Ухвала суду № 69276155, 26.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 759/9921/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Войтенко Ю.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Кривохижій О.О.,

за участю позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - Красножон А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднання Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Правобережного об'єднання Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання незаконними дій по не призначенню їй пенсії з втрати годувальника; зобов'язання призначити їй пенсію з втрати годувальника з 21 серпня 2015 року та сплатити всю заборгованість.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 червня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 КАС України.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, її представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконними дій по не призначенню їй пенсії з втрати годувальника та зобов'язання призначити їй пенсію з втрати годувальника з 21 серпня 2015 року та сплатити всю заборгованість.

Листом управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва від 25.12.2015 № 2788/7-П повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії, посилаючись на те, що подані не всі необхідні документи.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що позивач дізналася про порушення своїх прав з листа відповідача від 25.12.2015 № 2788/7-П про відмову в призначенні пенсії, а з позовом до суду звернулася лише 13.07.2016, а тому, пропустила строк звернення до суду з позовом, з чим не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд, на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України, позовна заява може бути залишена без розгляду, як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Звертаючись до суду з позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання прийняти рішення про призначення пенсії позивач послалася на ту обставину, що рішення відповідача є незаконним, порушує її права та інтереси.

Отже, залишення позовних вимог без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на судовий захист.

Вирішуючи питання законності та обґрунтованості прийнятого судом першої інстанції судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне перевірити, чи узгоджується воно з нормами міжнародного права та чи не буде у даному випадку порушено право особи на судовий захист.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

З тексту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, передчасно залишаючи позовні вимоги без розгляду, порушив право позивача на надання пояснень та доведення тих обставин, на які вона посилалася, обґрунтовуючи причини пропуску строку для звернення до суду з позовом.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Також, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачу листа управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва від 25.12.2015 № 2788/7-П та, відповідно, доказів отримання вказаного листа позивачем.

Крім того, як на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду, апелянт посилається на те, що нею рішення відповідача оскаржувалося в адміністративному порядку, на підтвердження чого додала до своєї апеляційної скарги копії листів Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 04.02.2016 та Пенсійного фонду України від 08.04.2016.

Наведене вище дає підстави колегії суддів прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду, з огляду на те, що при цьому не було враховано вимог ст. 6 КАС України, а також європейських стандартів у сфері судового захисту, та допущення порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 199, п. 4 частини першої ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 09 червня 2017 року й направленні справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 204, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 червня 2017 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 02 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.

Ухвалу в повному тексті виготовлено 02 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.