Рішення № 69281669, 28.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3470/16-ц Головуючий у І інстанції Баличева М. Б.Провадження № 22-ц/780/3759/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 24 28.09.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Приходька К.П., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 травня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу ,-

встановила:

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на таке.

13 лютого 2015 року між АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ» та ОСОБА_2 було укладено договір обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом №АІ/0889098, на підставі якого, позивач взяв на себе зобовязання відшкодувати нанесену третім особам під час експлуатації водієм транспортного засобу «ВАЗ 21043», д.н.з. НОМЕР_1.

13 лютого 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «ВАЗ 21043» під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «TOYOTA Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 При цьому транспортний засіб «TOYOTA Land Cruiser» отримав механічні пошкодження.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області 21 квітня 2015 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення по факту даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Вказаний автомобіль «TOYOTA Land Cruiser» на момент настання ДТП був застрахований в ПрАТ «СК «УНІКА» за договором добровільного комплексного страхування на транспорті від 11 листопада 2014 року.

28 травня 2015 року позивачем було перераховано страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «УНІКА» в сумі 46259,06 грн. та доплату страхового відшкодування в розмірі 3740,04 грн. власнику пошкодженого транспортного засобу.

Відповідачем у відповідності до полісу не було виконано прямого обовязку встановленого законодавством щодо своєчасного повідомлення про настання події 13 лютого 2015 року, що в свою чергу позбавило можливості позивача в повному обсязі дослідити всі обставини випадку та повноцінно визнати дану подію як страхову. За таких обставин, позивач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування на підставі документів наданих ПАТ «УСК «Гарант Авто».

Враховуючи вину відповідача у настанні вищевказаної ДТП та порушення обовязку своєчасного повідомлення позивача про ДТП, а також здійснення позивачем виплати страхового відшкодування, відповідачем мають бути компенсовані понесені витрати повязані із виплатою страхового відшкодування.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 50000 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 травня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав його незаконності та необґрунтованості, порушення судом норм матеріального та процесуального права, за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на момент ДТП 13 лютого 2015 року договір обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом №АІ/0889098, не набув чинності, оскільки страховий платіж ньому ОСОБА_2 вніс пізніше 14 лютого 2015 року. Отже, у позивача не було підстав сплачувати страхове відшкодування особі, майно якої постраждало в результаті ДТП. Саме з цих міркувань ОСОБА_2 і не повідомляв позивача про настання ДТП, вважаючи, що договір між ними не набув чинності на момент ДТП.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13 лютого 2015 року в с. Лютіж, Вишгородського району Київської області, по вул. Вітряного сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «TOYOTA Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 При цьому, з причин зіткнення автомобілів у вказаній ДТП, транспортний засіб «TOYOTA Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Вказані вище обставини встановлені постановою Вишгородського районного суду Київської області 21 березня 2015 року, відповідно до якої, ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн. (а.с. 27).

В результаті даної ДТП з вини водія ОСОБА_2, був пошкоджений автомобіль НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого, була застрахована в ПрАТ «СК «УНІКА», на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 030120/4002/0000652 від 11 листопада 2014 року терміном дії по 12 листопада 2015 року. (а.с. 19).

13 лютого 2015 року між АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ» та ОСОБА_2 було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом №АІ/0889098, на підставі якого, позивач взяв на себе зобовязання відшкодувати нанесену третім особам під час експлуатації водієм транспортного засобу «ВАЗ 21043», д.н.з. НОМЕР_1, на умовах визначених спеціальним Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 12).

09 квітня 2015 року ПрАТ «СК «УНІКА» звернулось до позивача із заявою №15692 про виплату страхового відшкодування в розмірі 46259,06 грн. (а.с. 13-20). На підставі доданих до заяви документів, АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ» було прийнято рішення про відшкодування ПрАТ «СК «УНІКА» понесених витрат в розмірі 46259, 06 грн.(а.с. 8).

28 травня 2015 року АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ» було перераховано страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «УНІКА» в сумі 46259, 06 грн. (а.с. 9).

27 травня 2015 року власник ОСОБА_3 пошкодженого транспортного засобу «TOYOTA Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_2, у звязку із недостатністю страхового відшкодування покритого ПрАТ «СК «УНІКА» звернувся до АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ» про доплату страхового відшкодування в розмірі 3740, 04 грн., цю заяву позивач задовольнив та перерахував вказані кошти ОСОБА_3 (а.с. 11,21-26).

Ці обставини підтверджені письмовими матеріалами справи та сторонами не сопорюються.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із чинності укладеного між сторонами договору обоВ2язквого страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вини відповідача у настанні вищевказаної ДТП, порушення обовязку своєчасного повідомлення позивача про ДТП, а також здійснення позивачем виплати страхового відшкодування.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог ст. ст. 1, 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховий поліс є єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору та є документом суворого обліку.

Відповідно до ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 18 Закону "Про страхування" для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Із змісту наведеного вбачається, що законодавець розмежовує поняття "укладення" договору і "набрання ним чинності". Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Тобто момент укладення договору може не збігатися з моментом набранням ним чинності.

Відповідно до п.п. 3,11 договору обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом №АІ/0889098, який укладено між сторонами 13лютого 2015 року, він набирає чинності з початку зазначеного строку його дії, з моменту внесення страхового платежу у повному обсязі на розрахунковий рахунок страховика.

Як видно із копії платіжного доручення № 2 РЛ 908492 від 14 лютого 2015 року та виписки із рахунку , ОСОБА_2С, вніс страховий платіж за договором №А/0889098у сумі 301 грн.02 коп. на користь ПрАТ « Ю.БІ.АЙ», на розрахунковий рахунок страховика у АТ «Рійффаайзен банк Аваль» кошти надійшли 16 лютого 2015 року ( а.с.96-97).

Наведені матеріали справи свідчать, що відповідно до п.п.3,11, укладеного між сторонами договору, на підставі ст. 983 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про страхування», що укладений 13 лютого 2015 року між сторонами договір обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом №АІ/0889098 набув чинності з моменту внесення ОСОБА_2 страхового платежу у повному обсязі на розрахунковий рахунок страховика тобто з 16 лютого 2015 року.

Отже, станом на 13 лютого 2015 року - на момент ДТП за участю автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність останнього не було застрахована позивачем на підставі договору обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом №АІ/0889098, оскільки вказаний договір набув чинності з 16 лютого 2015 року, отже, у позивача не було жодних цивільно-правових обов»язків по виплаті страхового відшкодування.

Оскільки позивач не був зобов'язаний здійснювати страхову виплату, у відповідача не має обов»язку відшкодувати у регрессному порядку понесені позивачем витрати.

Суд першої інстанції поклав основу судового рішення невірний висновок про чинність між сторонами договору обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом №АІ/0889098 не застосував положення п.п.3,11, укладеного між сторонами договору, ст. 983 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про страхування», що призвело до неправильного вирішення спор про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є зокрема порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України у звязку з неправильним застосуванням судом норми матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.Бі.Ай» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді :