Рішення № 69282707, 27.09.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/876/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1114/17Головуючий у 1-й інстанції Любицький В. О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.

Суддів: Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю

при секретарі -Коротун І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. В обґрунтування позову вказав, що28 січня 2015 року відповідач за його дорученням транспортував насіння кукурудзи з Лохвицького району Полтавської області до м. Одеси належним йому, позивачу, автомобілем МАН 18.463 з напівпричепом самоскидом БОДЕКС та на автодорозі т-1716 на території Семенівського району Полтавської області скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої автомобіль та автопричіп-самоскид отримали значні механічні ушкодження. Стверджуючи, що ДТП трапилося з вини відповідача, позивач просив ухвалити рішення про стягнення з нього матеріальної шкоди на відновлювальний ремонт автомобіля та витрат на відновлення автопричіпа-самоскида відповідно 333177 грн. 20 коп. та 363819 грн.71 коп. Позивач прохав також стягти з відповідача витрати на послуги автокрана, витрати на послуги евакуатора та на оплату експертного товарознавчого дослідження транспортних засобів, а загалом 711776 гривень завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - відмовлено.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 20 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення вартості пошкодженого вантажу-зерна кукурудзи у розмірі 33456 грн. 74 коп. та вартості втраченого в результаті перекидання автомобіля дизельного пального у розмірі 12862 грн. 20 коп. - залишено без розгляду

З рішенням суду не погодився позивач в зв'язку з чим його представник подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

При цьому апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не було враховано, що дорожньо - транспортна пригода відбулася внаслідок винних дій відповідача у справі, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, а тому відшкодування шкоди має бути покладено саме на ОСОБА_4 Крім того, апелянт вказує, що між сторонами у справі були відсутні трудові обов'язки, а фактично між сторонами у справі було укладено договір підряду. Також, апелянтом вказано на помилковість висновку суду щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору оренди автомобіля, оскільки договір оренди автомобіля між фізичною особою підприємцем, яким в свою чергу є ОСОБА_2, та юридичною особою нотаріально посвідчувати не обов'язково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди протокол про адміністративне правопорушення про притягнення відповідача ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не складався і останній до адміністративної відповідальності не притягувався. Крім того вказав, що сторони у справі фактично перебували в трудових відносинах, які в передбаченому законодавством порядку не оформленні, в зв'язку з чим відсутні підстави матеріальної відповідальності відповідача по справі перед позивачем за заподіяну майнову шкоду.

Проте з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,позивач є власником причепа-самоскида «БОДЕКС» 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім того, 01 жовтня 2012 року ОСОБА_2 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТР-ТРАНС» договір оренди сідлового тягача - автомобіля «МАН 18.463» 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 строком до 30 вересня 2017 року. Вказаний договір оренди укладений сторонами в простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений / а.с. 127-129 Том1/

Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечувалося сторонами у справі, ОСОБА_2, починаючи з 2013 року, залучав ОСОБА_4до роботи з перевезення вантажів вказаним автомобілем без укладання трудового договору чи цивільно-правової угоди на виконання конкретної роботи чи об'єму робіт. При цьому, ОСОБА_2 передавав ОСОБА_4 технічний талон на вказаний автотранспорт, внаслідок чого той ним на відповідній правовій підставі.

Відповідно до п.2.2.Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як вбачається з висновку Семенівського РВ УМВС в Полтавській області № 49 по факту ДТП, 28 січня 2015 року відповідач перевозив спірним автомобілем зерно кукурудзи з одного із сіл Лохвицького району Полтавської області до м. Одеси. Близько 23 год.30хв., рухаючись автомобілем в с. Герасимівка Семенівського району Полтавської області в напрямку м. Кременчука, водій ОСОБА_4 не витримав безпечної швидкості руху, не справився з керуванням автомобіля та допустив перекидання автомобіля і причепа. В результаті пригоди автомобіль та причіп отримали значні механічні ушкодження, а вантаж, що перевозився, висипався на проїжджу частину та частково був пошкоджений, зокрема дизельним пальним, що вилилося із баків автомобіля / а.с. 7- 15/.

Встановлено, що в результаті перекидання автомобіля та причепа останні отримали значні механічні ушкодження та потребували ремонту.

Згідно висновку №030515 експертного автотоварознавчого дослідження від 4 березня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля МАН 18.463, реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 333177 грн.22коп., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля складає 292 630 грн, а ринкова вартість - 158867,35 грн. (а.с.16-20).

Згідно з іншим висновком №040515 експертного товарознавчого дослідження від 9 червня 2015 року вартість відновлювального ремонту напівпричепа-самоскида БОДЕКС, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 363819 грн. 71 коп. (ас. 32-36).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - з договору на ремонт транспортного засобу №05/03/2015 від 5 березня 2015 року, укладеного між власником напівпричепа-самоскида ОСОБА_2та ФОП ОСОБА_5, вартість ремонтних робіт з відновлення причепа БОДЕКС склала 377843 грн. 50 коп., що більше від заявленої суми позовних вимог на підставі експертного товарознавчого дослідження в 363819 грн.71 коп.(а.с.124-126).

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем понесено витрати на залучення автокрана для ліквідації наслідків аварії у розмірі 4500грн. та на використання евакуатора у розмірі 7980 грн., вартість висновків експертного автотоварознавсого дослідження2300 грн. (ас.с.43-48).

Відповідно до приписів ч.1та ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, що завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 2 ст.1187 ЦК встановлено відповідальність за завдання шкоди особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідальність у таких випадках має нести винна в завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи людина, яка керувала автомобілем та з вини якої сталася ДТП. Тобто якщо особа під час керування автомобілем має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на нього, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п.2.2 Правил дорожнього руху).

Обов'язок доводити відсутність своєї вини, відповідно до вимог ч.2 ст.1166 ЦК, має заподіювач шкоди.

Відсутність кримінального провадження або протоколу про адміністративне правопорушення не є безумовним доказом відсутності вини. У цьому випадку вину такої особи може бути підтверджено чи спростовано іншими належними й допустимими доказами, передбаченими ЦПК (ст.57), зокрема висновком судової автотехнічної експертизи, письмовими доказами тощо.

Відповідач не заперечував, що під час керування ним транспортним засобом сталася дорожньо - транспортна пригода, але наполягав на тому, що вона трапилась не з його вини, а внаслідок погодних умов та незадовільного дорожнього покриття, не надаючи будь - яких доказів щодо вказаних обставин, що могли б спричинити ДТП. Але саме водій обирає безпечну швидкість руху у відповідності до погодних умов. Крім того, відповідно до висновку про ДТП та доданої до неї схеми, складеної працівниками Семенівського РВ УМВС в Полтавській області, зазначено стан дорожнього покриття- сухе, щодо наявності недоліків в утриманні вулично - шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП - немає,з чим був ознайомлений ОСОБА_4 / а.с. 7-10 Том 1/.

Крім того, в матеріалах справи є акт обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги, складений 29 січня 2015 року комісією у складі: начальника « Глобинського райавтодор» Волозаського В.С., ст. ІВДАІ з.о.Семенівського району ст. лейтенанта міліції Підгорного В.В., ІВДАІ з.о.Семенівського району ст. лейтенанта міліції Рибальченка С.І., який також вказує на відсутність недоліків в утриманні дороги/ вулиці, які сприяли скоєнню ДТП / а.с.117 Том1/

Дані докази спростовують посилання відповідача на відсутність його вини.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_4 в скоєнні ДТП.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що позивач не наділений правом вимоги до відповідача про відшкодування шкоди в частині автомобіля МАН 18.463, реєстраційний номер НОМЕР_3, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є орендарем сідлового тягача - автомобіля «МАН 18.463» 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТР-ТРАНС», та власником причепа-самоскида «БОДЕКС» 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та договором» (а.с. а.с.12,13, 127-129).

Договір оренди автомобіля №017/10/2012 від 1 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ТР-ТРАНС» укладений в простій письмовій формі, що в свою чергу супечить вимогам ч.2 ст. 799 ЦК України.

Крім того, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, що договір оренди автомобіля між фізичною особою підприємцем, яким в свою чергу є ОСОБА_2, та юридичною особою нотаріально посвідчувати не обов'язково, виходячи з наступного.

Враховуючи положення частини другої ст. 4 Цивільного кодексу, основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс, тому в разі, якщо норми Господарського кодексу не містять певних особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а визначають лише загальні правила, які не узгоджуються з більш деталізованими відповідними правилами Цивільного кодексу, слід застосовувати положення, встановлені саме Цивільним кодексом.

З огляду на викладене, оскільки Господарський кодекс нічого не говорить про особливості нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу, укладеного за участю фізичної особи - підприємця, у вирішенні цього питання слід застосовувати правила, встановлені ЦК, зокрема в приписах ч.1 ст.209, ч.1 ст.220, ч.3 ст.640 та ч.2 ст.799, а це, у свою чергу, означає, що договір оренди транспортного засобу, укладений за участю фізичної особи - підприємця в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, є нікчемним та немає відповідних правових наслідків для сторін.

Враховуючи, що ТОВ«ТР-ТРАНС», передало ОСОБА_2 транспортний засіб з реєстраційними документами, він є особою, яка на відповідній правовій підставі мала право керувати ним або передати керування іншій особі.

За цих підстав необхідно відмовити в стягненні витрат за пошкоджений сідловий тягач - автомобіля «МАН 18.463» 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та витрат, пов'язаних з його евакуацією та відновленням.

Обгрунтованими є позовні вимоги про стягнення коштів за пошкодження причепа-самоскида «БОДЕКС» 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, належного позивачу на праві власності, та витрат, пов'язаних з його евакуацією та відновленням, тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, тому рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди

Судові витрати відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3- задовольнити частково.

РішенняСеменівського районного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року- скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 - 377 843 грн. 50 коп. на відшкодування вартості ремонтних робіт з відновлення причепа БОДЕКС, 3990 грн. - вартість за послуги евакуатора, 2250 - вартість послуг автокрана, 1150 грн. - відшкодування вартості авто - товарознавчого дослідження, 3836,70 грн. - судових витрат.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : / підпис/ Т.В.Одринська

Судді: / підпис/ Г.Л.Карпушин / підпис/ О.Ю.Кузнєцова

З оригіналом згідно:

Головуючий суддя : Т.В.Одринська