Ухвала суду № 69277108, 19.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року м. Київ К/800/19375/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіна постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2015 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 рокуу справі №826/19580/14за позовом Компанії «ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Компанія «ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.05.2013 року №0005422240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, Компанія «ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Представництва «Ем Джі Еф Тііз (Прайвіт) Лімітед» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, наслідки якої оформлено актом від 26.04.2013 року №273/1-22-40-26255235.

Перевіркою встановлено порушення представництвом п. 4.1 ст. 4, п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01.04.2011 року), пп. «й» п. 160.1, п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України у зв'язку з невключенням до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, отриманих від головної компанії-нерезидента «ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» коштів на фінансування витрат представництва.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган наголошував на тому, що Представництво «Ем Джі Еф Тііз (Прайвіт) Лімітед» має ознаки постійного представництва, передбачені п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01.04.2011 року) та пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а тому є платником податку на прибуток та зобов'язане оподаткувати доходи, отримані внаслідок надходження коштів від головної компанії.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0005422240, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 300327,00 грн., у тому числі 242950,00 грн. за основним платежем та 57377,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження назване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

За правилами пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01.04.2011 року) платниками податку є, зокрема, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Відповідно до п. 1.17. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01.04.2011 року) постійне представництво нерезидента в Україні - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України.

Згідно з п. 13.8. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01.04.2011 року) суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Подібні за правовим регулюванням норми закріплено й у Податковому кодексі України.

Так, пп. 14.1.193. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що постійним представництвом є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Згідно з п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Таким чином, постійні представництва нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється господарська діяльність таких нерезидентів на території України, повинні утримувати та сплачувати податок на прибуток із доходів зазначених нерезидентів, отриманих від відповідної господарської діяльності.

При цьому ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01.04.2011 року) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За правилами ж пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судами при вирішенні спору встановлено, що 26.09.2001 року з метою координації маркетингової діяльності Компанії «ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» затверджено відкриття представництва в м. Києві на території України.

Протягом періоду, охопленого перевіркою, Представництво «Ем Джі Еф Тііз (Прайвіт) Лімітед» провадило діяльність з утримання постійного місця діяльності виключно для збору, обробки та (або) поширення інформації, ведення бухгалтерського обліку, маркетингу, реклами, вивчення ринку товарів (робіт, послуг), реалізованих іноземною компанією, а також утримання постійного місця діяльності для підписання контрактів. Фінансування діяльності представництва здійснювалось лише за рахунок материнської компанії.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не представлено жодних доказів, які б свідчили, що діяльність Представництва «Ем Джі Еф Тііз (Прайвіт) Лімітед» була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та від такої діяльності представництвом отримано прибуток нерезидента, який згідно з п. 13.8. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01.04.2011 року) та п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України оподатковується в загальному порядку.

Судами першої та апеляційної інстанцій також не встановлено обставин, які б підтверджували, що компанія-нерезидент «ЕмДжіЕф Тііз (ПіВіТі) ЛТД» через представництво здійснювала господарську діяльність на території України, від якої отримувала оподатковуваний доход з джерелом його походження з України. З огляду на викладене, суди дійшли цілком об'єктивного висновку, що діяльність розглядуваного представництва повинна кваліфікуватись як така, що носить підготовчий та допоміжний характер, у зв'язку з чим доводи відповідача про те, що Представництво «Ем Джі Еф Тііз (Прайвіт) Лімітед» є постійним представництвом нерезидента та його доходи повинні оприбутковуватись у загальному порядку, обґрунтовано визнані судовими інстанціями помилковими.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.А. Веденяпін

____ Ю.І. Цвіркун

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.А. Веденяпін

____ Ю.І. Цвіркун