Постанова № 69274531, 28.09.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2017 року № 813/3052/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про арешт коштів на рахунках платника податків, -

В С Т А Н О В И В :

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - позивач) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» (далі - відповідач, ТОВ «Корпорація КРТ»), в якому просить накласти арешт на кошти ТОВ «Корпорація КРТ» на рахунках відкритих в банківських установах.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року про об'єднання для спільного розгляду ухвалено об'єднати адміністративну справу №813/2374/17 за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках із справою №813/3052/16 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про застосування арешту коштів на рахунках.

10 листопада 2016 року Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду провадження в адміністративній справі №813/3052/16 за позовом Спеціалізованої державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про застосування арешту коштів на рахунках зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №813/3033/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» до Спеціалізованої державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу №272 від 12.09.2016року.

У звязку з відмовою у задоволенні позову ТзОВ «Корпорація КРТ» та набранням законної сили ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 року, 23.06.2017 року Офіс великих платників податків ДФС своїм наказом №1391 вніс зміни до наказу від 12.09.2016 №272, з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Посилаючись на факт набрання законної сили рішенням апеляційного суду, наявність неоскарженого наказу Офісу великих платників податків ДФС від 23.06.2017 №1391, вимоги норм ПК України, наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» від 10.10.13 № 568 та листа Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 року № 642/12/13-13, представник позивача просив задовольнити позов.

11 липня 2017 року Львівським окружним адміністративним судом ухвалено поновити провадження у справі №813/3052/16 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація КРТ" про застосування арешту коштів на рахунках. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 року по справі №813/3033/16 апеляційну скаргу ТзОВ «Корпорація КРТ» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2017р., якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Корпорація КРТ» про визнання протиправним та скасування наказу від 12.09.2016р. №272 залишено без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2017р. у справі №813/3033/16 без змін.

Суд в судовому засіданні допустив заміну первинного позивача, а саме Спеціалізовану Державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС на належного - Офіс великих платників податків ДФС (далі Офіс ВПП ДФС).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки з питань господарських відносин з ТзОВ «Готліб ЛТД» (ТзОВ «Екодит», ТзОВ «ТКП Елегія») за серпень 2015 року, ТзОВ «Рідмар» (ТзОВ «Абіон Ресурс», ТзОВ «Ісіда Груп») за жовтень-грудень 2015 року, ТзОВ «Трекота-люкс» (ТзОВ фірма «Гравіс», ТзОВ «Домус Альянс», ТзОВ «Амінтранс») за серпень-жовтень 2015 року, ТзОВ «Міранем» за лютий 2016 року згідно із вимогами пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, про що складено відповідний акт. Посилаючись на норми п.94.6 ст.94 ПК України, позивач просить суд застосувати арешт коштів на рахунках ТОВ «Корпорація КРТ» у зв'язку з відмовою відповідача у допуску посадових осіб ДПІ у Залізничному районі м. Львова до проведення перевірки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву. Вказує на те, що Офіс ВПП ДФС з порушенням порядку застосування адміністративного арешту, що регулюється нормами Податкового кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року № 568, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за №1839/24371, чинного на дату звернення в суд про арешт коштів на рахунках ТзОВ «Корпорація КРТ».

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 13.09.2016 року №1628061400153 ТОВ «Корпорація КРТ» взято на облік Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС 18 серпня 2011р. за №26038.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС скеровано ТОВ «Корпорація КРТ» письмові запити про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 02.06.2016 року №7021/10/28-06-42-0010/801, від 07.07.2016р. №8819/10/28-06-42-0010/1041, від 07.07.2016р. №8820/10/28-06-42-0010/1042, від 18.07.2016р. №9289/10/28-06-42-0010/1117 про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських взаємовідносин із ТзОВ «Екодит», ТзОВ «Абіон Ресурс», ТзОВ «Амінтранс», ТзОВ «Міранем» за вищевказані періоди.

Головою комісії з реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС заступником начальника ОСОБА_3 на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та службового допису начальника відділу податкового супроводження підприємств транспорту, звязку та інших галузей ОСОБА_4 від 08.09.2016 року №1428/28-06-42 прийнято наказ від 12.09.2016 року №272 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Корпорація КРТ» та видано направлення на перевірку від 13.09.2016 року №468 та №469.

Заступником начальника відділу СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС ОСОБА_5 та головним державним ревізором-інспектором СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС ОСОБА_6 було здійснено вихід 13.09.2016 року за фактичною адресою м.Львів, вул.Лазаренка 1, з метою вручення копії наказу СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС від 12.09.2016 року №272 та направлення на перевірку від 13.09.2016 року №468 та №469.

Головним бухгалтером підприємства ОСОБА_7 отримано під розписку копію наказу №272 від 12.09.2016р. про проведення позапланової виїзної перевірки та письмово зазначено про недопуск працівників СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС до проведення перевірки, про що складено акт №182/28-06-14-00/37786903 від 13.09.2016 року.

Також від ознайомлення з направленнями на перевірку від 13.09.2016 року №468 та №469 головний бухгалтер ТзОВ «Корпорація КРТ» ОСОБА_7 відмовилася, про що складено акт № 184/28-06-14-00/37786903 від 13.09.2016 року (далі - Акт).

В акті №182/28-06-14-00/37786903 від 13.09.2016 року зазначено, що головним бухгалтером копію наказу №272 від 12.09.2016р. отримано та письмово зазначено про недопуск працівників СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС до проведення перевірки.

В акті №184/28-06-14-00/37786903 від 13.09.2016 року зазначено, що головним бухгалтером відмовлено в підписі в направленнях на перевірку від 13.09.2016 року №468 та №469.

За наслідком недопуску до перевірки ревізорів-інспекторів контролюючого органу до перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС подано в суд адміністративний позов про застосування арешту коштів на рахунках ТзОВ «Корпорація КРТ».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Вичерпний перелік підстав для проведення документальної позапланової перевірки визначений статтею 78 ПК України.

Так, згідно з пп.78.1.4 п.78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка може бути здійснена зокрема коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту

Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу.

Статтею 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу

Абзацом 5 п.81.1 ст.81 ПК України визначено, що непред'явлення або ненадсилання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Судом встановлено, що головний бухгалтер ТОВ «Корпорація КРТ» ОСОБА_7 отримано під розписку копію наказу №272 від 12.09.2016р. про проведення позапланової виїзної перевірки та відмовлено в ознайомленні з направленнями на перевірку та їх підпису.

Однак ревізорами інспекторами СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС в порушення ст.81 ПК України первинно актом №182/28-06-14-00/37786903 від 13.09.2016 року зазначено про недопуск працівників СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ ДФС до проведення перевірки, а згодом актом №184/28-06-14-00/37786903 від 13.09.2016 року констатовано факт відмови у підписанні направлень на перевірку від 13.09.2016 року №468 та №469.

Крім того, наказ №272 складено в порушення ст.81 ПК України, - зокрема не зазначено адреси об'єкта перевірки, що вимагається у разі проведення перевірки в іншому місці, в нашому випадку за місцезнаходженням м.Львів вул.Лазаренка 1, що засвідчено в актах №182/28-06-14-00/37786903 та №184/28-06-14-00/37786903 від 13.09.2016 року.

Відповідно до пп.20.1.9 п.20.1 ст.20 ПК України у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Пунктом 94.1 ст. 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п.94.6 ст.94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Судом встановлено, що Головою комісії з реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС заступником начальника ОСОБА_3 на підставі п.94.2 ст.94 ПК України рішення про застосування повного або умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Корпорація КРТ» не приймалось.

Проте, контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Підпунктом 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом наведеної норми для виникнення у контролюючого органу права звернення до суду для застосування арешту коштів мають настати дві умови: 1) у платника податків виник податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу.

Проте, доказів наявності у ТОВ «Корпорація КРТ» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу суду не надано.

Також суд зазначає, що процедура адміністративного арешту майна регулюється Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженим наказом Міністерства фінансів України 10.10.2013 за № 568 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1839/24371

Відповідно до пунктів 7.1-7.3 розділу VII вказаного Порядку, - арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, арешт коштів на рахунках платника здійснюється лише після прийняття рішення керівника контролюючого органу про накладення адміністративного арешту майна цього платника.

Таким чином суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТОВ «Корпорація КРТ».

Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги норми статті 94 Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.10.2013 за № 568, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, слід дійти висновку, що застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

За таких обставин, з огляду на те, що доказів прийняття рішення про застосування адміністративного арешту контролюючим органом не надано, підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках відповідача відсутні, оскільки такий арешт є лише складовою загального арешту майна

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом в ухвалах від 19 січня 2015 року у справі №К/800/61064/13, від 05 квітня 2016 року у справі К/800/33805/15

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд також вважає, що слід дотримуватись наступних позицій Європейського Суду з прав людини:

- будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (п. 168 рішення в справі «East/West Alliance Limited» проти Украі?ни»);

- питання про те, чи існував справедливии? баланс між вимогами загального інтересу громади та вимогами захисту основних прав особистості можна розглядати лише, якщо встановлено, що це втручання законне і не свавільне (п. 58 рішення у справі «Ятрідіс проти Греції»).

Отже, на підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведених обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про арешт коштів на рахунках платника податків.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 жовтня 2017 року.

Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги норми статті 94 Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.10.2013 за № 568, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, слід дійти висновку, що застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

За таких обставин, з огляду на те, що доказів прийняття рішення про застосування адміністративного арешту контролюючим органом не надано, підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках відповідача відсутні, оскільки такий арешт є лише складовою загального арешту майна

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом в ухвалах від 19 січня 2015 року у справі №К/800/61064/13, від 05 квітня 2016 року у справі К/800/33805/15

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд також вважає, що слід дотримуватись наступних позицій Європейського Суду з прав людини:

- будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (п. 168 рішення в справі «East/West Alliance Limited» проти Украі?ни»);

- питання про те, чи існував справедливии? баланс між вимогами загального інтересу громади та вимогами захисту основних прав особистості можна розглядати лише, якщо встановлено, що це втручання законне і не свавільне (п. 58 рішення у справі «Ятрідіс проти Греції»).

Отже, на підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведених обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про арешт коштів на рахунках платника податків.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 жовтня 2017 року.