Ухвала суду № 69283263, 02.10.2017, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

02.10.17

Справа № 694/2073/14-к

Провадження № 1-кс/690/2/17

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

02 жовтня 2017 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

при секретарі Руденко В.М.,

розглянувши підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Гончара Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

19.08.2017 року до Ватутінського міського суду Черкаської області, в порядку ст. 34 КПК України, з апеляційного суду Черкаської області надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

23.08.2017 року ухвалою суду у кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вказав, що підстави для повернення обвинувального акту або для закриття кримінального провадження на даній стадії відсутні, а тому його слід призначити до судового розгляду. Також заявив письмове клопотання про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Вказане клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, а з огляду на те, що на зібрані у ході досудового розслідування докази на даний час судом не досліджувалися, є достатньо підстав вважати, що у разі обрання іншого більш мякого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, він зможе незаконно впливати на свідків або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 не заперечували проти призначення справи до судового розгляду. Водночас заперечили проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, як такого що необґрунтоване. Обвинувачений ОСОБА_1 додатково пояснив суду, що наміру переховуватися від суду та здійснювати вплив на свідків він не має, а також не здійснював такий вплив під час попереднього розгляду справи судом, на даний час потребує належного медичного обстеження у медичних закладах м. Києва та надав відповідне направлення, а також вказав, що неофіційно працевлаштувався, а також подав письмове клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання.

Захисник ОСОБА_2 вказав, що у разі вирішення судом питання про обрання його підзахисному ОСОБА_1 запобіжного заходу, то слід обрати саме особисте зобовязання. Додатково пояснив, що вказаний запобіжний захід забезпечить виконання завдань кримінального провадження та сприятиме у реалізації права на захист ОСОБА_1, а також дозволить пройти медичне обстеження для діагностування та лікування хвороб, що мають місце внаслідок тривалого утримання під вартою.

Прокурор залишив клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження щодо заявлених клопотань, не вирішуючи питання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій, суд вважає про доцільність обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання в силу наступного.

Відповідно до змісту п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду, суд вчиняє інші дії, необхідні для судового розгляду. Керуючись цією нормою, суд може в підготовчому судовому засіданні розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу, оскільки саме запобіжний захід є гарантією забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду. А тому для підготовки до судового розгляду це питання має суттєве значення.

Таку ж позицію висловив і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі «Щодо вжиття заходів загального характеру, зумовлених порушенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які встановлені у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України».

Згідно положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного увязнення.

У той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується; вік та стан їх здоровя; міцність соціальних звязків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачуються особи, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини «Москаленко проти України» у якому вказано, що ризик того, що заявник примушуватиме свідків і потерпілого давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних, та критично оцінює доводи прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, оскільки переконливі дані з цього приводу в клопотанні не наведені, а свідки під час їх допиту у ході судового розгляду даного кримінального провадження будуть приведені до присяги та повідомлені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.

Доводи щодо можливості обвинуваченого ОСОБА_1 іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою для запобігання ризикам, зазначеним в ст. 177 КПК України, прокурором також не наведені.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, які класифікується як тяжкі, суду не надано відомостей про наявність у обвинуваченого стійких соціальних звязків, а тому ризик переховування від суду з метою уникнення покарання знижений, хоча і не відсутній.

Відповідно до результатів лабораторних досліджень від 04.09.2017 року, які зроблено медичною лабораторією «МедЛаб», що у м. Києві, у ОСОБА_1 виявлено гепатит В (поверхневий антиген), гепатит С (антитіла сумарні IgG і IgМ до HСV). Також ОСОБА_1 29.09.2017 року державною установою «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Грушевського Національної академії медичних наук України» надано направлення на еластографію печінки для виявлення стадії фіброзу печінки.

З огляду на вказане, суд погоджується з думкою сторони захисту про відсутність достатніх підстав для тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та вважає, що у клопотанні прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.

Водночас, з урахуванням існування ймовірних ризиків, що обвинувачений ОСОБА_1М може переховуватися від суду, суд вважає, що застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_1 є необхідним.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає його особі, ступеню тяжкості висунутої підозри, і зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

З огляду на вказане, у відповідності з вимогами ст. 179, ч. 4 ст. 194, ст. 196 КПК України суд вважає за можливе задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та обрати йому запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, з покладенням обовязків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для проведення закритого судового засідання впродовж усього судового провадження не встановлено.

З огляду на вказане, заслухавши думку прокурора щодо необхідності здійснення виклику свідків для допиту у судовому засіданні, проти якої обвинувачений та його захисник не заперечували, суд вважає за необхідне розгляд кримінального провадження провести у відкритому судовому засіданні суддею одноособово, за обовязкової участі прокурора, обвинуваченого, його захисника, з викликом свідків відповідно до обвинувального акту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 194, 196, 314, 315, 316, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, до судового розгляду у залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області на 13год. 00 хв. 10.10.2017 року.

У задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Зобовязати обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1:

1) прибувати до Ватутінського міського суду Черкаської області за кожною вимогою;

2) повідомляти Ватутінський міський суд Черкаської області про зміну свого місця проживання;

3) утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні.

Розяснити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що в разі невиконання покладених обовязків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обовязки по контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, покласти на керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області та визначених ним осіб, з числа прокурорів Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Викликати в судове засідання прокурора, обвинуваченого, захисника та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, адреси проживання яких вказано в обвинувальному акті.

Ухвала суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Линдюк