Постанова № 6927561, 26.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2009 р.                                                                       № 2-а- 41506/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого- судді-Самойлової В.В.

при секретарі - Ланцевич Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіта Сам" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Авіта Сам" звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення відповідача, винесене відносно нього, а саме: № 0001981501/0 від 26.08.2009р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 32402,40 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням, зараховуються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримані податкові накладні.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю Шаповалова В.М. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Хлопузянов Р.Д. просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем порушено п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до розділу ІІ податкової декларації – податковий кредит позивачем включені податкові накладні з іншим періодом ніж звітний, а тому податковою інспекцією визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 32402,40 грн.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого, виходячи з наступного.

Встановлено, що з 11.08.2009р. головним державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Петченко В.Ю.. була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларацій з податку на додану вартість ТОВ "Авіта Сам", поданої за червень 2009р.

В ході даної перевірки відповідною стороною зафіксовані слідуючи порушення:

- п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивачем віднесено до податкового кредиту декларації за червень 2009р. суму податку на додану вартість 25161,25 грн. по податковій накладній за жовтень 2008р., суму податку на додану вартість 190,88 грн. по податковій накладній за лютий 2009р., суму податку на додану вартість 333,33 грн. по податковій накладній за лютий 2008р. після закінчення періоду в якому воно мало право на формування податкового кредиту на суму податку на додану вартість 1316,67 грн. по податковій накладній за серпень 2009р. до настання періоду в якому воно має право на формування податкового кредиту.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 559/15-016/34393067 від 11.08.2009 року.

Відповідно до цього акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001981501/0 від 26.08.2009 року, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість усього 32402,40 грн., з яких за основним платежем – 27002 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) – 5400,40 грн.

Суд не погоджується з вищевказаним рішенням, виходячи з наступного.

До податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009р. позивачем включені наступні податкові накладні:

-          за жовтень 2008р. на суму 25161,25 грн.

-          за лютий 2009р. на суму 190,88 грн.

-          за лютий 2008р. на суму 333,33 грн.

-          за серпень 2009р. на суму 1316,67 грн.

Відповідно до п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вибачається з реєстру отриманих та виданих накладних за червень 2009 року позивачем податкові накладні, включені до декларації за червень 2009 року, отримані останнім саме в червні 2009 року.

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням, зараховуються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримані податкові накладні.

Згідно зі ст. 19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України "Про податок на додану вартість", а тому її дії є неправомірними.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

А тому при таких обставинах, вказані дії відповідача не можуть вважатися законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України та є правовою підставою для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 159 КАСУ, ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області винесене відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Авіта Сам", а саме: № 0001981501/0 від 26.08.2009р. про донарахування податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 32402,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження

Повний текст постанови виготовлено 30.11.09р.

Суддя                                                                                                     Самойлова В.В.