Рішення № 69292801, 27.09.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2058/17

2/310/1869/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди в якому зазначив, що він проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 30.10.1982 року по 11.11.1984 рік. При виконанні службового обов'язку в ДРА, внаслідок підриві на міні, отримав контузію головного мозку, поранення голови, спини, грудей та кінцівок, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2640/ж від 07.11.2016 року, виданим Київським міським клінічним бюро СМЕ, згідно якого рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих під час виконання бойових дій у 1984 році. Витягом Центральної військово-лікарської комісії МО України № 4749 від 17.11.2016 року встановлено, що «стійкі залишкові явища перенесеної контузії ЗЧМТ у вигляді після травматичної, гіпертонічної та дисциркуляторної енцефалопатії II ст. прогресуючий, кризовий перебіг, з двобічною пірамідною симптоматикою, мне стичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією, мнестичним зниженням, емоційно вольовою нестійкістю. Післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворогіпертензивним синдромом, вираженим вести було-атактичним синдромом, стійко вираженим цефалічним синдром, центральною вестибулярною дисфункцією II ст., стійко-вираженим цефалічним синдромом. ІХС, дифузний кардіосклероз, СНІІ-А. Ангіопатія сітківки обох очей. Розповсюджений остеохондроз хребта. Поранення, контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. Після перенесеної контузії під час проходження військової служби, його постійно турбують, головні болі, які підсилюються при зміні погоди, фізичному навантаженні, запаморочення, похитування при ході, значне погіршення пам'яті, зниження слуху, працездатності, дратівливості, порушення сну, загальну різку слабість. Також турбують болі в хребті, а саме шийного та поперекового відділу, внаслідок чого він не може нормально спати. У зв'язку з травмою, отриманою під час проходження військової служби, порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Постійно виникає збільшення артеріального тиску, щодень і головні болі, запаморочення, шум в голові, який збільшується при ходінні та виконанні фізичних навантаженнях. Він не може вільно пересуватися, оскільки болі в спині затримують мої рухи, внаслідок чого встановлено діагноз - остеохондроз шийного та поперекового відділу хребта в стадії загострення. Він обмежений в русі. Турбують оніміння рук, лівої ноги, судоми, болі в колінних суглобах. Він не може вільно пересуватися навіть більше 100 метрів, оскільки після ходіння відчуває сильну біль в хребті, яка носить давлючий характер, що призводить до больового і м'язового тонічного синдрому. Він не має можливості самостійно триматися на ногах після тривалого ходіння, оскільки його хода є хиткою та не стійкою. Він не має можливості працювати, оскільки пересуватися на велику відстань (до місця роботи) без сторонньої допомоги не може, а особистого транспорту не має. Це поставило його в незручне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, який був в той час, коли він працював. Його заробітна плата була основним засобом існування його родини, а на теперішню пенсію забезпечити себе та свою родину хоча б самим необхідним є просто неможливим. Це додає йому багато неприємних відчуттів, він змушений витрачати кошти на відновлення здоров'я, на дорогі ліки, а не забезпечувати свою дружину, дітей та внуків. Він не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані, він не може відчувати себе повноправним членом суспільства, оскільки роботодавцям не потрібні такі працівники як він, коли він не може нормально сидіти, лежати, стояти, так як його постійно турбує біль. Він відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично, повноцінно виконувати свої обов'язки по господарству. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці. Він втратив всіх свої друзів та знайомих, внаслідок психологічно-емоціональної нестійкості. Постійно виникають проблеми з придбанням ліків, які є занадто дорогими. Він постійно знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості відновлення здоров'я не має і йому необхідно жити з усіма вище переліченими хворобами. Усі ці фактори викликають негативні емоції та переживання. Порушено його нормальні життєві функції, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Значна частина пенсії, яку він отримує, витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, госпіталізацію та санаторне лікування. Оцінюючи розмір моральної шкоди виходив із тривалості та глибини душевних страждань, чисельності негативних наслідків, що викликані травмою, а також з фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я, оскільки ушкодження він зазнав проходячи військову службу в ДРА в 1984 році, саме з цієї дати він і отримав травми, які завдали великої шкоди його здоров'ю, фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей. Після чисельних лікувань стан здоров'я не покращився. Він є інвалідом війни З групи. Встановлення групи пов'язано з виконанням обов'язків військової служби. Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв підтверджується, що контузія головного мозку та поранення як їх наслідки, це травми, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Він витратив значні кошти на отримання послуг, які були взяті з сімейного бюджету та витрачені не на родину, а на поновлення прав. Просив стягнути з Міністерства оборони України 100 000,00 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності та відсутності його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин.

З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно військового квитка серія НОМЕР_1 та довідки Токмакського об'єднаного міського військового комісаріату ОСОБА_1 проходив військову службу на території Афганістану (ДРА) в період з 30.10.1982 року по 11.11.1984 року (а.с.9-11).

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро СМЕ № 2640/ж від 07.11.2016 року рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1984 році (а.с.12).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МО України №4749 від 17.11.2016 року множинні вогнепальні осколкові поранення голови та верхніх кінцівок (контузія головного мозку - 1984 р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, 1964 року народження, наслідком яких стали множинні рубці в анатомічних ділянках, зазначених у висновку фахівця спеціаліста з питань СМЕ Київського міського клінічного бюро СМЕ №2640/ж від 07.11.2016 року, що в подальшому призвело до розвитку захворювань, як наслідку перенесеної контузії: «стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (контузії головного мозку - 1984 р.) у вигляді післятравматичної, гіпертонічної та дисциркуляторної енцефалопатії II ст., прогресуючий кризовий перебіг, з двобічною пірамідною симптоматикою, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією, емоційно-вольовою нестійкістю. Післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворно-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним, синдромом-центральною вестибулярною дисфункцією II ст., стійко-вираженим цефалічним синдромом. ІХС, дифузний кардіосклероз, СНІІ-А. Ангіопатія сітківки обох очей. Розповсюджений остеохондроз хребта», що підтверджується медичними документами, - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.13).

Захворювання позивача та проходження лікування підтверджуються також виписками із медичних карт стаціонарного хворого та консультативними висновками (а.с.15-20).

Згідно довідки серії АВ №0823120 від 07.03.2017 року та посвідчення серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності (а.с.7,8).

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, для вирішення спору суду слід встановити існування всіх складових цивільно-правової відповідальності, але позивачем жодним чином не доведено належними та допустимими доказами протиправність дій або бездіяльності Міністерства оборони України по відношенню до нього та існування причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями відповідача, які її спричинили.

Звертаючись з позовом до суду позивач посилався на ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку, але не взяв до уваги, що за ст. 3 цього Закону його дія поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Враховуючи, що спричинення моральної шкоди позивач пов'язує з подіями, які мали місце у 1984 році, тому ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не може регулювати ці правовідносини і не може бути правовою підставою для задоволення позову, а діюче на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало право особи на відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що викладених обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя