Ухвала суду № 69285473, 28.09.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22588/16-к

Провадження № 1-кп/761/1224/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Трубнікова А.В.

суддів Бугіля В.В., Мартинова Є.О.

за участю прокурорів Клещенка О.М., Кошмана Ю.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Нікітіна С.Л.

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,

ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,

ОСОБА_74, ОСОБА_22, ОСОБА_23,

ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,

ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29

ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32,

ОСОБА_33, ОСОБА_34ОСОБА_35,

ОСОБА_36, ОСОБА_37,ОСОБА_38

ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41,

ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44,

ОСОБА_45, ОСОБА_46,ОСОБА_47

ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50,

ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53,

ОСОБА_54, ОСОБА_55,ОСОБА_56

ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59,

ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62,

ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65,

ОСОБА_66, ОСОБА_67

секретаря Вергелес Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42015100000001238 від 04 листопада 2015 року, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Самбір, Львівської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України;

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва 19 травня 2017 року.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вказавши на те, що останній підлягає розгляду Шевченківським районним судом м. Києва.

Потерпілі, які з*явились у судове засідання, погодилсиь з думкою прокурора, також просили суд звернути увагу на те, що з матеріалів кримінального провадження зникають документи (договор, позовні заяви) тощо.

Інші потерпілі у підготовче судове засідання не з'явились, про дату та час його проведення були повідомлені належним чином.

Захисник Нікітін С.Л. та обвинувачений ОСОБА_1 заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, при цьому захисник вказав на те, що попередньо вказане кримінальне провадження поверталось до прокуратури для усунення недоліків досудового слідства, в той же час вони належним чином усунені не було, що тягне за собою неконкретність обвинувачення та порушення права обвинуваченого на захист.

Заслухавши думку прокурора та потерпілих, що з*явились до суду, обвинуваченого та його захисника, суд прийшов до наступного висновку.

Частиною 3 статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення обвинувального акта прокурору, у разі його невідповідності вимогам КПК України.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленого цим Кодексом.

У відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

За вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Таким чином, обвинувальний акт повинен бути викладений у такий спосіб, щоб його зміст відповідав вимогам ст. 291 КПК України за структурою, послідовністю викладення, наявністю обов'язкових елементів: викладення фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

При цьому, виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення не є тотожними поняттями і, виходячи з конструкції норми п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, мають зазначатися окремо.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення Суду від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79).

Також Європейський суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення Суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52).

Таким чином, обвинувачення повинно бути сформульовано повно, чітко та зрозуміло і узгоджуватися з наведеною правовою кваліфікацією. Це обумовлено, зокрема, необхідністю забезпечення права на захист, оскільки особа повинна знати від якого обвинувачення захищатись, та з огляду на висунуте їй обвинувачення обирати правову позицію захисту.

Наведених вимог кримінального процесуального закону при складенні обвинувального акта в кримінальному провадженні № 42015100000001238 від 04 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 органом досудового розслідування належним чином дотримано не було.

Так, як убачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а саме у розтраті грошових коштів вкладників, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою невстановлених осіб.

Проте, фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення не містить відомостей щодо мети, мотиву, форми вини, конкретного часу вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення за ч.5 ст.191 КК України, виходячи із обсягу пред*явленого обвинувачення останньому, а також щодо кожної із потерпілих осіб.

За змістом норм процесуального закону, про які згадується вище, формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Так, обов"язковою ознакою суб"єктивної сторони вказаного злочину за ст.191 КК України за ознакою вчинення шляхом зловживання службовим становищем є корисливий мотив, інші особисті інтереси чи інтереси третіх осіб, а з викладеного обвинувачення неможливо категорично і однозначно зробити висновок про те, чи діяв обвинувачений з особистих корисливих мотивів чи в інтересах третіх осіб, мав мету - збагатитись самому чи незаконно збагатити інших невстановлених осіб.

Також, об"єктивна сторона вчиненого за ст.191 КК України злочину за ознакою його вчинення шляхом зловживання особою своїм службовим становищем передбачає сукупність таких обов"язкових ознак: вчинений із використанням службового становища; у межах повноважень, наданих особі за посадою чи у зв"язку з виконанням нею службових обов"язків; суперечить інтересам служби; заподіює істотну шкоду та знаходиться в причинному зв"язку із зазначеними наслідками. Між тим, формулюючи обвинувачення ОСОБА_1 орган досудового розслідування обмежився лише констатуванням того, що останній, виконуючи відповідно до Статуту кредитної спілки адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі повноваження, підписав надані йому завідомо підроблені документи про нібито отримання кредитів певними особами.

При цьому в обвинувальному акті відсутні відомості про час та місце вчинення злочину по розтраті коштів, а також конкретизації по розтраті коштів кожного з потерпілих, що свідчить про неконкретність пред"явленого обвинувачення і суттєво порушує право на захист обвинуваченого.

При цьому слід зауважити, що окрім іншого, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають характер та розмір шкоди, завданої злочином, в той же час органом досудового розслідування в обвинувальному акті не зазначено відомостей щодо порядку та способу надходження грошових коштів від кожного потерпілого, зважаючи на посилання в обвинувальному акті щодо передачі потерпілими по договорах внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки тощо, грошових коштів на загальну суму 39 085 967, 68 грн.

В той же час, зазначаючи аналогічний перелік осіб та посилання на суму розтрачених грошових коштів потерпілих, орган досудового розслідування визначає її у розмірі 12 925 000 грн., тобто у обвинувальному акті не обгрунтовано різниці між сумою надходжень у виді депозитів від потерпілих та видачі у формі кредитів невстановленим особам, що суттєво впливає на конкретність пред*явленого обвинувачення особі.

За таких обставин, в пред"явленому обвинуваченні не вказано яку саме частину об"єктивної сторони складу злочину за ст.191 КК України виконав ОСОБА_1 та за яких обставин лише при підписанні ним підроблених кредитних договорів, він чи невстановлені особи заволоділи грошовими коштами потерпілих.

А тому, відсутність відомостей стосовно суб'єктивної сторони складу злочину,часу вчинення кримінальних правопорушень при викладенні формулювання обвинувачення ОСОБА_1 свідчить про невиконання органом досудового розслідування вимог ст. 91 КПК України та як наслідок висунення обвинувачення, яке наперед є незрозумілим для особи.

Окрім того, виклад в такий спосіб формулювання обвинувачення в обвинувальному акті дає суду підстави вважати, що органом досудового розслідування не виконано вимог ст. 291 КПК України при складанні такого процесуального документа, а також про ігнорування вимог ст. 91 КПК України щодо обов'язкового доказування у кримінальному провадженні події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та іншого.

Слід також зауважити, що виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення, які зазначено в обвинувальному акті, є тотожними за своїм змістом, що є неприпустимим.

При цьому, за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому виявлені недоліки обвинувального акта перешкоджають подальшому судовому розгляду та є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

При цьому, суд враховує і те, що ст. 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення в суді, однак це є правом прокурора, а не обов'язком, при цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Також слід звернути увагу на те, що попередньо, постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 29 січня 2015 року (у порядку КПК України 1960 року) кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, було повернуто прокурору м.Києва для організації проведення додаткового розслідування, а в подальшому, ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 18 січня 2017 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, було повернуто прокурору, в той же час як недоліки досудового слідства так і недоліки обвинувального акту у повній мірі органом досудового розслідування, прокурором усунуто не було, що є неприпустимим.

Окрім іншого слід зауважити щодо неповноти та неточності зазначених органом досудового розслідування відомостей щодо потерпілих (ч.2 ст. 291 КПК України), а саме в обвинувальному акті зазначено недійсні адреси потерпілих ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, оскільки повідомлення про виклик до суду повернулись у зв*язку із неточністю адреси, зазначеної в обвинувальному акті (відсутність будинку, квартири тощо) про що містяться відмітки поштових відділень, потерпілий ОСОБА_73 помер.

Таким чином, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у зв'язку з чим підлягає поверненню прокурору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 314 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42015100000001238 від 04 листопада 2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя :

Судді :