Рішення № 69288540, 26.09.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 26.09.2017

Справа № 320/289/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

при секретарі - Литвиненко В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 72526,93 грн., пені в розмірі 10841,36 грн., інфляційні витрати в розмірі 8529,16 грн., 3% річних в розмірі 1782,36 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн., посилаючись на те, що між відповідачкою та ВАТ «Мелітопольгаз» 27 серпня 2007 року було укладено договір № К-1605 по надання послуг з газопостачання, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання здійснювати постачання природного газу, а відповідачка своєчасно розраховуватись за надані послуги. Впродовж дії договору споживачем постійно порушувались вимоги договору та норми чинного законодавства України з умов оплати за спожитий природний газ. Після чергового обходу контролера 28 березня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1, на особову рахунку відповідачки № К-1605 було зафіксовано показники лічильника 50331 м.куб. Обсяг спожитого газу склав 10689 м.куб. На адресу відповідачки 05 квітня 2016 року було направлено попередження про необхідність сплати заборгованості, однак до теперішнього часу заборгованість сплачена не була, договір про реструктуризацію не укладався. Крім того, враховуючи порушення споживачем строків оплати за договором постачання природного газу, позивач просить стягнути з відповідачки пеню, інфляційні витрати та 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позову наполягає та просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 72526,93 грн., пені в розмірі 10841,36 грн.,інфляційні витрати в розмірі 8529,16 грн., 3% річних в розмірі 1782,36 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн. На спростування заперечень відповідачки зазначив, що самовільне відновлення відповідачкою газопостачання підтверджується показниками лічильника, які станом на день відключення становили 39642 м.куб., а на день обходу контролерами - 50331 м.куб., та при перевірці газових приладів, в результаті якої було встановлено підключення газу до плити, після чого відбулось відключення підземного газопроводу. Також зазначила, що позивач має право вимоги заборгованості за природний газ згідно договору доручення від 01.07.2015 під час підписання якого керівник діяв в межах своїх повноважень та на підставі статуту.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, від неї надійшла заява по слухання справи у її відсутності, заперечує проти задоволення позову в повному обсязі з підстав зазначених в письмових запереченнях, при цьому зазначила, що за адресою: АДРЕСА_1, вона не мешкає біля трьох років в зв'язку з відключенням будинку від газопостачання, а останній рік вона мешкає за адресою своє матері. Самовільно вона не відновлювала газопостачання, оскільки пломба на редукторі та лічильнику не пошкоджені. Крім того, вважає, що відповідачем було пропущено строк звернення до суду із даною заявою, оскільки з моменту останньої її оплати за послуги з газопостачання минуло три роки. До того ж, зазначила, що з неї вже була стягнена заборгованість за спожиті послуги з газопостачання та в подальшому будинок був відключений від газопостачання. Будь-яких договорів з позивачем нею не укладалося.

Представник відповідачки в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову з підстав, зазначених відповідачкою у своїх запереченнях, при цьому пояснив, що позивачем не надано належних повноваження позивача на стягнення заборгованості, так як договір доручення, був підписаний особою, яка не мала на це повноважень на час його підписання. Відповідачка була відключена від газопостачання, а тому послуга їй не надавалася. Крім того, відповідачка не проживає за адресою АДРЕСА_1, а позивачем пропущений строк позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 листопада 2006 року та витягу з Державного реєстру правочинів від 20 жовтня 2006 року ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.102).

27 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Мелітопольгаз», правонаступником якого є ПАТ «Мелітопольгаз» /а.с.11-112/ та відповідачкою, було укладено договір № К-1605 про надання послуг з газопостачання, за умовами якого ВАТ «Мелітопольгаз» прийняло на себе зобов'язання здійснювати постачання природного газу, а ОСОБА_1 - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами (цінами) у строки та на умовах, передбачених цим договором (а.с.7,8).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, за положеннями ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За порушення умов вказаного договору, зокрема заборгованості за використаний природний газ, відповідно до акту від 09 жовтня 2013 року відповідачці ОСОБА_1 були відключені газові прилади шляхом встановлення на вводі редуктора пломби та було зафіксовано показники лічильника 39642 м.куб. Вказані дії були проведені в присутності відповідачки, яка відмовилася від підпису в акті. При цьому, акт про відключення газових приладів від 09 жовтня 2013 року був направлений відповідачці поштою, та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вона його особисто отримала (а.с.100).

Однак, оплати за спожитий природний газ від відповідачки не надходило, договір про реструктуризацію між сторонами не укладався.

Судовим наказом від 23 травня 2014 року з відповідачки на користь ВАТ «Мелітопольгаз» була стягнута заборгованість в розмірі 17109,34 грн. (а.с.101).

01 липня 2015 року між ПАТ «Мелітопольгаз» та ДП «Газ Мелітополя» ПАТ «Мелітопольгаз» було укладено договір доручення, згідно умов якого ПАТ «Мелітопольгаз» надало ДП «Газ Мелітополя» ПАТ «Мелітопольгаз» право вимоги боргу (заборгованості за спожитий природний газ), що виникла станом на 01.07.2015 та доручило отримувати грошові кошти від населення у погашення заборгованості за договорами, укладеними між ПАТ «Мелітопольгаз» та побутовими споживачами природного газу АДРЕСА_1. /а.с. 95-96/

Після чергового обходу контролера за адресою: АДРЕСА_1 на особовому рахунку відповідачки К-1605 було зафіксовано показники лічильника 50331 м.куб. та 25 березня 2016 року відповідачці ОСОБА_1 був вручений акт-претензія № 98 з приводу самовільного відновлення газопостачання, зміни показників лічильника (показники на момент відключення 39642 м.куб.). При цьому, при перевірці було встановлено, що подавався газ на плиту. (а.с.53).

28 березня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1, в присутності відповідачки ОСОБА_1 було здійснено відключення від системи газопостачання шляхом відключення підземного газопроводу, про що складено відповідний акт (а.с.99).

05 квітня 2016 року на адресу відповідачки було направлено попередження про зобов'язання сплатити борг в сумі 89636,28 грн. або з'явитися в абонентський відділ для визначення порядку та строків ліквідації заборгованості, однак оплати за спожитий природний газ в повному обсязі від відповідачки не поступало, договір про реструктуризацію між сторонами не укладався (а.с.9).

07 червня 2016 року ДП «Газ Мелітополя» ПАТ «Мелітопольгаз» звернулося до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ, пені, інфляційних втрат та 3 % річних (а.с.5).

24 червня 2016 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Газ Мелітополя» ПАТ «Мелітопольгаз» заборгованості за спожитий природній газ, інфляційних втрат, 3 % річних, судового збору, однак ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 жовтня 2016 року вищевказаний судовий наказ було скасовано з підстав наявності спору про цивільне право (а.с.6).

В рахунок погашення заборгованості відповідачкою за період з моменту останнього обходу контролера 13 квітня 2016 року було сплачено 5000,00 грн., інших платежів здійснено не було, при цьому показники лічильника ОСОБА_1 позивачу не надавались (а.с. 10).

Як вбачається з розрахунку заборгованість у відповідачки складає 72526,93 грн. (а.с.10).

Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999р. № 2246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004р. № 476), яка була чинною на час спірних відносин Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2496, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015р. за № 1382/27827.

Відповідно до п. 17 Постанови КМ України «Про затвердження правил надання населенню послуг з газопостачання» № 2246 від 09.12.1999 р., зі змінами (в редакції на час спірних відносин), розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк. Зняття показань лічильників газу проводиться споживачем щомісяця станом на 1 число місяця, що настає за розрахунковим та зазначаються споживачем у платіжних документах. Газопостачальне та газорозподільне підприємства мають право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів.

Згідно п. 14 розділу ІІІ Правил постачання природного газу (в редакції на час спірних відносин) розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачем є календарний місяць. При розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. При розрахунку за платіжними документами (рахунками постачальника) оплата за послуги з газопостачання має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, який не може бути меншим п'яти робочих днів з моменту отримання споживачем цього рахунку.

За положеннями п. 22 розділу ІІІ Правил постачання природного газу (в редакції на час спірних відносин) побутовий споживач зобов'язаний, серед іншого, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» № 420 від 03.04.2014р. (втратила чинність 01.04.2015р.), було встановлено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення. Так, якщо обсяг споживання природного газу не перевищує 6 000 м.куб. за наявності газових лічильників ціна за 1 м.куб. газу становить 1,788 грн.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» № 583 від 03.03.2015р. (постанова втратила чинність 05.08.2016р. на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1224 від 07.07.2016р.) було встановлено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), у разі використання природного газу: 1) для приготування їжі та/або підігріву води 7,188 грн. за 1 м-3; 2) для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води): у період з 01 травня по 30 вересня (включно) 7,188 грн. за 1 м-3; у період з 01 жовтня по 30 квітня (включно): за обсяг, спожитий до 200 м-3 природного газу на місяць (включно), 3,600 грн. за 1 м-3; за обсяг, спожитий понад 200 м-3 природного газу на місяць, 7,188 грн. за 1 м-3.

Як встановлено судом за адресою: АДРЕСА_1 газопостачання було відключено, з заявою про відновлення газопостачання власник будинку не зверталась, заборгованість за газопостачання сплачена не була, показники лічильника відповідачка не передавала, відповідно, ці показники не фіксувались.

У зв'язку з тим, що відповідачкою не проводився облік витрат природного газу у власних платіжних документах, та жодного разу показники лічильника не фіксувались у ДП «Газ Мелітополя» ПАТ «Мелітопольгаз», визначити щомісячні витрати природного газу працівники ДП «Газ Мелітополя» ПАТ «Мелітопольгаз» не мали можливості. Тому, працівниками позивача було проведено нарахування заборгованості на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» № 583 від 03 березня 2015 року).

З урахуванням встановлених обставин та вищенаведених положень законодавства заборгованість у відповідачки, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості в розмірі 5000,00 грн., становить 72526,93 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Отже, боржник несе відповідальність за несвоєчасне здійснення оплати за надані послуги у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за надані послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Тому, з урахуванням наведеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача інфляційні втрати за весь час прострочення в сумі 8529,16 грн., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 1782,36 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.11,12).

Також, позивачем відповідно п. 19 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496, була нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, за період з 17.07.2016 року по 17.01.2017 року в розмірі 10841,36 грн. (а.с.11).

Суд вважає неприйнятними заперечення відповідачки та її представника виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка є власником будинку, а за нормами ч. 3 ст. 13 Конституції України, ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.

Також відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, власник майна не тільки має право на свій розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, але й повинен виконувати певні обов'язки, зокрема, утримувати майно, та нести витрати, необхідні для збереження майна, та вживати всіх заходів, пов'язаних із забезпеченням належного стану майна.

Вказана норма встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.

Отже, посилання відповідачки та її представника як на підставу для відмови у задоволенні позову не проживання за адресою газопостачання, суд вважає неприйнятними, оскільки як вбачається з вищевикладеного місце реєстрації та проживання власника на зміст права власності та похідні з нього обов'язки не впливає.

Крім того, суд також вважає неналежним та недопустимим доказом світлина з зображенням фрагменту металевої конструкції на підтвердження цілісності пломби, оскільки не зрозуміло її похідність, та вона була відтворена за відсутності представників позивача.

Не заслуговує на увагу заперечення відповідачки щодо подвійного стягнення заборгованості за постачання газу, оскільки вказані обставини були спростовані під час судового розгляду, зокрема відповідно до судового наказу від 23 травня 2014 року стягнено заборгованість 17109,34 грн. за постачання газу до 09 жовтня 2013 року показник - 39642 м.куб., заборгованість яка є предметом розгляду - різниця між спожитими 39642 м.куб. та встановленими під час обходу контролера 50331 м.куб., що становить 10689 м.куб.).

Доводи заперечень відповідачки та її представника про сплив строку позовної давності також спростовані під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся до суду з позовом 17.01.2017 року, та просив стягнути з відповідача заборгованість з моменту її встановлення 25 березня 2016 року, а пеню - з 17.07.2016 року по 17.01.2017 року.

Отже, строк позовної давності, як загальної, так і спеціальної, позивачем не пропущено.

Посилання представника відповідачки щодо відсутності доказів на підтвердження переходу прав кредитора, а також відсутності повноважень керівника, також спростовані під час розгляду справи.

Так, згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника (ст. 516 ЦК України), оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка здійснюючи сплату заборгованості за спожитий газ в розмірі 5000,00 грн. на користь позивача, погодилась щодо зміни кредитора в даному зобов'язанні.

Щодо відсутності повноважень керівника підприємства під час підписання договору доручення від 01 липня 2015 року, слід зазначити, що відповідно до п.п. 5.2., 5.3. Статуту Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» директор підприємства призначається органом управління Засновника Наглядовою радою (далі за текстом - «Уповноважений орган»). Уповноважений орган приймає рішення щодо призначення та звільнення директора Підприємства, укладання контракту (трудового контракту), а також внесення тих чи інших умов до тексту контракту (трудового договору) зазначеного директора.

Відповідно до протоколу № 08-06/15 засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» від 08 червня 2015 року призначено ОСОБА_2 на посаду Директора Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз».

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців Дочірнє підприємство «Газ Мелітополя ПАТ «Мелітопольгаз» керівником підприємства є ОСОБА_2. Дата запису про проведення державної реєстрації 08.06.2015.

Отже, на момент підписання договору доручення від 01 липня 2015 року, відповідно до якого Дочірнє підприємство «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» набуло право вимоги боргу за спожитий природний газ у населення, був підписаний уповноваженою особою, яка діяла на підставі Статуту та рішення уповноваженого органу щодо призначення керівника.

Посилання представника відповідачки на недоведеність розрахунку заборгованості суд не приймає до уваги. Будь-яких доказів, що спростовують розрахунок позивача відповідачкою не надано.

Таким чином, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 72526,93 грн., пені в розмірі 10841,36 грн., інфляційні витрати в розмірі 8529,16 грн., 3% річних в розмірі 1782,36 грн., а також з урахування ст. 88 ЦПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 212 ЦПК України, ст.ст. 257,258,319,322,509,515,514,516,525,526,625 ЦК України, ст. 20 Закону України «"Про житлово-комунальні послуги", суд

В И Р І Ш И В :

Позов Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» на р/р 26037300227450 в ТВБВ 10007/0292 Мелітопольського відділення філії - Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк», МФО 313957, ЄДРПОУ 39825907, (особовий рахунок Споживача № 91001605) заборгованість у розмірі 72526,93 грн., на р/р 26002010003645 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, ЄДРПОУ 39825907; пені в розмірі 10 841,36 грн., інфляційні витрати в розмірі 8 529,16 грн., 3% річних в розмірі 1782,36 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн. 00 коп., а всього 22752 грн.88 коп. на розрахунковий рахунок №26002010003645 в АКБ «Индустриалбанк», МФО 313849, ЄДРПОУ 39825907.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: