Вирок № 69290109, 27.09.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2017 Справа №607/1452/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

при секретарі с/з Репетівській В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016210010004196 від 22 грудня 2016 року про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, на утриманні малолітня дитина, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Середзінського І.В., представників потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника цивільного відповідача ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 22 грудня 2016 року о 09 годин 30 хвилин керував технічно справним автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT р.н. НОМЕР_1, рухаючись вулицею Київською м. Тернопіль від вул. Тарнавського в бік вул. 15 Квітня. Обвинувачений ОСОБА_2 рухався автомобілем лівою смугою свого транспортного потоку, зі швидкістю близько 30 км/год.

Під час руху водій - обвинувачений ОСОБА_2 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3 (б, д) ПДР України.

В цей час, по нерегульованому пішохідному переході що по вул. Київській, 106, м. Тернополя, неподалік магазину «Гермес», розпочали рух спокійною ходьбою ОСОБА_6 і ОСОБА_7 рухаючись по переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT.

Маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішоходів, які вийшли на нерегульований пішохідний перехід та пересікали по ньому проїзну частину, водій ОСОБА_2, в порушення вимог п. 18.1. ПДР України не вжив своєчасно заходів до зменшення швидкості керованого ним автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT аж до повної зупинки, щоб надати дорогу пішоходам, а вчинив наїзд на нерегульованому пішохідному переході на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передньою частиною вказаного транспортного засобу.

Унаслідок наїзду потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому тіла правої стегнової кістки у її верхній третині і синця правого стегна, які за ознакою тривалого розладу здоров'я ( більше 21 день) відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також унаслідок наїзду потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому тіла лівої малогомілкової кістки, яке за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21 день) відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_2 вимог п. 18.1. ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочині визнав повністю та показав, що 22 грудня 2016 року о 09 годині 30 хвилин він рухався автомобілем в м.Тернополі з вулиці Тарнавського до вулиці 15 Квітня. Керуючи транспортним засобом, він рухався зі швидкістю 30 км/год. На той час дорожнє покриття було слизьким, а також його засліплювало сонце. Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу він побачив потерпілих лише за два метра. Тоді він застосував екстрене гальмування, проте уникнути наїзду на потерпілих йому не вдалось. Потерпілі переходили пішохідний перехід справа наліво відносно напрямку руху його автомобіля. Наїзд на потерпілих він здійснив на своїй смузі руху. Про вчинене щиро жалкує. Ним було добровільно відшкодовано потерпілому ОСОБА_6 16800 гривень та потерпілій ОСОБА_7 10000 гривень. Цивільні позови потерпілих не визнає та просить в їх задоволенні відмовити, оскільки на даний час перебуває у скрутному матеріальному становищі, а також те, що ним було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5185114 із Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», у зв'язку з чим потерпілі вправі отримати страхове відшкодування.

Крім цього, обвинуваченим ОСОБА_2 заявлено клопотання про звільнення від відбування покарання на підставі п.в ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Крім власного визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, його винуватість доводиться показаннями потерпілих, а також оголошеними, дослідженими та проаналізованими під час судового розгляду письмовими доказами.

Показаннями, допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6, який суду показав, що 22 грудня 2016 року близько 09 години 30 хвилин він разом із потерпілою ОСОБА_7 переходив дорогу по нерегульованому пішохідному переході в м.Тернополі по вул.Київській. Під час цього він побачив транспортний засіб під керування обвинуваченого, який рухався до них, проте вважав, що останній зупиниться та надасть їм перевагу. Однак, обвинувачений здійснив на пішохідному переході на нього та ОСОБА_7 наїзд. Вважає, що обвинувачений мав можливість завчасно зупинити свій транспортний засіб та уникнути наїзду на пішоходів. Внаслідок наїзду він отримав струс головного мозку та перелом правої ноги. Переніс оперативне втручання із встановленням металевого штиря в ногу. До сьогоднішнього дня несе витрати на лікування. В подальшому йому необхідно перенести оперативне втручання щодо зняття вказаного штиря з ноги. Також відповідно до висновків лікарів йому необхідне санаторно-курортне лікування. Цивільний позов підтримує повністю та просить стягнути з обвинуваченого 90 000 гривень моральної шкоди та з ПАТ «Страхова група «ТАС» 26205,94 гривень майнової шкоди та 1310,30 гривень моральної шкоди. Крім цього, просить стягнути з обвинуваченого 5000 гривень витрат на правову допомогу.

Показаннями, допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7, яка суду показала, що 22 грудня 2016 року близько 09 години 30 хвилин вона разом із потерпілим ОСОБА_6 переходила дорогу по нерегульованому пішохідному переході в м.Тернополі по вул.Київській. Під час цього вона відчула удар автомобіля у ліву ногу внаслідок чого впала на асфальт та вдарилась головою. Внаслідок наїзду вона отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої ноги та захворювання вен. До сьогоднішнього дня несе витрати на лікування. Цивільний позов підтримує повністю та просить стягнути з обвинуваченого та з ПАТ «Страхова група «ТАС» 7460 гривень майнової шкоди та 30000 гривень моральної шкоди.

Відомостями, які містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22 грудня 2016 року та план-схемою до нього з таблицею ілюстрацій, зокрема встановленням місця ДТП, станом дорожнього покриття, замірами проїзної частини, встановленням слідів гальмування, розташуванням транспортного засобу марки «Фольцваген Пасат» на проїзній частині та його механічні пошкодження.

Висновком автотехнічної експертизи №5-689/16 від 16.01.2017 року, з якого вбачається, що на момент експертного дослідження рульове керування автомобіля «VOLKSWAGEN-PASSAT», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, знаходиться в працездатному стані, та вимогам п. 31.4.2. ПДР України відповідає.

На момент експертного дослідження технічних несправностей (невідповідностей) вимогам п. 31.4.1. ПДР України (Гальмові системи) робочої гальмової системи автомобіля «VOLKSWAGEN-PASSAT», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не виявлено - робоча гальмова система знаходиться в працездатному стані.

На момент експертного огляду встановлено, що шини та колеса

автомобіля «VOLKSWAGEN-PASSAT», державний реєстраційний номерний знак

НОМЕР_1, вимогам ПДР України відповідають.

На момент експертного огляду приладів зовнішнього освітлення

автомобіля «VOLKSWAGEN-PASSAT», р.н.з. НОМЕР_1, технічних

несправностей (невідповідностей) приладів вимогам п.31.4.3. (Зовнішні світлові

прилади) ПДР України, щодо тех. стану ТЗ, не виявлено - зовнішні освітлювальні

прилади знаходяться в працездатному стані.

На момент експертного дослідження технічних несправностей систем автомобіля «VOLKSWAGEN-PASSAT», р.н.з. НОМЕР_1, що впливають на безпеку руху, вимогам п 31.4. ПДР України, експлуатаційним вимогам заводу-виробника, при наявності яких забороняється експлуатація, які могли бути до ДТП і вплинути на керування автомобілем, експертним дослідженням не виявлено. Системи перебувають в працездатному стані і можуть виконувати свої функції. Тому питання слідства про час виникнення несправностей вказаних систем відносно ДТП, можливість у водія автомобіля виявити їх перед виїздом чи під час експлуатації, втрачають технічний зміст і по цій причині не вирішувались.

Висновком інженерно-транспортної експертизи №5-665/16 від 25.01.2017 року, з якого слідує, що первинний контакт при наїзді на пішоходів відбувся передньою частиною автомобіля VOLKSWAGEN Passat, p. н. НОМЕР_1, на відстані наближено 16 см вліво та 41 см вправо від повздовжньої осі автомобіля (передньою панеллю, капотом моторного відсіку та переднім вітровим склом).

Наїзд автомобіля VOLKSWAGEN Passat, p. н. НОМЕР_1, на пішоходів відбувся у поперечному напрямку по відношенню до елементів дороги - на лівій смузі руху транспортного потоку до вул. 15 Квітня. У повздовжньому напрямку - перед зафіксованим кінцевим розташуванням передньої частини цього автомобіля, якщо переміщатись в напрямку його руху.

Оскільки, під час огляду місця пригоди зафіксовано лише сліди гальмування та кінцеве розташування транспортного засобу, а тому встановити експертним шляхом кількісні характеристики розташування місця наїзду автомобілем VOLKSWAGEN на пішоходів, відносно елементів проїзної частини дороги, не надається можливим.

Висновком судово-медичної експертизи №1813 від 05.01.2017 року, з якого вбачається, що при газохроматографічному дослідженні взірця крові громадянки ОСОБА_7, відібраної 22 грудня 2016 року о 10 год. 20 хв. метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Висновком судово-медичної експертизи №35 від 10.01.2017 року, з якого вбачається, що при газохроматографічному дослідженні взірця крові громадянина ОСОБА_2, відібраного медичними працівниками КЗ ТОР «ТОНД» 22 грудня 2016 року о 11 год. 10 хв. метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Висновком інженерно-транспортної експертизи №5-1/17 від 13.01.2017 року, з якого вбачається, що виходячи із заданої довжини слідів гальмування, швидкість руху автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» перед застосуванням водієм екстреного гальмування, могла складати величину 25...29 км/год.

Дійсне значення швидкості руху автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» перед гальмуванням могла складати більшу величину, так як частина слідів могло не відобразитися, на поверхні мокрого асфальтобетонного дорожнього покриття проїзної частини дороги.

Висновком інженерно-транспортної експертизи №5-37/17 від 24.01.2017 року, з якого вбачається, що в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, яка склалася, водій автомобіля «VOLKSAWGEN PASSAT» повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

При заданому слідством комплексі вихідних даних, водій автомобіля «VOLKSAWGEN PASSAT», діючи відповідно до вимог п. 18.1 ПДР України, мав технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішоходів і завад технічного характеру для цього у його водія не було.

На момент проведення експертизи не відомі причини технічного характеру, які б завадили водію автомобіля «VOLKSAWGEN PASSAT» діяти відповідно до вимог п. 18.1 ПДР України, його дії в умовах виникнення розглядуваної слідством дорожньо-транспортної пригоди не відповідали вимогам пункту зазначених Правил.

В даній дорожньо-транспортній ситуації, невідповідність дій водія автомобіля «VOLKSAWGEN PASSAT» вимогам п. 18.1 ПДР України, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.

При встановлених обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди і заданому слідством комплексі вихідних даних, невідповідність дій водія автомобіля «VOLKSAWGEN PASSAT» технічним вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України привела до виникнення даної ДТП, тобто причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на пішоходів, з технічної точки зору були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля «VOLKSAWGEN PASSAT» зазначеним вимогам пункту Правил.

Висновком судово-медичної експертизи №64 від 27.01.2017 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_7 при зверненні 22.12.2016 за медичною допомогою, проведеному

клінічному обстеженні і рентгенологічному дослідженні, був виявлений закритий перелом

тіла лівої малогомілкової кістки.

Зазначене вище ушкодження виникло від дії тупого предмета незадовго до лікарського обстеження, що підтверджується його характером і відсутністю ознак загоєння (зрощення).

Утворення вказаного вище ушкодження під час дорожньо-транспортної пригоди - наїзду автомобілем на пішохода, про що зазначено у постанові, не виключається.

Лише за характером і розташуванням відміченого вище ушкодження дати обгрунтовану відповідь про положення ОСОБА_7 у момент наїзду на неї автомобілем не видається можливим. Виходячи з локалізації даного ушкодження, наїзд відбувся у ліву половину тіла.

Виявлений у ОСОБА_7 закритий перелом тіла лівої малогомілкової кістки не був небезпечним для життя та у своєму клінічному перебігу супроводжується тривалим (більше 21 день) розладом здоров'я і, за цією ознакою, належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості - п. 2.2.1 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995).

Виставлений ОСОБА_7 діагноз - струс головного мозку, відповідно до змісту п. 4.6 цих "Правил" не може бути підданий експертній оцінці, оскільки об'єктивні клінічні ознаки такого виду черепно-мозкової травми у медичних документах не описані.

Висновком судово-медичної експертизи №136 від 31.01.2017 року, з якого вбачається, що згідно з даними вивчених медичних документів (карта № 7197/1895 стаціонарного хворого), при поступленні громадянина ОСОБА_6 22 грудня 2016 року в травматологічне відділення Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги, у нього, на підставі результатів об'єктивного клінічного обстеження та проведених рентгенологічних досліджень, було діагностовано закритий перелом тіла правої стегнової кістки у її верхній третині і синець правого стегна.

З приводу вказаного вище перелому були проведені оперативні втручання: 22.12.2016 - накладання системи скелетного витягу, 05.01.2017 - відкрита репозиція (співставлення) відламків та фіксація їх інтрамедулярними стержнями.

Вид відмічених у ОСОБА_6 ушкоджень, відсутність ознак (консолідації) зрощення перелому та відомості про проведення оперативних втручань свідчать про те, що вони утворилися від дії тупого предмета незадовго до його госпіталізації у лікувальний заклад.

Встановлена у ОСОБА_6 травма правої нижньої кінцівки не була небезпечною для життя та у своєму клінічному перебігу супроводжувалась тривалим (більше 21 день) розладом здоров'я і за цією ознакою відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості п.п.2.2.1, 2.2.2 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995).

Виставлений ОСОБА_6 діагноз - струс головного мозку, із-за відсутності описання в медичній карті будь-якої об'єктивної неврологічної симптоматики, властивої для такого виду закритої черепно-мозкової травми, не може бути підданий експертній оцінці -п. 4.6 цих "Правил".

Зважаючи на характер та розташування виявлених у ОСОБА_6 травматичних змін, утворення їх за наведених у постанові обставин дорожньо-транспортної пригоди - наїзд на пішохода, не виключається.

Показаннями представника цивільного відповідача ОСОБА_8, який в судовому засіданні вказав, що потерпілі звертались у страхову компанію щодо проведення страхових виплат та пояснив, що дані виплати призупиненні, у зв'язку з тим, що відсутній обвинувальний вирок відносно ОСОБА_2

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 та вважає, що органом досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання, відповідно до статей 50, 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, частково відшкодував заподіяну шкоду.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 суд відносить повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Обставин, які обтяжують покарання суд не вбачає.

Тому, суд з врахуванням вищевказаних обставин вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування до нього Закону України " Про амністію у 2016 році", оскільки у нього на утриманні знаходиться неповнолітня дитина син - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, щодо якого не позбавлений батьківських прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили:

в) не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Враховуючи наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання суд вважає , що клопотання підлягає задоволенню, обвинувачений підлягає звільненню від призначеного судом покарання.

У справі є процесуальні витрати за проведення автотехнічної експертизи №5-689/16 від 16.01.2017 року в розмірі 770,35 грн., інженерно-транспортної експертизи №5-665/16 від 25.01.2017 року в розмірі 880,40 грн., інженерно-транспортної експертизи №5-1/17 від 13.01.2017 року в розмірі 263,88 грн., інженерно-транспортної експертизи №5-37/17 від 24.01.2017 року в розмірі 1100,50 грн., всього на загальну суму 3015,13 грн. (три тисячі п'ятнадцять гривень тринадцять копійок), які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Крім того, при розгляді справи потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_2 90000 гривень моральної шкоди та 5000 гривень понесених витрат на правову допомогу, а також з ПАТ «Страхова група «ТАС» 26205,94 гривень майнової шкоди та 1310,30 гривень моральної шкоди, який слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оцінюючи викладені в позовній заяві потерпілого ОСОБА_6 вимоги про стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду в розмірі 90000 грн., суд приходить до висновку, що в результаті вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_6 були спричинені моральні страждання, та виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості, суд вважає необхідним заявлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, з урахуванням документальної і достатньої доведеності, обставин заподіяння шкоди, характеру страждань, стану здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступеню моральних страждань і переживань потерпілого через заподіяну шкоду, відповідно до ст.23, ст.1167 ЦК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_6 20000 грн.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» вбачається, що не підлягають розгляду в кримінальній справі позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обов'язок про відшкодування заподіяної шкоди страховиком випливає не з обвинувачення, яке пред'явлено обвинуваченому, а із договірних зобов'язань про відшкодування шкоди, які визначаються спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року з наступними змінами і доповненнями, яким передбачено порядок звернення з вимогами про відшкодування шкоди і умови такого відшкодування. Зокрема, однією із умов вирішення питання про відшкодування страховиком шкоди є надання потерпілою стороною обвинувального вироку суду, що набув чинності відносно особи, цивільна відповідальність якої застрахована за договором страхування. Однак, такий документ на час розгляду кримінального провадження у суді страховику не може бути наданий.

Питання правовідносин, які випливають з договірних стосунків із страховими компаніями потребують ретельного дослідження, включаючи правильне визначення суб'єктивного складу сторін у спорі такої категорії, проведення складних розрахунків цивільно-правового характеру, дослідження медичної документації, що стосується призначення необхідного лікування потерпілому від злочину та понесених витрат останнім відповідно до вказаного призначення лікуючим лікарем, що не притаманно кримінальному процесу з урахуванням його специфіки та термінів судового розгляду.

У зв'язку з вищевикладеним, даний цивільний позов в частині відшкодування майнової та моральної шкоди з ПАТ «Страхова група «ТАС» підлягає залишенню без розгляду, оскільки суд не вправі розв'язувати у кримінальному провадженні цивільно-правовий спір з особою, не причетною до самої події злочину.

Роз'яснити потерпілому його право на звернення до суду для вирішення цивільного позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди із ПАТ «Страхова група «ТАС» в порядку цивільного судочинства, згідно ч. 7 ст. 128 КПК України.

Відповідно до ст.118 КПК України, витрати на правову допомогу є одним із видів процесуальних витрат.

За таких обставин, згідно ст.ст.118, 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_6 процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, відповідно до договору про надання правової допомоги від 16 лютого 2017 року, квитанції про оплату послуг №б.н. від 16 лютого 2017 року, ордера ТР№028221 від 01 березня 2017 року.

Також, при розгляді справи потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення на її користь з ОСОБА_2 та з ПАТ «Страхова група «ТАС» 30000 гривень моральної шкоди та 7460 гривень майнової шкоди, який слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Оцінюючи викладені в позовній заяві потерпілої ОСОБА_7 вимоги про стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду в розмірі 30000 грн., суд приходить до висновку, що в результаті вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_7 були спричинені моральні страждання, та виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості, суд вважає необхідним заявлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, з урахуванням документальної і достатньої доведеності, обставин заподіяння шкоди, характеру страждань, стану здоров'я потерпілої, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, ступеню моральних страждань і переживань потерпілої через заподіяну шкоду, відповідно до ст.23, ст.1167 ЦК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_7 20000 грн.

Цивільний позов в частині відшкодування майнової та моральної шкоди з ПАТ «Страхова група «ТАС» підлягає залишенню без розгляду, з підстав наведених вище, оскільки суд не вправі розв'язувати у кримінальному провадженні цивільно-правовий спір з особою, не причетною до самої події злочину.

Роз'яснити потерпілій ОСОБА_7 її право на звернення до суду для вирішення цивільного позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди із ПАТ «Страхова група «ТАС» в порядку цивільного судочинства, згідно ч. 7 ст. 128 КПК України.

Оцінюючи викладені в позовних заявах потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вимоги про стягнення компенсації за спричинену матеріальну шкоду, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовів в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, пов'язаної із витратами потерпілих на лікування слід відмовити, оскільки в судовому засіданні потерпілими не представлено доказів, які б підтвердили понесені ними витрати на вказану в позовах сумах. Копії квитанцій та товарних чеків з аптек, суд не може брати до уваги, як доказ з точки зору його належності та допустимості.

При розгляді справи №6-2808цс15 від 20 січня 2016 року Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Тому, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що потерпілі вправі одержати страхове відшкодування, у зв'язку з чим їх позовні вимоги до нього не підлягають до задоволення є помилковими та не заслуговують на увагу.

Цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь Фінансового управління Тернопільської міської ради 8802,65 (вісім тисяч вісімсот дві гривні шістдесят п'ять копійок), затрачених на лікування потерпілого від злочину - залишити без розгляду у зв'язку із відшкодуванням ОСОБА_2 в повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 27.02.2017 року.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році», суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2, визнати винуватим за ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

ОСОБА_2, відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», від відбування основного та додаткового покарання звільнити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення на його користь з ОСОБА_2 90000 гривень моральної шкоди та 5000 гривень понесених витрат на правову допомогу, а також з ПАТ «Страхова група «ТАС» 26205,94 гривень майнової шкоди та 1310,30 гривень моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Цивільний позов в частині відшкодування майнової та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 з ПАТ «Страхова група «ТАС» - залишити без розгляду.

Роз'яснити потерпілому ОСОБА_6 право на звернення до суду для вирішення цивільного позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди із ПАТ «Страхова група «ТАС» в порядку цивільного судочинства, згідно ч. 7 ст. 128 КПК України.

В задоволенні решта позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_6 процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про стягнення на її користь з ОСОБА_2 та з ПАТ «Страхова група «ТАС» 30000 гривень моральної шкоди та 7460 гривень майнової шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Цивільний позов в частині відшкодування майнової та моральної шкоди з ПАТ «Страхова група «ТАС» - залишити без розгляду.

Роз'яснити потерпілій ОСОБА_7 її право на звернення до суду для вирішення цивільного позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди із ПАТ «Страхова група «ТАС» в порядку цивільного судочинства, згідно ч. 7 ст. 128 КПК України.

В задоволенні решта позовних вимог - відмовити.

Цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь Фінансового управління Тернопільської міської ради 8802,65 (вісім тисяч вісімсот дві гривні шістдесят п'ять копійок), затрачених на лікування потерпілого від злочину - залишити без розгляду.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведення автотехнічної експертизи №5-689/16 від 16.01.2017 року в розмірі 770,35 грн., інженерно-транспортної експертизи №5-665/16 від 25.01.2017 року в розмірі 880,40 грн., інженерно-транспортної експертизи №5-1/17 від 13.01.2017 року в розмірі 263,88 грн., інженерно-транспортної експертизи №5-37/17 від 24.01.2017 року в розмірі 1100,50 грн., всього на загальну суму 3015,13 грн. (три тисячі п'ятнадцять гривень тринадцять копійок) в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

ГоловуючийВ. Є. Ломакін