Рішення № 69290835, 28.09.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2017 р. Справа № 902/704/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси»

(вул. Срібнокільська, 2-А, офіс 1, м. Київ, 02095)

до Приватного малого підприємства «АТЛАНТ»

(2-й провулок Хмельницького шосе, буд. 21, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 162 390,86 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача не з'явився;

відповідача не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного малого підприємства «АТЛАНТ» 162 390,86 грн., з яких: 100 032,71 грн. – основний борг, 8 214,55 грн. – штраф, 15 315,39 грн. – пеня, 1 701,68 грн. – 3% річних та 37126,53 грн. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 2016/050-Г від 23.08.2016 року в частині проведення розрахунків за поставлений природний газ.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.07.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/7004/17 з призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2017 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 07.09.2017р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору в даній справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 28.09.2017р.

На визначену судом дату представник позивача не з'явився. Причини неявки суду не повідомив.

На визначену судом дату з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач також правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав. Про причини неявки суду не повідомив. При цьому суд зважає, що відповідач завчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, оскільки ухвала про порушення провадження у справі від 24.07.2017р. отримана останнім 09.08.2017р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 5005 від 14.08.2017р.

Суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, справа розглядається за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» (позивач, за договором Постачальник) та Приватним малим підприємством «АТЛАНТ» (відповідач, за договором Споживач) укладено договір про постачання природного газу № 2016/050-Г. (надалі Договір)

Згідно з предметом даного Договору Постачальник зобов’язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (надалі газ), а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору.

Постачальник передає Споживачу з 01 вересня 2016 року о 31 грудня 2016 року (включно) газ обсягом до 160 тис. куб.м.. у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): вересень – 10; жовтень – 60; листопад 60; грудень – 30. (п. 2.1. Договору)

Споживач до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Постачальнику належним чином оформлену заяву на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноважено. Особою. (п. 3.1. Договору)

Приймання-передачі газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу. (п. 3.4. Договору)

Ціна на природний газ на дату укладання Договору визначається відповідно до п. 5.2. цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання Сторонами відповідних додаткових угод до Договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. У разі зміни ціни Постачальником, така ціна є обов’язковою для Сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. (п. 5.1. Договору)

Ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання Договору становить 5375,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1075,00 грн., всього з ПДВ – 6450,00 грн.. (п. 5.2. Договору)

У разі зміни цін на газ, вони є обов’язковими за цим Договором з моменту введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу Споживача (зазначену в п. 13 цього Договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо), але не пізніше дати введення їх в дію. (п. 5.3. Договору)

Розрахунки за природний газ здійснюються у наступному порядку:

30% - до 10 числа місяця постачання газу;

30% - до 20 числа місяця постачання газу;

30% - до 28 числа місяця постачання газу;

10% - до 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. (п. 6.1. Договору)

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і дії в частині реалізації газу до 31 грудня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. (п. 12.1. Договору)

На виконання зобов’язань за Договором позивачем в жовтні 2016 року поставлено відповідачу природний газ в обсязі 13 485 тис. куб.м. за ціною 6 800,04 грн., про що складено Акт прийому-передачі природного газу від 31.10.2016 року за № 392 на суму 91 698,54 грн..

31.10.2016 року між Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про зміну ціни, яка з 01 листопада 2016 року складає 8 200,02 грн. за 1000 тис. куб.м.

В листопаді 2016 року позивачем поставлено відповідачу природний газ в обсязі 10 176 тис. куб.м. за ціною 8200,02 грн., про що складено Акт прийому-передачі природного газу від 30.11.2016 року за № 531 на суму 83 443,40 грн..

30.11.2016 року між Сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про зміну термінів поставки газу, та зміну строку дії Договору (до 31 грудня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

01.12.2016 року між Сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору про зміну ціни, яка з 01 грудня 2016 року складає 8 900,04 грн. за 1000 тис. куб.м.

В грудні 2016 року позивачем поставлено відповідачу природний газ в обсязі 5 772 тис. куб.м. за ціною 8900,04 грн., про що складено Акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2017 року за № 608 на суму 51 371,03 грн..

В січні 2017 року позивачем поставлено відповідачу природний газ в обсязі 0,094 тис. куб.м. за ціною 8900,04 грн., про що складено Акт прийому-передачі природного газу від 31.01.2017 року за № 10 на суму 836,60 грн..

В березні 2017 року позивачем поставлено відповідачу природний газ в обсязі 1 1728 тис. куб.м. за ціною 8900,04 грн., про що складено Акт прийому-передачі природного газу від 31.03.2017 року за № 177 на суму 16 761,64 грн..

В квітні 2017 року позивачем поставлено відповідачу природний газ в обсязі 0,095 тис. куб.м. за ціною 9700,02 грн., про що складено Акт прийому-передачі природного газу від 30.04.2017 року за № 181 на суму 921,50 грн..

Таким чином, в період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року позивачем поставлено відповідачу природний газ загальною вартістю 245032,71 грн..

Як свідчать матеріали справи відповідачем проведено часткові розрахунки за поставлений природний газ. Так, платіжним дорученням № 16424190-3 від 24.10.2016 року перераховано 60 000,00 грн., платіжним дорученням № 16571205-3 від 08.11.2016 року перераховано 35 000,00 грн., платіжним дорученням № 16945512-3 від 15.12.2016 року перераховано 40 000,00 грн., платіжним дорученням № 16975194-3 від 19.12.2016 року перераховано 10 000,00 грн.. Таким чином, загальна сума що сплачена відповідачем складає 145 000,00 грн..

З врахуванням вартості поставленого позивачем природного газу (245 032,71 грн.) та розрахунків відповідача (145 000,00 грн.), за останнім рахується борг в розмірі 100 032,71 грн., що визнається ним в акті звіряння взаємних розрахунків станом на 07.06.2017 року.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, між сторонами укладено Договір поставки природного газу ЧГ-17/0027 від 21.02.2017 року.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені у ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов поставки природного газу та порядок проведення розрахунків за нього, позивачем правомірно заявлено до стягнення 100 032,71 грн. боргу за природний газ.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 8 214,55 грн. штрафу, 15 315,39 грн. пені, 1 701,68 грн. 3% річних та 37 126,53 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що в разі невиконання Споживачем пункту 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку повинен сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 20 (двадцяти) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу, пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

При порушенні провадження у справі суд зобов’язав позивача надати обґрунтований розрахунок ціни позову із зазначенням моменту виникнення боргу, його перебігу та погашення з посиланням на первинні документи (розрахунок провести окремо по основному боргу, штрафу, пені, трьох відсотках річних та інфляційних втратах). Вказана вимога суду спричинена відсутністю в наданому позивачем розрахунку пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат посилань на первинні документи (акти прийому передачі, платіжні доручення) та відсутністю розрахунку штрафу.

У зв’язку з невиконанням позивачем вимог суду в частині надання доказів, ухвалою суду від 07.09.2017 року розгляд справи відкладено. При цьому судом наголошено на обґрунтованому розрахунку ціни позову.

Станом на день розгляду справи позивачем не виконано вимог суду в частині надання розрахунку ціни позову. Пояснень причин невиконання суду не надано.

Враховуючи наведене вище суд зважає на наступне.

В силу ст. ст. 43, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, якими в розумінні ГПК України є належно засвідчені копії або оригінали.

У відповідності зі ст. 115 ГПК України передбачена обов‘язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідно до п. 4.8 зазначеної Постанови залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Згідно п. 4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об’єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов’язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Таким чином, виходячи з тлумачення норми ст. 43 ГПК України суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, а саме ухвалою від 07.09.2017 року відкладав розгляд справи, для надання доказів та пояснень з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Однак, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення штрафних санкцій, чим порушено покладені на нього судом обов’язки. Наявний в матеріалах справи розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд невзмозі перевірити, за зазначених вище підстав, а саме відсутності у ньому посилань на первинні документи, що позбавляє суд можливості встановити за порушення якого зобов'язання нарахована штрафна санкція.

З таких обставин, неявка представника позивача в судове засідання, ненадання останнім витребуваного судом розрахунку, перешкоджає вирішенню по суті зазначених вимог, оскільки відсутність доказів та пояснень щодо питань, котрі виникають у суду з приводу обставин нарахування штрафних санкцій, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд зазначених вимог.

При цьому суд зважає, що здійснення судом розрахунку штрафних санкцій за позивача порушує принцип рівності та змагальності сторін.

Відповідно до п.5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, на думку суду, з урахуванням положень вказаного пункту, позов в частині стягнення штрафу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягає залишенню без розгляду.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду в цій частині, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду в загальному порядку.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 100 032,71 грн.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ПК України.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства «АТЛАНТ» (2-й провулок Хмельницького шосе, буд. 21, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 23104400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» (вул. Срібнокільська, 2-А, офіс 1, м. Київ, 02095, код ЄДРПОУ 38418870) 100 032 (сто тисяч тридцять дві) грн. 71 коп. – основного боргу та 1 500 (одну тисячу п’ятсот) грн. 49 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Позов в частині стягнення 8 214,55 грн. штрафу, 15 315,39 грн. пені, 1 701,68 грн. 3% річних та 37 126,53 грн. інфляційних втрат залишити без розгляду.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 03 жовтня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Срібнокільська, 2-А, офіс 1, м. Київ, 02095)

3 - відповідачу (2-й провулок Хмельницького шосе, буд. 21, м. Вінниця, 21036)