Постанова № 69289387, 03.10.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3363/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2017 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Баєвої О.І.

при секретарі - Репета К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради, Львівської міської ради, за участю третьої особи Львівського міського голови ОСОБА_2 про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

у с т а н о в и в:

15 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради, Львівської міської ради, третя особа Львівський міський голова ОСОБА_2 в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Львівського міського голови ОСОБА_2 від 27.01.2017 року за № 132-к «Про звільнення ОСОБА_1»; визнати протиправним та скасувати розпорядження Львівського міського голови ОСОБА_2 від 03.05.2017 року за № 423-к «Про внесення змін до розпорядженням міського голови від 27.01.2017 року за № 132-к»; поновити її на посаді завідувача сектора бухгалтерського обліку ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядженням Львівського міського голови ОСОБА_2 від 27.01.2017 року за № 132-к «Про звільнення ОСОБА_1» її звільнено з посади завідувача сектора бухгалтерського обліку ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради у звязку з втратою довіри відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України. Підставою для такого звільнення стало перерахування управлінням «Секретаріат ради» на користь ПП «Малиш» коштів у сумі 25180 грн. за нібито надані послуги з поточного ремонту меблів та вікон, але такі послуги не надавались приватним підприємством управлінню та керівник управління не підписував рахунок від 20.12.2016 року № 2112 та акт від 20.12.2016 року № 1, ні відповідне платіжне доручення. Разом з тим позивач зазначає, що вона не є керівником та розпорядником бюджетних коштів в розумінні ст. 22 Бюджетного Кодексу України та відповідно не може нести відповідальність за достовірність даних, зазначених в реквізитах платіжного доручення. Крім того, її посадова інструкція не містить обовязку проводити експертизу достовірності підпису керівника на документах, які вона від нього отримує та зазначає про відсутність доказів, що підпис на відповідних документах дійсно був підроблений. Відтак вважає, що звільнення з посади завідувача сектора бухгалтерського обліку ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради, є неправомірним, оскільки жодних дій, які б слугували підставою для звільнення вона не вчиняла. Посилаючись на викладене, позивач вважає розпорядження Львівського міського голови ОСОБА_2 від 27.01.2017 року за № 132-к «Про звільнення ОСОБА_1» та розпорядження Львівського міського голови ОСОБА_2 від 03.05.2017 року за № 423-к «Про внесення змін до розпорядженням міського голови від 27.01.2017 року за № 132-к» протиправними та такими, що порушують її права, свободи та законні інтереси.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідачів та третьої особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду докази, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 25.05.2007 року проходила державну службу в органах місцевого самоврядування, а саме у Львівській міській раді. В 2009 році призначена на посаду головного бухгалтера апарату Секретаря ради Львівської міської ради, з якої 01.02.2017 року переведена на посаду завідувача сектора бухгалтерського обліку ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради.

26.01.2017 року начальником управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради ОСОБА_4 складена службова записка № 401-62 в якій зазначено, що начальнику управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради ОСОБА_4, 05.01.2017 року стало відомо про перерахування управлінням «Секретаріат ради» на користь ПП «Малиш» коштів у сумі 25180 грн. за нібито надані послуги з поточного ремонту меблів та вікон. Разом з тим, вище надані послуги не надавались приватним підприємством управлінню. Також зазначено, що керівник управління не підписував рахунок від 20.12.2016 року № 2112 та акт від 20.12.2016 року № 1, ні відповідне платіжне доручення. На службовій записці проставлено резолюцію Львівського міського голови: «Ознайомлений. Прошу притягнути до відповідальності згідно з чинним законодавством».

27.01.2017 року розпорядженням Львівського міського голови ОСОБА_2 за № 132-к «Про звільнення ОСОБА_1» позивача ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектора бухгалтерського обліку ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради у звязку з втратою довіри відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України.

03.05.2017 року було винесено розпорядження за № 423-к «Про внесення змін до розпорядженням міського голови від 27.01.2017 року № 132-к», яким були внесені зміни в попереднє розпорядження в частині дати звільнення позивача.

Стаття 41 КЗпП України встановлює додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Так, згідно п. 2 цієї статті трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

У постанові Верховного Суду України у справі 6-100 цс16 від 20 квітня 2016 року зазначено, що розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довіря до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обовязкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довіря може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіря (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Як розяснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довіря суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіря.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен зясувати: чи становить виконання операцій, повязаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обовязків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14, яка є обов'язковою для судів України.

Безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо. Таким чином відображенням розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей це прийняття і збереження. Тобто, основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Коло цих працівників може бути розширене за рахунок основного кола матеріально відповідальних осіб, тобто осіб, з якими відповідно до законодавства можуть бути укладені договори про повну матеріальну відповідальністю

Разом з тим головні бухгалтери відповідно до законодавства підписують разом з керівниками підприємств документи, що є підставою для прийняття і видачі товарно-матеріальних цінностей і коштів, а також розрахункові, кредитні і фінансові зобовязання, а тому звільнення з підстави втрати довіри можливе лише в разі, якщо власником підприємства на головного бухгалтера, як посадову особу, покладено належним чином закріплений ряд обовязків.

Тобто, належним підтвердженням того, що позивач виконувала обовязки, повязані з безпосереднім обслуговуванням грошових коштів, товарних чи культурних цінностей, є посадова інструкція.

Судом встановлено, що в момент проведення операції по спірному платіжному дорученні ОСОБА_1 займала посаду головного бухгалтера управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради, а звільнена була з посади завідувача сектора бухгалтерського обліку управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради. В матеріалах справи наявна підписана позивачем посадова інструкція головного бухгалтера, але відсутня посадова інструкція завідувача сектора бухгалтерського обліку ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради, і відсутній договір про матеріальну відповідальність, який з ОСОБА_1 не укладався.

Відтак належних та допустимих доказів щодо належності позивача до осіб, яка б виконувала обовязки, повязані з безпосереднім обслуговуванням грошових коштів, товарних чи культурних цінностей суду не надано.

Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9, при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.

Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, вирішуючи питання про звільнення працівника на підставі втрати довір'я власник або уповноважений ним орган мають встановити певні обставини, зокрема, чи обслуговує безпосередньо грошові, товарні або культурні цінності працівник (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), його винні дії (умисні чи необережні), час, що пройшов з моменту вчинення винних дій, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення питання.

При цьому, не виключаючи можливості звільнення працівника згідно п 2 ст. 41 КЗпП України через вчинення працівником розкрадання та інших корисливих правопорушень, закон вимагає їх підтвердження лише певними засобами доказування вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Відповідачами не надано, а судом не здобуто обвинувальних вироків суду чи інших процесуальних документів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 будь-якого корисливого правопорушення, яке б слугувало підставою для втрати довіри, як не надано доказів підробки підпису керівника управління на рахунку від 20.12.2016 року № 2112 , на акті від 20.12.2016 року № 1, та на платіжному дорученні.

Суд погоджується з доводами позивача та її представника щодо відсутності у ОСОБА_1 обовязку проводити перевірку достовірності підпису керівника на рахунках, актах виконаних робіт, платіжних дорученнях, оскільки позивач для проведення оплати виконаних робіт отримувала відповідний рахунок, акт виконаних робіт, підписаний керівником Управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради. На підставі цих документів, формувалось платіжне доручення, яке підписувалось позивачем, передавалось на підпис керівника Управління, та скеровувалось до ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області для проведення відповідної проплати.

Згідно з пунктом 11.6 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 175.01.2013 за № 130/22662,(далі Порядок) з врахуванням змін внесених відповідно наказу Міністерства фінансів України від 10.12.2015 №1125 «Про затвердження Змін до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами» платіжні доручення подаються до органів Казначейства в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Форма, обов'язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976.

У платіжному дорученні повинні бути заповнені всі реквізити, передбачені його формою. Реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів та повинен містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Подані розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Казначейства щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам.

Згідно п. 2.3 посадової інструкції головного бухгалтера апарату секретаря ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради за погодженням з начальником управління уповноважена подавати в банківські установи документи для перерахування коштів згідно з визначеними податками і платежами, а також для розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобовязань.

Відтак, суд зазначає, що у випадку наявності підробки підпису керівника Управління на рахунку від 20.12.2016 року № 2112, акті від 20.12.2016 року № 1, та у платіжному дорученні органи Казначейства не мало бути проведено відповідного платежу.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про звільнення позивача з займаної посади на підставі втрати довір'я згідно п 2 ст. 41 КЗпП України є безпідставним, оскільки прийнято без повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин, зокрема, представники відповідачів не довели суду обставин, що позивач працюючи на посаді завідувача сектора бухгалтерського обліку ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради своїми діями втратила довіру.

Суд зазначає, що 27.01.2017 року винесене розпорядження Львівського міського голови ОСОБА_2 за № 132-к «Про звільнення ОСОБА_1» з посади завідувача сектора бухгалтерського обліку ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради, але на момент винесення розпорядження та проведення спірної операції позивач займала посаду головного бухгалтера апарату секретаря ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради.

На посаду завідувача сектора бухгалтерського обліку ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради ОСОБА_1 була переведена 01.02.2017 року, тобто позивача було звільнено з посади, яку вона не займала, ні в момент винесення оскаржуваного розпорядження № 132-к, ні в період в який проводилися відповідні фінансово-господарські операції, що є недопустимим.

Крім того, винісши розпорядження 27.01.2017 року про звільнення ОСОБА_1, 01.02.2017 року відповідач її переводить на вищу посаду, а саме на посаду завідувача сектора бухгалтерського обліку ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради.

Ухвалою Львівської міської ради № 1029 від 03.10.2016 року затверджено Положення про управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради, яким встановлено порядок звільнення працівників управління.

П. 3.4. Положення про управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради передбачає, що начальники (завідувачі) секторів призначаються та звільняються з посад Львівським міським головою за поданням начальника управління.

Згідно п. 3.5. вищезазначеного Положення інші працівники управління призначаються та звільняються з посад Львівським міським головою за поданням секретаря ради.

На момент винесення розпорядження Львівського міського голови ОСОБА_2 за № 132-к «Про звільнення ОСОБА_1» остання займала посаду головного бухгалтера апарату секретаря ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради, а відтак належала до категорії «інші працівники», які могли бути звільнені Львівським міським головою за поданням секретаря ради, яке в матеріалах справи відсутнє.

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Також, враховуючи положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, позивача належить поновити з 04.05.2017 року.

Згідно з ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється на підставі постанови КМ України № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», згідно з п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язані відповідні виплати.

Підлягає задоволенню вимога позивача про зобовязання управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.05.2017 року по 29.09.2017 року, без визначення конкретної суми, так як суд не повинен підміняти компетентний орган у визначенні розміру середньомісячного заробітку за відповідний період, який повинен виконати рішення суду.

Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Скасувати розпорядження Львівського міського голови Львова ОСОБА_2 від 27.01.2017 року №132-к «Про звільнення ОСОБА_1».

Скасувати розпорядження Львівського міського голови Львова ОСОБА_2 від 03.05.2017 року №423-к «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 27.01.2017 року за №132-к».

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектора бухгалтерського обліку ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради з 04.05.2017 року.

Зобовязати управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.05.2017 року по 29.09.2017 року.

Постанову в частині поновлення та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць за виключенням податків та обов'язкових платежів допустити до негайного виконання на підставі ст.256 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя ОСОБА_6