Постанова № 6927728, 03.08.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 серпня 2009 р. м. Чернівці Справа № 2а-433/09/2470

10 год.11 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання: Гордеєвій О.Б.

за участю сторін:

від позивача - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «МААР» Ройзман М.А. та представник Мазурашу М.Г. (доручення № від 01.05.2009 р.);

від відповідача –представник Державної податкової інспекції у м. Чернівці Ткач Д.Б. (довіреність № 6019/10-012 від 23.02.2009 р.), Гунько С.С. (довіреність № 16678/10-012 від 28.05.2009 р.),

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МААР" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання не чинним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МААР» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ м. Чернівці № 000009232/1 від 21.04.2009 р.

Позов мотивовано тим, що відповідач оскаржуваним рішенням безпідставно визначив податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 8716,50 грн. (в т.ч. основний платіж в сумі 5811 грн. та штрафна санкція в сумі 2905,50 грн.). Не погоджуються з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту за IV квартал 2007 р. на загальну суму 5811,00 грн. за господарською операцією з купівлі-продажу лісу пиловочного та вважає, що податковий кредит сформований відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ТОВ «ТПК Славутич Сервіс».

Представник відповідача позов не визнав з підстав наведених у заперечені, оскільки вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. В поясненнях вказував на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 5810,67 грн. на підставі ксерокопій податкових накладних № 30 від 12.11.2007р. та № 31 від 12.11.2007р. отриманих від ТОВ «ТПК Славутич Сервіс», що стало підставою для винесення оскаржуваного рішення. Просив суд відмовити позивачу в задоволенню позовних вимог за безпідставністю.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МААР» (58013, м. Чернівці, Комарова, 30/170, ідентифікаційний код 23247364) зареєстроване Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 10.10.1996 р. та отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане ДПІ у м. Чернівці 15.08.1997 р. (а.с. 28-30).

Як встановлено судом, з 29.01.2009 р. по 10.02.2009 р. Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 13.02.2009 р. складено акт за № 560/23-2/23267364 (а.с. 7-23).

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем в листопаді 2007 р. віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 5810,67 грн. за ліс пиловочний на підставі ксерокопій податкових накладних № 30 від 12.11.2007 р. на загальну суму 17236,80 грн., в т. ч. ПДВ 2822,80 грн. та № 31 від 12.11.2007 р. на загальну суму 17627,22 грн., в т. ч. ПДВ 2937,87 грн., отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія Славутич Сервіс».

На підставі висновків проведеної перевірки рішенням Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 000009232/0 від 21.04.2009 р. позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 8716,50 грн., в т.ч. з основного платежу в сумі 5811,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2905,50 грн.

           Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення, подавши первинну скаргу до ДПІ у м. Чернівці, з долученням оригіналів податкових накладних № 30 та 31 від 12.11.2007р. Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПІ у м. Чернівці від 21.04.2009 р. залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення (а.с. 24-25).

21.04.2009 р. ДПІ у м. Чернівці прийняло податкове повідомлення - рішення № 000009232/1, яким визначило позивачу податкове зобов’язання такого ж розміру за ті ж порушення, що були визначені в попередньому податковому повідомленні-рішенні.

Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач оскаржив його до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (надалі – Закон № 168).

Пунктом 1.7 ст. 1 цього Закону визначено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Як визначено п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 6 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.97 р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. У відповідності до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом, позивачем отримано від ТОВ ТПК «Славутич Сервіс» податкові накладні: № 30 від 12.11. 2007 р. на суму 17236,80 грн., в т. ч. ПДВ – 2872,80 грн. та № 31 від 12.11.2007 р. на суму 17627,22 грн., в т.ч. ПДВ - 2937,87 грн., оригінали яких було пред’явлено при розгляді первинної скарги. Проте відповідач при винесенні оскаржуваного рішення не врахував вказані обставини.

В судовому засіданні позивачем представлені для огляду оригінали податкових накладних № 30 від 12.11.2007 р. та № 31 від 12.11.2007 р., а також банківську виписку про перерахування коштів ТОВ «ТПК Славутич Сервіс» за придбаний ліс, в т.ч. ПДВ на загальну суму 5811,67 грн., що підтверджує реальне здійснення господарської операції. Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, визначені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 233/2037 від 23.06.1997 р. Представники відповідача не заперечували про відповідність представлених в судовому засіданні податкових накладних вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168, однак наполягали на тому, що їх не було представлено під час перевірки. За таких обставин суд вважає, що при розгляді первинної скарги у відповідача були відсутні сумніви щодо правильності їх заповнення, а також того, що сума податку включена до податкового кредиту непідтверджена податковими накладними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем Закон України «Про податок на додану вартість» не порушено, оскільки ПДВ ним сплачено в ціні придбання товару, що підтверджено податковими накладними.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися суб’єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення відповідачем зазначених критеріїв, а тому суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та доводи, наведені податковим органом у власних запереченням та поясненнях, не дають підстав для постановлення висновків, які б спростували доводи позивача та встановлені у справі обставини правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого згідно податкових накладних податку на додану вартість на загальну суму 5811,67 грн.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому судові витрати понесені позивачем у розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 000009232/1 від 21.04.2009 р.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 08 серпня 2009 р.

Суддя В.К. Левицький