Ухвала суду № 69292921, 03.10.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2167/16-к

Провадження № 1-кп/175/96/16

Ухвала

Іменем України

03 жовтня 2017 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

суддів: Озерянської Ж.М., Новік Л.М.,

при секретарі Тимошенко Я.О.,

за участю сторін: прокурора Воробйова І.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 22015040000000069 відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Сніжне Донецької області, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.307 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.1 ст.263, ч.1 ст.311, ч.2 ст.311 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився у м. Дрезден Німеччини, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.27, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263 КК України,

встановив:

При оголошенні перерви прокурор заявив усне клопотання про продовження на 60 днів запобіжних заходів, обраних ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою та ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту, дія яких закінчується 08 жовтня 2017 року. Клопотання обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник ОСОБА_3 заперечував проти позиції прокурора і просив змінити його підзахисному ОСОБА_6 запобіжний захід на домашній арешт в нічний час, а саме з 21 години до 08 години, вказуючи, що у нього на утриманні знаходиться хвора дитина.

Захисник ОСОБА_2 також заперечував проти клопотання прокурора і просив змінити запобіжний захід його підзахисному ОСОБА_7 на домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_6 підтримали позицію своїх захисників.

Вислухавши думку інших учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Судом установлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_7 і ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і цілодобового домашнього арешту відповідно і встановлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

У подальшому, під час судового розгляду кримінального провадження, колегією суддів неодноразово продовжувалася дія цих запобіжних заходів і враховувалися усі обставини справи.

19 липня 2017 року судом задоволено клопотання ОСОБА_7 про неможливість його подальшого тримання у металевій клітці.

До цього часу ухвала суду не виконана і жоден із залів судових засідань Дніпропетровського районного суду не обладнаний належним приміщенням для утримання осіб, які знаходяться під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що Конвенція передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою. Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення особи свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього

процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначним елементом при оцінці ризиків, не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.

За приписом ст.178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу та у подальшому при його продовженні, крім наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.

У відповідності до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Аналізуючи вказані норми національного та європейського законодавства, суд приходить до висновку, про наявність існування одного ризику по справі, а саме ризик переховування ОСОБА_7 від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

З урахуванням вищезазначених обставин і того, що ОСОБА_7 раніше не судимий, на даному етапі судового розгляду у повній мірі стороною обвинувачення не доведена необхідність застосування найсуворішого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що сама лише тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для подальшого запобіжного ув'язнення ОСОБА_7

Посилання ж прокурора на те, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, без достатнього обґрунтування та доведеності наявності ризиків, є недостатнім.

У звязку з цим суд не вбачає підстав для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою ще на 60 днів, про що просив прокурор.

За вищенаведених обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому до ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який на думку колегії суддів, у повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Також суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а також розяснити наслідки їх невиконання.

Обсудивши питання дії запобіжного заходу, обраного ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження його дії ще на 60 днів.

Приймаючи таке рішення, колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, підвищеної суспільної небезпечності інкримінованих злочинів і суворості покарання, що загрожує йому у разі доведеності вини за вчинення умисних тяжких і особливо тяжкого злочинів, повязаних з незаконним обігом психотропних речовин, - суспільний інтерес переважає над принципом поваги до його особистої свободи.

У звязку з цим не підлягає задоволенню клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 на домашній арешт, обмежений певним часом.

Керуючись ст.ст.331, 369 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання прокурора Воробйова І.В. задовольнити частково.

Клопотання захисника ОСОБА_2 задовольнити.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 жовтня 2017 року, змінити на цілодобовий домашній арешт строком до 01 грудня 2017 року.

Заборонити ОСОБА_7 цілодобово залишати місце проживання чи реєстрації за адресами: по вул. Гетьманській (до перейменування Радянська)АДРЕСА_1 у м. Новомосковську Дніпропетровської області; АДРЕСА_2 - на час дії запобіжного заходу, крім випадків явки до суду для участі у кримінальному провадженні.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 строком на два місяці наступні обовязки:

- утриматись від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- зявлятися до суду за першим викликом;

- негайно повідомляти суд і прокурора про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7, що у разі невиконання покладених обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Відповідно до ч.3 ст.202 КПК України обвинувачений ОСОБА_7 має бути негайно доставлений до місця проживання і звільнений з-під варти.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - продовжити на час судового розгляду кримінального провадження на 60 днів, тобто до 01 грудня 2017 року.

Клопотання захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_6, направити начальнику Дніпровської УВП № 4 УДПС України у Дніпропетровській області, начальникам Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Бровченко

Суддя Ж.М. Озерянська

Суддя Л.М. Новік