Постанова № 69274809, 28.09.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1396/17

28 вересня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Данилевич Н.А.

при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Стукало М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування наказів, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №2060 від 28.07.2017 "Про грубі порушення законності та службової дисципліни, допущені окремими працівниками поліції області та покарання винних" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України за п.6 ст.77 Закону України "Про національну поліцію";

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №180 о/с від 28.07.2017 "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничого офіцера поліції (за рахунок посади старшого дільничого офіцера поліції) сектору превенції патрульної поліції Борщівського відділення поліції Чортківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 29 липня 2017 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами:

ОСОБА_1 у період з лютого 2008 року по 28 липня 2017 року проходив службу на різних посадах в органах внутрішніх справ та Національної поліції України.

Наказом ГУ НП в Тернопільській області №180 о/с від 28.07.2017 позивача звільнено зі служби в Національній поліції України за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Підставою видання такого наказу слугував висновок службового розслідування за фактом повідомлення про підозру окремих працівників Борщівського ВП від 28.07.2017 в т.ч.позивача.

Із зазначеним наказом позивач не погоджується, оскільки ні на час його винесення ні станом на час розгляду справи немає судового рішення про притягнення його до відповідальності щодо обставин викладених у даному висновку.

Крім того позивач зазначає, що його притягнули до дисциплінарної відповідальності з порушенням строку передбаченого ст.16 Дисциплінарного статуту ОВС.

Таким чином ОСОБА_1 вважає, що відповідач неправомірно застосував до нього крайній захід дисциплінарного впливу.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з мотивів викладених у письмових запереченнях, наданих суду 05.09.2017. В обґрунтування своєї правової позиції, вказав, що ГУ НП при звільненні ОСОБА_1 діяло у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити, з наступних міркувань:

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. За приписами п.п. 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобовязаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обовязки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обовязків, наказів керівництва.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

В той же час, пунктом 4 "Прикінцевих та Перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не було затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460-IV від 22.02.2006 р.( надалі -Дисциплінарний статут), який не втратив чинність і продовжує діяти як станом на момент вчинення проступку позивачем, так і на момент накладення дисциплінарного стягнення.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом.

В силу положень статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Як визначено частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного

стягнення.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина 4 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12 березня 2013 року затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073 (надалі -Інструкція).

Пунктом 2.1 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Як встановлено судом, 25.07.2017 до Головного управління НП в Тернопільській області з ДВБ УВБ в Тернопільській області надійшло подання з інформацією про те, що прокуратурою Тернопільської області в рамках кримінального провадження від 25.05.2016 №42016210000000045 повідомлено про підозру позивачу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 199 КК України, з яким позивач ознайомлений 25.07.2017.

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, у відповідності до п.2.1 розділу II Інструкції, - наказом ГУ НП в Тернопільській області від 26.07.2017 року №2034 призначено службове розслідування за вказаною вище обставиною (а. с. 33).

Згідно відібраного 28.07.2017 пояснення позивача в рамках службового розслідування, позивач відмовився надавати будь-які пояснення, скориставшись ст.63 Конституції України (а.с.63).

У висновку службового розслідування від 28.07.2017 (а. с. 9-16) зазначено, що слідчим відділом прокуратури Тернопільської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016210000000045 від 25.05.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365, ч.1 ст. 199, ч.1 ст. 204 КК України, за фактом перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, маркованих підробленими марками акцизного податку.

В повідомленні про підозру зазначено, що службові особи Борщівського ВП Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області, зокрема і позивач, організували збут громадянам незаконно виготовлених алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку на території Борщівського району Тернопільської області, про що свідчать зафіксовані в ході досудового розслідування факти збуту вказаними особами незаконно виготовлених алкогольних напоїв.

В повідомленні про підозру також зазначено, шо в ході документування багаточисельних фактів незаконного збуту працівниками поліції сурогатних алкогольних напоїв було встановлено причетність до протиправної діяльності двох цивільних осіб, з якими поліцейські підтримували позаслужбові та неділові стосунки та задокументовано 3 цехи виготовлення фальсифікованої алкогольної продукції.

Отже, в ході проведення службового розслідування були встановлені факти грубого порушення законності та службової дисципліни з боку службових осіб Борщівського ВП Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області, в тому числі позивачем, які виразилися у свідомому ігноруванні вимог ст.7 Закону України " Про Дисциплінарний статут ОВС України", а також у підтриманні позаслужбових та неділових стосунків з цивільними особами, що призвело до надзвичайної події.

Наказом Головного управління Національної поліціїї у Тернопільській області від 28.07.2017 №2060 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України (а. с. 6-7).

Тернопільська обласна профспілкова організація Профспілки атестованих працівників ОВС України погодила звільнення позивача з Національної поліції України за п.6 ч.1 ст.77 (у зв"язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.65).

У відповідності до ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою виконання дисциплінарного наказу ГУ НП в Тернопільській області від 28.07.2017 №2060 ГУ НП в Тернопільській області видано наказ ГУ НП в Тернопільській області від 28.07.2017 року №180 о/с "По особовому складу", яким дільничого офіцера поліції (за рахунок посади старшого дільничого офіцера поліції) сектору превенції патрульної поліції Борщівського відділення поліції Чортківського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НП України) Закону України "Про Національну поліцію" з 28.07.2017 (а. с. 8).

Необхідно зазначити, що п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд зазначає, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв'язку з порушенням позивачем службової дисципліни, що підтверджено результатами службового розслідування. При цьому, проведення такого розслідування та встановлення обставин законодавцем віднесено до компетенції відповідача.

Отже, судом встановлено, що службове розслідування відносно дій позивача проведено у повній відповідності до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Допущене позивачем грубе порушення службової дисципліни, яке виразилося у підтриманні позаслужбових та неділових стосунків з цивільними особами, що призвело до надзвичайної події, є несумісним з можливістю подальшого проходження позивачем служби в органах Національної поліції України.

Визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. Відтак, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку та особи порушника, начальник може застосувати до нього будь-яке стягнення на власний розсуд.

Суд не приймає до уваги, твердження позивача про те, що на момент прийняття оскаржуваних наказів не було вироку суду про визнання його винним у кримінальному правопорушенні, а отже і не було підстав для його звільнення з посади, оскільки, як зазначалося вище він звільнений за порушення службової дисципліни внаслідок позаслужбових та неділових стосунків з цивільними особами, що призвело до надзвичайної події, а не у зв"язку із засудженням за кримінальне правопорушення. Кваліфікація дій позивача у рамках кримінального провадження, на думку суду, не має відношення до встановлення вини позивача у порушенні службової дисципліни.

Не заслуговує на увагу також твердження позивача про те, що має місце порушення ст.16 Дисциплінарного статуту, яка гласить, що дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку.

З цього приводу суд зазначає, що ч.3 ст.16 Дисциплінарного статуту визначає, що у цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Як встановлено судом, кримінальне провадження розпочалося 25.05.2016 з дати внесення до ЄРДР, тому перебіг строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності розпочався з 25.07.2017 з дня повідомлення позивачу про підозру, а звільнений позивач - 28.07.2017, тобто в межах строку визначеного Дисциплінарним статутом.

Не заслуговує на увагу також посилання позивача на те, що його звільнено на підставі неіснуючої норми, а саме ст.7 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", на яку є посилання в наказі ГУНП в Тернопільській області від 28.07.2017 №2060, оскільки як пояснив представник відповідача має місце технічна описка, з чим суд погоджується.

Отже, системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного наказу діяв у передбачений законодавством спосіб.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції України здійснено Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. А відтак, підстави для скасування оскаржуваних наказів відсутні.

Отже, у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити. Як наслідок, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов'язання поновити ОСОБА_1 на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як такі, що є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування наказів, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови суду виготовлено 02.10.2017.

Головуючий суддя Данилевич Н.А.

копія вірна

Суддя Данилевич Н.А.

�вність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції України здійснено Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. А відтак, підстави для скасування оскаржуваних наказів відсутні.

Отже, у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити. Як наслідок, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов'язання поновити ОСОБА_1 на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як такі, що є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування наказів, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови суду виготовлено 02.10.2017.

Головуючий суддя Данилевич Н.А.

копія вірна

Суддя Данилевич Н.А.