Постанова № 69286841, 25.09.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/3521/17

Провадження №2-а/265/188/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого суддіМіхєєвоїІ.М.,

за участю секретаря судового засідання Федорової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області із адміністративним позовом, який 26.07.2017р. було уточнено, до Міністерства оборони України (надалі - відповідач №1) та Донецького обласного військового комісаріату (надалі - відповідач № 2), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача № 1 щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати відповідача № 1 призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, повязаної з виконанням обовязків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності; визнати протиправними дії відповідача № 2 щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів позивача розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та доданих до нього документів; зобовязати відповідача № 2 подати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів позивача розпорядникові бюджетних коштів, висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та відповідних документів до нього.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що з 1982 року по 1983 рік позивач проходив службу у військовій частині, яка приймала участь в бойових діях в Республіці Афганістан. В період проходження служби в Республіці Афганістан та участі в бойових діях у 1983р. отримав поранення голови, правої руки, лівої ступні (контузію головного мозку 1983р.). 4 березня 2014 року Центральна військова-лікарська комісія по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, згідно протоколу за № 596, зробила висновок, що наявні у нього поранення голови, правої руки, лівої ступні (контузію головного мозку 1983р.), виникли внаслідок загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду та могли бути спричиненні 1983 року, і ці захворювання повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. 04.06.2014 року обласна МСЕК № 3 м. Донецька первинно визнала позивача інвалідом ІІІ групи в зв'язку з отриманням поранення голови, правої руки, лівої ступні (контузію головного мозку 1983р.), які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби в період перебування у державах де велись бойові дії. 22.07.2015р., а також 09.08.2016 року обласна МСЕК № 2 м. Маріуполя повторно визначила ОСОБА_1 інвалідом ІІІ групи. В звязку з чим, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, додавши до зави відповідні медичні документи. Міністерством оборони України документи були надіслані Донецькому обласному військовому комісаріату. З листа Донецького обласного військового комісаріату від 21.03.2016р. № 254, йому було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що особам, які звільняються з Прикордонних військ, виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватись Державною прикордонною службою України, до якої позивач звернувся, але так само отримав лист з відмовою у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач повторно до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги і знов отримав відмову. У відповідності до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому була встановлена внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, в останнє судове засідання не прибули, надавши заяву про розгляд справи у їх відсутність, якою вимоги адміністративного позову підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача № 1 у судове засідання не з'явився, в письмових запереченнях на адресу суду вказував на те, що дія ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не може поширюватись на позивача, оскільки інвалідність останнього настала внаслідок поранення, контузії, захворювання повязаного з виконанням обовязків військової служби, а не внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, як це передбачено Законом. Окрім того, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2013р. № 975, передбачено виплату одноразової грошової допомоги, лише у випадку, коли особі, у якої інвалідність настала, внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обовязків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначеної причини, то враховуючи, що інвалідність позивача настала внаслідок поранення, яке повязане з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а не під час виконання обовязків військової служби) відсутні належні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Згідно п.17 Порядку № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Таким чином, Міноборони не може бути належним відповідачем, оскільки МО СРСР не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, МО СРСР не здійснював розрахунків при звільненні позивача з військової служби, через що витрати мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Представник відповідача № 2 у судове засідання не з'явився, в письмових запереченнях на адресу суду вказував на те, що позивач у 2016р. звертався до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з вимогами про виплату одноразової грошової допомоги у звязку з пораненням. У відповідях йому було розяснено порядок оформлення документів та повідомлено про необхідність звернення до Адміністрації Державної прикордонної служби України. Проте, позивач не надав документів, які б підтверджували його звернення до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позову та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до військового квитка серії НУ № 8734371, виданого Орджонікідзевським районним військовим комісаріатом м.Жданова Донецької області від 16.10.1981 року, проходив військову строкову службу у військовій частині № 2047 у період з 15.08.1982 рік по 14.06.1983 рік. Зазначене також підтверджено довідкою Маріупольського об'єднаного міського військового комісаріату від 18.02.2014.

З висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 27.02.2014 року № 381/Ж, складеного за наслідками обстеження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, випливає, що виявлені при огляді ОСОБА_1: рубці в проекції хвоста лівої брови, в лобній ділянці по центру, на передньо-зовнішній поверхні правого променево - запясткового суглобу, на тильній поверхні лівої ступні в проекції середньої третини 1-ї плеснової кістки є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1983р.

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 596 від 04.03.2014р. вбачається, що поранення голови, правої руки, лівої ступні (контузія головного мозку у 1983 році) ОСОБА_1 стали наслідком тілесних ушкоджень описаних та підтверджених висновком спеціаліста у галузі судово-медичної обстеження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 27.02.2014 року № 381/Ж, що у подальшому призвело до розвитку «після травматичної та дисциркуляторної енцефалопатії 11 ст., прогресуючого перебігу з церебростенічним синдромом, вести було-координаторними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, лікові-динамічними порушеннями, вегето-судинною дисфункцією. Післятравматичного церебрального арахноїду з розсіяною пірамідною симптоматикою, стійко вираженим цефалічним синдромом», що підтверджено військово-медичними і військово-обліковими документами тобто він має поранення (контузія), повязанні з виконанням обовязків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААВ від 04.06.2014, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 30.04.2014 року з причин поранення(контузії) повязаних з виконанням обовязків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії, датою чергового догляду визначено 04.06.2015 року.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ № 519974 від 22.07.2015 року ОСОБА_1 повторно встановлено ІІІ групу інвалідності з тих самих причин, що і при огляді МСЕК 04.06.2014 року. Датою чергового переогляду визначено 22.07.2016.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0602129 від 09.08.2016 року ОСОБА_1 втретє встановлено ІІІ групу інвалідності з тих самих причин, що і при огляді МСЕК 04.06.2014 року. Датою чергового переогляду визначено 09.08.2018.

Відповідно до посвідчення УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради від 09.08.2016 серії Є № 111613, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війні - інвалідів війни.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності при виконанні обов'язків військової служби в ДРА, яка була надіслана для розгляду Донецькому обласному військовому комісаріату.

21.03.2016 року листом Донецького обласного військового комісаріату за № 254 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у звязку з тим, що особам, які звільнялися з Прикордонних військ, виплата має здійснюватись Державною прикордонною службою України.

Листом від 11.04.2016р. Адміністрація Державної прикордонної служби України відмовила ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлено, що Прикордонні війська України або Державна прикордонна служба України є правонаступником військових частин та підрозділів Прикордонних військ КДБ СРСР, дислокованих за межами території України. Відсутні також і нормативні приписи, які зобовязують, або надають повноваження Адміністрації Державної прикордонної служби України виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям колишніх Прикордонних військ КДБ СРСР. При цьому, на обліку в органах Держприкордонслужби позивач не перебуває. Будь-які інші правовідносини між органами Держприкордонслужби та позивачем відсутні.

Листом від 31.05.2016р. Міністерство оборони України відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що оскільки Міністерство оборони України не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах, немає.

Позивач повторно звернувся до Міністерство оборони України з заявою про виплату одноразової грошової дороги, та знову отримав відмову 24.02.2017 року з тих самих підстав.

У звязку з викладеними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку передбаченого ст. 99 КАС України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей.

Абзацом 9 пункту 1 цього Порядку № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цієюпостановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, у питаннях соціального захисту військовослужбовці Збройних сил СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991(далі - Закон № 2011-ХІІ) його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Згідно з пп. 4 п. 2ст. 16 Закону № 2011-ХІІодноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом «б» частини 1статті 16-2 Закону № 2011-ХІІу редакціїЗакону № 5040-VIпередбачено, що у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.07.2013 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

За приписами п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозаконом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Пунктом 11 Порядку № 975 регламентовано, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. Уповноваженим органом є відповідний орган за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноважений структурний підрозділ державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (п. 10 Порядку № 975).

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові i місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів i зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстрацiйного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів i зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з пунктами 12 та 13 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Водночас за приписаминаказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей»(Наказ № 530) порядок оформлення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється відповідно дост. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»таПостанови КМУ від 25.12.2013 № 975.

Зокрема, п. 4.7 Розділу ІV Наказу № 530 передбачено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги у разі призначення інвалідності оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Пунктом 13 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу, (у спірних правовідносинах Донецького обласного військового комісаріату) подає у 15-ти денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів, а саме Міністерству оборони України, висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову в призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Матеріалами справи підтверджено, що в першу чергу позивач звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги саме до Міністерства оборони України, яким його заяву з доданими до неї документами було скеровано для розгляду до Донецького обласного військового комісаріату.

Як було зазначено, відповідь Міністерства оборони України, якою фактично відмовлено в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, обґрунтовано тим, що відсутні підстави для виплати такої допомоги, оскільки відповідач не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР. Враховуючи зазначені норми права та викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України неправомірно знехтувало покладеними на нього обов'язками розпорядника бюджетних коштів та надало відповідь, яка суперечить чинному законодавству.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з отриманням поранення (контузії) при виконанні обов'язків військової служби під час перебування в країні Афганістан, де велися бойові дії.

Також суд зазначає, що відповідно дост. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992( далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Частиною 6статті 2 Закону № 2232-ХІІрегламентовано, що до видів військової служби належить строкова військова служба.

Отже, суд спростовує доводи Міністерства оборони України щодо не розповсюдження на ОСОБА_1 діїЗакону № 2011-ХІІ, оскільки встановлення йому інвалідності є наслідком отримання поранення під час виконання військового обов'язку, а не проходження військової служби.

Разом з тим, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, адміністративно-дискреційних повноважень. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, адже це не належить до компетенції суду.

Проте, зважаючи, що позивачем дотримано законодавчо встановленого порядку реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, з метою повного та всебічного захисту порушеного права ОСОБА_1, реалізуючи надане статтею11Кодексу адміністративного судочинстваправо суду вийти за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути звернення позивача з приводу призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченоїст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 19,22,46 Конституції України, статтями2,18,94,99,104-106,158-163,183-2,254,256 КАСУкраїни,суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з отриманням поранення (контузії) при виконанні обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченоїЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд місті Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя_________І.М. Міхєєва