Постанова № 6927793, 18.11.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 листопада 2009 р. м. Чернівці           Справа № 2а-1359/09/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді: Скакун О.П.

при секретарі судового засідання: Пишній К.Г.

за участю:

представника позивача – Мельничук Н.І.

представника відповідача – Мільмана М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПВКП «ДІМ»про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 3620,39 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з адміністративним позовом до ПВКП «ДІМ»про стягнення адміністративно –господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 3620,39 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем, в порушення норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», було не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, внаслідок чого ним повинно бути сплачено адміністративно –господарські санкції. Розмір адміністративно –господарських санкцій позивачем визначено на підставі Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого відповідачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. Зазначив, що на даному підприємстві в 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 7,83 особи, а не вісім осіб.

ВСТАНОВИВ:

ПВКП «ДІМ»(код ЄДРПОУ 22847151) 06.02.2009р. до відділення Фонду соціального захисту інвалідів за місцем його реєстрації було подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік № 2684 форми №10-ПІ, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007р. №42. Згідно наданого відповідачем звіту, у 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 7,83 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –0, середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 7070,90 грн., фонд оплати праці штатних працівників –55,4 тис.грн.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому. Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. У відповідності до покладених на Фонд завдань, останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”, реалізують владні управлінські функції. У відповідності до ч.9 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У відповідності до розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та пені станом на 17.04.2009р., сума штрафних санкцій становить 3462,50 грн. (55400,00 грн. / 8 чол.*1ос/2. = 3462,50 грн.), пеня за прострочення платежу 152 дні –157,89 грн.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити до 15.04.2009р. адміністративно-господарські санкції у сумі 3462,50 грн. Чернівецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів ПВКП «ДІМ»було надіслано претензію на суму 3504,20 грн. Однак, на день звернення позивача до суду з даною позовною заявою відповідачем суму адміністративно –господарських санкцій сплачено не було.

Санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у відповідності до ст.238 Господарського кодексу України, є адміністративно –господарськими. Відповідно до вимог ст.218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. Згідно ч.2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками.

Суд вважає, що при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності відповідача складу правопорушення.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач в судовому засідання заперечував проти заявленого позову мотивуючи тим, що на підприємстві в 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 7,83 особи, а не вісім осіб. Також зазначав про те, що у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, на який посилається позивач як підставу нарахування адміністративно-господарських санкцій в графах кількість інвалідів-штатних працівників , які повинні працювати на робочих місцях та суму адміністративно-господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів написані іншим почерком ніж тим , яким заповнювався звіт.

Судом було досліджено належним чином засвідчену копію звіту. Суд вважає, що суму адміністративно-господарських санкцій у звіті визначено вірно. Твердження відповідача відносно того, що вказана сума зазначалась не ним особисто не має суттєвого значення для вирішення даного спору.

Згідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статі, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількості робочих місць округлюється до цілого.

Як вбачається з п. 1.9. Інструкції зі статистики кількості працівників, показники кількості працівників у формах державних статистичних спостережень відображаються у цілих одиницях.

Тому роботодавцю слід визначати середньооблікову чисельність працівників та чисельність працівників за встановленим Законом нормативом у цілих числах, округлюючи дробові числа відповідно до встановлених правил математики.

Тобто у відповідача у 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 7,83 особи . За правилом округлення до цілого –8 осіб.

Відповідач не довів суду, що ним було вжито усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов Прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ПВКП «ДІМ» адміністративно –господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 3295,88 грн. підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ПВКП «ДІМ»(код ЄДРПОУ 22847151) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів та пеню у сумі 3620,39 грн. на р/р 31214230700002 , код 23246436, МФО 856135 банк отримувач УДК в Чернівецькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 18 листопада 2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 22 листопада 2009 року.

Суддя                                                                                                    О.П. Скакун