Рішення № 69290932, 11.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2017р. Справа №905/1831/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Київ, код ЄДРПОУ 14360570

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Єнакієве, код НОМЕР_1

про стягнення 62695,65 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Гурєв Д.М. - юринсконс.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Єнакієве про стягнення заборгованості за договором №Б/Н від 16.05.2011р. в розмірі 62695,65 грн, в тому числі: 16681,24 грн - заборгованості за кредитом; 17193,03 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 28821,38 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 16.05.2011р. відповідачем було підписано і подано до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заяву, згідно із якою відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №Б/Н від 16.05.2011р., та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2. За твердженням позивача, свої зобов'язання за договором останній виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитом та відсотками. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, відповідачу нарахована пеня.

Відповідач в судове засідання 11.09.2017р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» було розміщено оголошення про дату та час судового засідання у справі №905/1831/17, призначеного на 11.09.2017р.

Наразі, господарський суд зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 10.08.2017р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач, зокрема, у судове засідання, 11.09.2017р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

16.05.2011р. відповідач надав позивачу заяву, підписану електронним цифровим підписом, згідно із якою приєднався та погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг», тарифами банку, які розміщені в мережі інтернет на сайті банку: www.privatbank.ua.

Електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно із вимогами ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Дослідивши заяви відповідача, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи Приватбанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №Б/Н від 16.05.2011р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір містить ознаки кредитного договору, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, кредитний договір між сторонами у даній справі складається із заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та Умов та правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку. При цьому, зазначений договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, сторонами не оспорювався та не визнаний недійсним.

За змістом п.3.2.2.1 Умов та правил надання банківських послуг банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі - гарантований платіж або заявка), в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені договором строки. Кредит надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, який не перевищує термін повернення кредиту, та може бути змінений або скасований позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк «Приват24»), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувача, що вказаний в заявці.

Пунктом 3.2.2.2 Умов встановлено, що термін повернення кредиту зазначений в заявці. Під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначений в заявці клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014р. Клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Заявками на гарантований платіж (доручення на договірне списання) №79 від 09.04.2014р., №80 від 11.04.2014р., №54 від 11.10.2013р., №55 від 29.10.2013р., №56 від 14.11.2013р., №60 від 05.12.2013р., №61 від 19.12.2013р., №62 від 19.12.2013р., №63 від 03.01.2014р., №64 від 13.01.2014р., №54 від 20.01.2014р., №55 від 21.01.2014р., №60 від 06.02.2014р., №61 від 07.02.2014р., №62 від 12.02.2014р., №81 від 14.04.2014р., №75 від 27.02.2014р., №76 від 04.03.2014р., №77 від 07.03.2014р., №78 від 11.03.2014р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банк «Приват24», звернулась до банку про здійснення платежів за рахунок кредитних коштів. Факт видачі кредиту підтверджується банківськими виписками.

За змістом довідки №08.7.0.0.0/170705092031 від 05.07.2017р. клієнту встановлено кредитний ліміт у наступних розмірах: 11.10.2013р. - 6500 грн, 24.10.2013р. - 6900 грн, 20.11.2013р. - 6899,72 грн, 21.11.2013р. - 5187,16 грн, 04.12.2013р. - 5000 грн, 12.12.2013р. - 25000 грн, 22.05.2014р. - 20000 грн.

Відповідач не заперечив одержання від банку кредитних коштів у межах сум визначених в заявках у порядку, встановленому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Позивачем надані банківські виписки, які підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.08.2017р. по кредиту в розмірі 16681,24 грн, по процентам за користування кредитом у розмірі 17193,03 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2017р. відповідача було зобов'язано надати, зокрема, докази часткової чи повної оплати заборгованості, яка визначена позивачем (за наявності); відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують направлення відзиву позивачу.

Відповідачем вимоги суду виконано не було, правової позиції по суті спору не висловлено, витребуваних доказів не представлено, факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 16681,24 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 17193,03 грн підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення пені в сумі 28821,38 грн не підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частина 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги про стягнення пені в розмірі в розмірі 28821,38 грн, нарахованої за період з 17.11.2014р. по 09.06.2017р. позивач обґрунтовує з посиланням на п.3.2.2.10.1 Умов, якими передбачено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3, договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2, договору, винагороди, передбаченої п.п.3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 договору клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого п.3.2.2.2 договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 3.2.2.10.4 Умов встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2.10.1-3.2.2.10.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.02014р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно з ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014р. громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014р. з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 ст.11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р. Кабінету Міністрів України затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Єнакієве.

Одночасно, відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з терроризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий наказ №33/6/а від 07.10.2014р. «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014р.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України.

Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст.58 Конституції України приписи ст.2 вказаного закону відносно заборони нарахування пені з 14.04.2014р. мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з терроризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ №33/6/а від 07.10.2014р. керівника Антитерористичного центру при СБУ «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в повному обсязі.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Єнакієве про стягнення заборгованості за договором №Б/Н від 16.05.2011р. в розмірі 62695,65 грн, в тому числі: 16681,24 грн - заборгованості за кредитом; 17193,03 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 28821,38 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом - 16681,24 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 17193,03 грн, а також судовий збір у розмірі 864,48 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 11.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.09.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця