Постанова № 69290840, 26.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 924/343/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаВащук В.В. - довіреність від 06.02.2017; Стецюк П.П. - довіреність від 15.03.2017розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на постановувід 05.07.2017 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 924/343/17 господарського суду Хмельницької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком"до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради простягнення 367 058,09 грн В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про стягнення боргу в розмірі 367 058,09 грн за надані у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на пільгових умовах послуг зв'язку населенню посилаючись, зокрема, на приписи статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193, 218, 222 Господарського кодексу України, норми Бюджетного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 06.01.2015 р. було укладено договір № 3 про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільгових послуг окремим категоріям населення, а у спірний період надані відповідні послуги, із направленням відповідачеві звітів для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів та поіменні списки абонентів за встановленою формою. Крім того, відповідачеві направлялись акти звіряння та розрахунки за формою "2 пільга", які останнім не підписані з повідомленням про неможливість здійснення оплати зважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не передбачено.

Позивач, посилаючись також на рішення Європейського Суду з прав людини у справі"Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України " від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. вказував на те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а відповідно до вимог чинного законодавства, вказані кошти підлягають сплаті.

У відзиві на позовну заяву Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення боргу у розмірі 328 082,66 грн, визнаючи при цьому вимоги у сумі 38 975,43 грн, вказуючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенції на відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг не передбачено, тобто на місцеві бюджети перекладається фінансування даної категорії соціальних пільг без надання необхідних коштів, проте, такі зміни порушують частину 3 статті 143 Конституції України, а в силу статті 176 Цивільного кодексу України територіальна громада не відповідає за зобов'язаннями держави.

Відповідач вказував, що в даному випадку рішення про введення відповідних пільг прийнято державою, а не територіальною громадою, у зв'язку з чим відповідальність повинна нести саме держава, а не територіальна громада міста.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.05.2017 (суддя Шпак В.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" 367 058,09 грн боргу за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, виходячи з умов укладеного між сторонами договору та приписів законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Дужич С.П., Коломис В.В., Саврій В.А.), переглянувши рішення господарського суду Хмельницької області від 17.05.2017 в апеляційному порядку, залишив його без змін з тих же підстав.

Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неповним з'ясуванням судами обставин справи, вважаючи висноки судів такими, що не відповідають обставинам справи.

Скаржник зазначає, що визнає позов в частині заборгованості з відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг станом на 01.01.2016 у сумі 38 975,43 грн, зазначаючи при цьому, що у даному випадку, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенції на відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг не передбачено, тобто на місцеві бюджети перекладається фінансування соціальних пільг без надання необхідних коштів, згідно зі статтею 176 Цивільного кодексу України територіальна громада не відповідає за зобов'язаннями держави, якою і було прийняте рішення про надання відповідних пільг.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком", заперечуючи проти її задоволення, вказує на необхідність виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до договору та вимог чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні у режимі відеоконференції представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 06.01.2015 між ПАТ "Укртелеком" та Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, як розпорядником коштів, було укладено договір № 3 про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільгових послуг окремим категоріям населення, який встановлює порядок фінансування видатків міського бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету розпорядником коштів на покриття витрат, пов'язаних з наданням пільгових послуг окремим категоріям населення за встановлення та користування телефоном, згідно постанов КМУ "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державного бюджету" № 256 від 04.03.2002 та "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" № 117 від 29.01.2003, строком до 31.12.2015.

За умовами вказаного договору позивач зобов'язався забезпечувати надання пільгових послуг окремим категоріям населення за встановлення та користування телефоном згідно з чинним законодавством України при наявності у пільговика відповідного посвідчення, що підтверджує право на пільги, а відповідач, як розпорядник коштів, на підставі актів звіряння і списків про нараховані суми пільговим категоріям громадян, зобов'язався здійснювати за рахунок субвенцій з державного бюджету, передбачених на зазначені цілі, перерахування на розрахунковий рахунок ПАТ "Укртелеком" (пункти 2.1.1. та 2.2.2. договору).

Судами також встановлено, що з січня по грудень 2016 року, позивачем надалі надавались телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям м. Старкостянтинова, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та підпадають під дію Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Так, судами встановлено, що за надані позивачем згідно договору № 3 від 06.01.2015 про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільгових послуг окремим категоріям населення заборгованість відповідача становить 66 189,59 грн, а заборгованість відповідача за надані послуги за період з січня по грудень 2016 згідно з наданими розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (форми № 2-пільга) становить 300 868,50 грн., тобто загальна сума заборгованості відповідача за надані позивачем послуги становить 367 058,09 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за спірний період.

Позивачем періодично направлялись відповідачеві звіти для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, як в електронному вигляді, так і поштою, а також акти звіряння, які останнім не підписувались та залишались неоплаченими.

Предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення з Управління соцзахисту населення виконкому Старокостянтинівської міськради боргу за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів.

Законом України "Про телекомунікації" встановлено правову основу діяльності у сфері телекомунікацій. Закон визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Частинами 1, 3 статті 63 вказаного Закону передбачено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За приписами підпункту б) пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України ( редакції, чинній на моменту виникнення спірних правовідносин) до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення державних програм соціального захисту.

Відповідно до частини 1 статті 102 вказаного Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", пунктом 3 якого передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" житлових субсидій населенню, допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, вказаним Порядком не передбачено обов'язковості укладення відповідного договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, адже зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін.

Згідно з пунктом 10 положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг міста Старокостянитинів є Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, а отже, на підставі норм діючого законодавства відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій, при цьому, встановлено також і виконання позивачем вимог законодавства щодо направлення на адресу відповідача розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам у відповідні місяці 2016 року за формою "2-пільга".

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно зі статтями 525, 526 вказаного Кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Беручи до уваги приписи чинного законодавства та встановлені судами обставини справи щодо належного виконання позивачем обов'язків з надання пільговим категоріям громадян та надіслання відповідачу розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів для здійснення оплати, однак не підписання та не оплату актів звіряння відповідачем, судова колегія погоджується з висновком судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення та постанову у даній справі такими, що прийняті виходячи з приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи, а також такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до непогодження із судовим рішенням.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 р. у справі № 924/343/17 та рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Поновити виконання судових рішень у справі № 924/343/17, виконання яких було зупинено ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2017 р.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач