисту свободу обвинуваченого ОСОБА_2 під час обрання вказаної міри запобіжного заходу було обґрунтованим, але, зі спливом часу, та виникненням нових обставин, на які посилався обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник , зміна запобіжного заходу на домашній арешт буде адекватним і ефективним, а також пропорційним законній переслідуваній меті та забезпечить запобігання ризиків передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України.

Вказані обмеження передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки і підтримання публічного порядку, а також будуть достатніми запобіганню вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 інших злочинів.

Таким чином, з урахуванням викладеного, при зміні судом вказаної міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 буде досягнута рівновага між загальними інтересами суспільства та правами обвинуваченого передбаченими ст. 5 ч. 1 п. b), п. с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (ратифікованої законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.) та ст. 2 ч. 3 Протоколу № 4 цієї Конвенції, і, втручання в особисту свободу обвинуваченого ОСОБА_2 буде являтися пропорційним законній переслідуваній меті.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 186, 194-196, 201, 205, 206 КПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Болотнікова В.В. відмовити.

Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_1

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді утримання під вартою у Харківській установі виконання покарань державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 27 змінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 строком на 60 діб, тобто до 02.12.2017 р. з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступного дня, та зобовязати обвинуваченого ОСОБА_2:

- прибувати до Харківського районного суду Харківської області за кожною вимогою суду;

-не відлучатися за територію Харківського району Харківської області та м. Харкова без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;

- не залишати територію Харківського району Харківської області та м. Харкова без дозволу суду.

Встановити строк дії ухвали 2 місяця з дня ії ухвалення, тобто до 02.12.2017 р.

Зобовязати начальника Харківського ВП ГУНП України в Харківській області забезпечити контроль за виконанням вказаної ухвали суду.

Нагляд за виконанням обраного судом запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 доручити прокурору Риоквій О.В. і ОСОБА_5

Копію ухвали направити до Харківіської місцевої прокуратури № 6 та Харківського ВП ГУНП України в Харківській області- для виконання, а іншим учасникам судового провадження - для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В.Караченцев