Рішення № 69283258, 28.09.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.

секретар судового засідання Шептицької С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 червня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 червня 2017 року позов ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - задоволено повністю.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого ОСОБА_3 в загальній сумі 94892 грн. 40 коп., в т.ч. 22068 грн. відшкодування, яке належить до виплати позивачу, 15447 грн. 60 коп. відшкодування, яке належить до виплати неповнолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та 57376 грн. 80 коп. відшкодування, яке належить до виплати малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 відшкодування понесених нею витрат на поховання чоловіка ОСОБА_3 в сумі 8069 грн.

______________

Провадження № 22-ц/787/1353/2017 Головуючий у 1 інстанції : Іванків О.В. Доповідач : Григоренко М.П.

В рахунок відшкодування завданої моральної шкоди стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1, 49608 грн., із розрахунку по 16536 грн. на користь позивача та дітей померлого ОСОБА_3 - сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2

Всього стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в користь ОСОБА_1, кошти в сумі сумі 152569 грн. 40 коп.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в дохід держави судовий збір по справі в сумі 1525 грн. 69 коп.

У поданій апеляційній скарзі ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що згідно п.4 полісу № АІ/4658186 від 04.12.2014 року обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю та здоров»ю складає - 100000 грн.

Відповідно до п. 9.4 ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Проте суд стягнув з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 152569,40 грн., що є більше ніж ліміт відповідальності Страховика.

Відповідно до п. 27.4. ст. 27 вищевказаного Закону передбачено відшкодування Страховиком витрат на поховання, однак суд першої інстанції безпідставно стягнув з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» витрати на поминальний обід в розмірі 2744 грн.

Згідно із ст. 22 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Тому, церемонія поминання не відноситься до поховання, це зовсім різні поняття.

Верховний Суд України в ухвалі від 29.09.2010 року по справі №6-35316св10 вказав, що понесені на організацію поминального обіду витрати не відносяться до витрат з поховання, які відповідно до Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує страховик.

Тому, з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 мало бути стягнуто витрати на поховання в сумі 5325 грн., без стягнення витрат на поминальний обід в сумі 2744 грн.

Суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач на власний суб'єктивний розсуд здійснила вільне тлумачення правової норми, а саме: ч. 2 ст. 1200 ЦК України та зробила припущення, що якщо потерпілий не працював, то розрахунок шкоди здійснюється із базису мінімальної заробітної плати. Суд на вказане уваги не звернув та помилково задовольнив позов в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Також місцевий суд не звернув уваги, що потерпілий ОСОБА_3 не отримував пенсії, а отримував допомогу у зв»язку із доглядом за дитиною-інвалідом, яка становить 2206,80 грн.

Тобто, отримувана соціальна допомога не належала особисто їх отримувачу - ОСОБА_3, оскільки спрямовувалась дитині-інваліду. ОСОБА_3 був лише їх отримувачем в силу того, що дитина не набула необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Вважає, що оскільки потерпілий ОСОБА_3 не працював та не отримував жодних інших доходів, у його дітей не виникло право на відшкодування шкоди, завданої його смертю.

Дитина-інвалід не позбавлена на отримання соціальної допомоги, оскільки цю допомогу можна переоформити на іншу особу - матір ОСОБА_1

Суд провів неправильні розрахунки стягуваних сум та стягнув відповідні суми одноразово, а не щомісячно до досягнення певного віку, що суперечить вимогам ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд не врахував, як порядок розрахунку страхового відшкодування, так і порядок його виплати.

Крім того, судом було проведено неправильний розрахунок стягуваної моральної шкоди.

Пунктом 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Станом на дату ДТП (29.11.2015 року) мінімальна заробітна плата складала 1378 грн., тому загальний розмір стягуваної моральної шкоди мав становити 16536 грн. і саме цей загальний розмір моральної шкоди мав виплачуватися рівними частинами на користь позивача та дітей померлого, тобто по 5512 грн. на кожного (16536 : 3), а не по 16536 грн., як визначив суд першої інстанції.

Із цих підстав просить змінити оскаржуване рішення суду та стягнути із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» : - на користь ОСОБА_1 5325 грн. витрат на поховання та 5512 грн. моральної шкоди; - на користь ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 5512 грн. моральної шкоди; - на користь ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 5512 грн. моральної шкоди, а всього: 21861 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_6 вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача - ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача - ОСОБА_6 просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Повністю задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», суд першої інстанції керувався положеннями статтей 1167, 1168,.1193, 1200, 1201 ЦК України та виходив із того, що оскількии цивільна відповідальність ОСОБА_8 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору страхування, укладеного з відповідачем ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4658186 від 04.12.2014 р.), тому даний випадок є страховим випадком і тягне за собою відшкодування страховиком шкоди, яку позивич та її неповнолітні діти зазнали внаслідок смерті свого чоловіка та батька.

Стягуючи із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача витрати, які та понесла у зв'язку із проведенням поминального обіду по своєму чоловікові, в розмірі 2744 грн., суд першої інстанції мотивував це своє рішення тим, що цивільні правовідносини регулюються не тільки актами законодавства та договором, а також і звичаєм, як це передбачено ст.7 ЦК України, а оскільи проведення поминального обіду є усталеним звичаєм, тому суд вважає, що ці витрати також підлягають відшкодуванню.

Проте, колегія суддів не погоджується із оскаржуваним рішенням в частині стягнення із відповідача на користь позивача витрат, які остання понесла на проведення поминального обіду, в розмірі 2744 грн., та вважає, що в цій частині рішення Володимирецького районного суду від 02 червня 2017 року підлягає скасуванню, у зв'язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Стаття 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання (а саме поминальні обіди на 9 днів, 40 днів та роковини), не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов'язаний заподіювач шкоди відповідно до ст. 1201 ЦК України, а відтак стягненню не підлягали.

Коментована стаття встановлює обов'язок особи, відповідальної за завдання шкоди смертю потерпілого, відшкодувати витрати на поховання такої особи, на спорудження надгробного пам'ятника.

За таких обставин, на розсуд колегії суддів, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат, які остання понесла на проведення поминального обіду, в розмірі 2744 грн., має бути відмовлено, за безпідставністю.

В решті оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення щодо вирішення інших позовних вимог, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань, які вказані у запереченнях на позов, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив розмір страхового відшкодування на позивача та її неповнолітніх дітей, який не перевищує розміру страхового ліміту, встановленого страхововим полісом на кожного потерпілого в розмірі 100000 грн.

Твердження ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про те, що ліміт страхового відшкодування на позивача та її неповнолітніх дітей має становити 100000 грн. на всіх, не грунтується на положеннях чинного законодавства, оскільки як позивач так і її неповнолітні діти, кожен окремо, є потерпілими внаслідок настання страхового випадку із їхнім батьком, а тому у кожного із них виникло самостійне право на відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.

Та обставина, що загиблий чоловік позивачки на день смерті не працював, а отримував допомогу по догляду на за дитиною-інвалідом, на розсуд колегії суддів, жодним чином не позбаляє позивача та її неповнолітніх дітей права на відшкодування шкоди, в порядку статті 1200 ЦК України, так як в той час коли загиблий чоловік позивачки здійснював догляд за дитиною інвалідом, остання мала змогу працювати, а тепер буде вимушена сама здійснювати догляд за цією дитиною, що свідчить про зміну майнового стану позивача та її неповнолітніх дітей в гіршу сторону.

Крім того, сторона відповідача залишає поза увагою ту обставину, що загиблий чоловік позивачки міг в любий час працевлаштуватись, якби не загинув, і тому його неповнолітні діти могли б мати те чи інше утримання від свого батька, але тепер у любому випадку не будуть його мати.

Не суперечить чинному законодавству і те, що суд першої інстанції стягнув всі страхові суми разово, оскільки це прямо передбачено ст. 27.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" задовольнити частково.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 червня 2017 року в частині стягнення із приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 витрат, понесених останньою на поховання свого чоловіка ОСОБА_3, в розмірі 8069 грн., скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про частковое задоволення вказаних вимог в розмірі 5325 грн.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про відшкодування їй ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» витрат, в розмірі 2744 грн., пов'язаних із проведенням поминального обіду.

В решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.В. Бондаренко

С.С. Шимків