Постанова № 69274139, 27.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 р. Справа №805/2454/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаш Г.П.,

при секретарі Кочетові В.К.

за участю

представника відповідача ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 року №0000781400,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕТС звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 року №0000781400.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС №415/05-10-12/24308872 від 05.12.2016 року відповідачем встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень 2015 року на суму 351129грн., за липень 2015 року на суму 460299грн. всього на суму 811428грн. Так, податковий орган посилається на нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «Берлон Трейдинг». Втім, позивач вважає дані твердження необґрунтованими, оскільки такий висновок спростовується наявними первинними документами, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Таким чином, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, в яких останній зазначає, що по контрагенту позивача ТОВ «Берлон Трейдинг» неможливо підтвердити наявність основних засобів, у тому числі транспортних засобів, наявність складських приміщень. Відповідно до даних податкової звітності у ТОВ «Берлон Трейдинг» немає достатньої кількості трудових ресурсів для надання послуг. Отримані запчастини, які було реалізовано на адресу ТОВ «ЕТС» не надходили на адресу ТОВ «Берлон Трейдинг», підприємство не є виробником. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що ТОВ «Берлон Трейдинг» не мало можливості реалізувати на адресу ТОВ «ЕТС» запчастини у червні та липні 2015 року. Також, відповідач вказує на те, що в договорі поставки від 29.05.2015 року №79 не зазначено адресу складу постачальника, покупця, спосіб доставки товару, додаткових документів, які визначають поставку окремої партії товару від постачальника до покупця. Даний договір не передбачає надання за вимогою покупця документів, що підтверджують відповідність поставленого товару вимогам до їх якості, технічними умовами, стандартами. На видаткових накладених, наданих до перевірки, значиться підпис і прізвище ОСОБА_2 без зазначення посади. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Берлон Трейдинг» не реєструвало податкову накладну від 24.06.2015 року на загальну суму 1273791,89грн., у тому числі ПДВ 212298,65грн. Також підприємством не надано документів, підтверджуючих перевезення товару. Таким чином, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, через канцелярію суду надав заяву про здійснення розгляду справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ЕТС (код ЄДРПОУ 24308872; 84201, АДРЕСА_1) є юридичною особою, зареєстровано 04.03.1996 року, як платник податків знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області та є платником податку на додану вартість.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75. ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобовязань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Берлон Трейдинг» (код ЄДРПОУ 39715834) за період з 01.06.2015 року по 31.07.2015 року, за результатами якої складено відповідний акт №415/05-10-12/24308872 від 05.12.2016 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі ОСОБА_2 документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС №415/05-10-12/24308872 від 05.12.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016р. №0000781400, яким позивачеві у звязку із встановленням порушень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на суму 811428грн. за період червень-липень 2015 року.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача ТОВ «Берлон Трейдинг», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірний період, а також правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС №415/05-10-12/24308872 від 05.12.2016 року.

Щодо висновків контролюючого органу про непідтвердження реального здійснення позивачем господарських операції з контрагентами ТОВ «Берлон Трейдинг» суд зазначає наступне.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Берлон Трейдинг» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 29.05.2015 року між ТОВ «Берлон Трейдинг» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №79, за умовами якого постачальник поставляє у власність покупця товар відповідно видаткових накладних, а покупець зобовязується прийняти товар, здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Товар постачається за адресою, що вказана покупцем, після отримання оплати за товар за рахунок покупця. Найменування, кількість товару, що постачається, вказується у накладних. Транспортування товару відбувається за рахунок на транспортом покупця, якщо сторони не дійшли згоди щодо іншого. Загальна вартість товару (вартість договору), що підлягає до сплати покупцем на користь постачальника за даним договором, вказується у рахунку-фактурі на оплату, що наданий покупцю. Покупець сплачує вартість товару протягом але не пізніше 10 календарних днів з дати отримання товару по видатковим накладним. Приймання товару за кількістю, комплектацією і якістю здійснюється Покупцем за місцем поставки. Даний договір вступив в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками з обох сторін і діє до 31.12.2015 року (т. 1 а.с. 95-96).

На виконання умов даного договору поставки позивачем до суду надано складені ним видаткові накладні №БТ-0000001 від 09.06.2015 року, №БТ-0000003 від 18.06.2015 року, №БТ-0000004 від 01.07.2015 року, №БТ-0000005 від 01.07.2015 року, №БТ-0000006 від 06.07.2015 року та №БТ-0000007 від 09.07.2015 року; отримані податкові накладні №408 від 09.06.2015 року, №749 від 18.06.2015 року, №8 від 01.07.2015 року, №9 від 01.07.2015 року, №241 від 06.07.2015 року, №405 від 09.07.2015 року (т. 1 а.с. 97-107, 126-139).

На підтвердження проведення розрахунків за поставлений товар позивачем до суду надано платіжні доручення №214 від 20.07.2015 року на суму 147474,34грн., №304 від 18.08.2015 року на суму 193325,70грн., №11 від 28.09.2015 року на суму 97580,71грн., №14 від 28.09.2015 року на суму 366600,00грн. (т. 1 а.с. 121-124).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 185.1. ст.. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

П. 188.1. ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 цього Кодексу передбачено, що на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.4 цієї статті платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги звязку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України 201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобовязань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З наявних в матеріалах справи копій первинних документів вбачається, що загальна вартість поставленого позивачу у червні-липні 2015 року товару складає 4868571,86грн.

При цьому зазначений факт вбачається лише з копій видаткових накладних, складених ТОВ «Берлон-Трейдинг» та ТОВ «ЕТС», тоді як відповідно до умов укладеного між зазначеними юридичними особами договору поставки №79 загальна вартість товару (вартість договору), що підлягає до сплати покупцем на користь постачальника за даним договором, вказується у рахунку-фактурі на оплату, що наданий покупцю.

Ухвалою суду від 23.08.2017 року у Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС витребувано, зокрема, оригінали первинних документів, долучених до позовної заяви; письмові пояснення щодо укладення специфікацій або додаткових угод до договору поставки №79 від 29.05.2015 року з наданням відповідних доказів.

Втім, позивачем до суду не надано витребуваних судом документів (в тому числі оригіналів документів, долучених до позовної заяви).

Таким чином, позивачем не надано до суду первинних документів, які відповідно до укладеного ним з ТОВ «Берлон-Трейдинг» договору поставки №79 визначають його загальну вартість та кількість поставленого товару.

Водночас суд зауважує, що позивачем копії платіжних доручень стосовно здійснення розрахунків з ТОВ «Берлон-Трейдинг» надані лише на суму 804980,75грн., що не відповідає сумі, на яку поставлено товар, за наданими видатковими накладними. Окрім цього, позивачем не надано пояснень щодо проведення розрахунків з його контрагентом не в повному обсязі.

Крім того, суд наголошує, що позивачем в якості первинного документу, що підтверджує реальність господарської операції з ТОВ «Берлон-Трейдинг» до суду надано копію видаткової накладної №БТ-0000004 від 01.07.2015 року.

В акті документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС №415/05-10-12/24308872 від 05.12.2016 року податковий орган вказує на те, що позивачем до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року включено ПДВ у розмірі 212298,65грн. по контрагенту ТОВ «Берлон-Трейдинг» згідно податкової накладної від 01.07.2015 року №9 на загальну суму 1273791,89грн. без документального підтвердження права платника податку на віднесення сум податку у розмірі 212298,65грн.до податкового кредиту, а саме без документального підтвердження списання коштів з банківського рахунку платника податку 01.07.2015 року в оплату товарів або отримання 01.07.2015 року платником податку товарів від ТОВ «Берлон-Трейдинг» (т. 1 а.с. 38).

Так, відповідно даних ЄРПН ТОВ «Берлон-Трейдинг» зареєструвало дві податкові накладні від 01.07.2015 року №8 на суму 517227,00грн., у тому числі ПДВ 86204,50грн., та №9 на суму 1273791,89грн., в тому числі ПДВ 212298,65грн.

Посадовими особами ТОВ «ЕТС» на письмовий запит ДПІ у м. Дружківці від 27.10.2016 року листом від 18.11.2016 року №799 було надано незавірені копії документів щодо відносин ТОВ «Берлон-Трейдинг» за червень, липень 2015 року, зокрема за 01.07.2015 року:

- податкова накладна №8 від 01.07.2015 року на суму 517227,00грн., в тому числі ПДВ 86204,50грн.;

- видаткова накладна ТОВ «Берлон-Трейдинг» №БТ-0000005 від 01.07.2015 року на загальну суму 517226,98грн., в тому числі ПДВ 86204,50грн.;

- податкова накладна №9 від 01.07.2015 року на загальну суму 1273791,89грн., в тому числі ПДВ 212298,65грн.

При цьому посадовими особами ТОВ «ЕТС» надано видаткову накладну ТОВ «Берлон-Трейдинг» №БТ-0000004 від 24.06.2015 року на загальну суму 1273791,89грн., в тому числі ПДВ 212298,65грн.

Відносно даних ЄРПН ТОВ «Берлон-Трейдинг» не реєструвало податкову накладну від 24.06.2015 року на загальну суму 1273791,89грн., в тому числі ПДВ 212298,65грн. (т. 1 а.с. 38)

Зазначені порушення, викладені в акті документальної перевірки позивача, підтверджені наданим в судовому засіданні представником відповідача оригіналами супровідного листа №655 від 30.09.2015 року, яким позивач направив первинні документи та пояснення на запит податкового органу, та видаткової накладної №БТ-0000004 від 24.06.2015 року.

Таким чином, суд не може визнати вищезгадані документи, копії яких надані позивачем, в якості письмових доказів по справі, оскільки вони не відповідають ознакам правдивості та допустимості.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про підтвердження виявленого відповідачем порушення в частині безпідставного віднесення ТОВ «ЕТС» до складу податкового кредиту за липень 2015 року суми ПДВ згідно видаткової накладної №БТ-0000004 від 24.06.2015 року.

Водночас суд зазначає, що з приписів ст.86 Податкового кодексу України вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як зазначає позивач, отримані від контрагенту ТОВ «Берлон-Трейдинг» товарно-матеріальні цінності були використані у власній господарській діяльності позивача.

Ухвалою суду від 23.08.2017 року у Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС витребувано документи складського обліку ТМЦ, отриманих за договором поставки №79 від 29.05.2015 року (акти про приймання матеріалів, документи щодо внутрішнього переміщення ТМЦ, картки складського обліку тощо) (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для доручення до матеріалів справи); письмові пояснення щодо використання ТМЦ, придбаних від ТОВ «Берлон-Трейдинг» в червні липні 2015 року, у власній господарській діяльності з визначенням найменування товару відповідно до видаткових накладних №БТ-0000001 від 09.06.2015 року, №БТ-0000003 від 18.06.2015 року, №БТ-0000004 від 01.07.2015 року, №БТ-0000005 від 01.07.2015 року, №БТ-0000006 від 06.07.2015 року, №БТ-0000007 від 09.07.2015 року та відповідних актів виконаних робіт, списання з/ч та експлуатації матеріалів стосовно цих ТМЦ

На виконання зазначеної ухвали позивачем до суду надано копії карток складського обліку матеріалів, проте з даних документів не вбачається облік саме отриманих від ТОВ «Берлон-Трейдинг» товарно-матеріальних цінностей. Так, згідно видаткових накладних №БТ-0000001 від 09.06.2015 року, №БТ-0000003 від 18.06.2015 року, №БТ-0000004 від 01.07.2015 року, №БТ-0000005 від 01.07.2015 року, №БТ-0000006 від 06.07.2015 року та №БТ-0000007 від 09.07.2015 року в графі «товар» зазначено ідентифікаційний код кожного найменування товару, тоді як в документах складського обліку ТОВ «ЕТС» ТМЦ обліковуються без зазначення їх ідентифікації (т. 3. а.с. 139-250, т. 4 а.с. 1-200).

В підтвердження подальшої реалізації отриманих позивачем від ТОВ «Берлон-Трейдинг» ТМЦ товариством до суду надано копію договору з сервісною станцією та зазначено в письмових поясненнях, що ТОВ «ЕТС» є офіційним дилером компанії «ВОЛЬВО» щодо надання послуг авторизованого СТО з ремонту транспортної техніки VOLVO. Також позивачем надано документи в підтвердження наявності необхідних земельних ділянок для ведення господарської діяльності (витяги з Державного реєстру) (т. 3 а.с. 71-108, 109-113).

Втім суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт, списання з/ч та експлуатації матеріалів, видаткових накладних ТОВ «ЕТС», оборотно-сальдових відомостей підприємства позивача (т. 1 а.с. 140-249, т. 2 а.с. 1-251, т. 3 а.с. 1-52) також не вбачається зазначення ідентифікаційних (відмінні) номерів реалізованих позивачем товарно-матеріальних цінностей, що не дає змоги ідентифікувати реалізований товар.

Суд критично ставиться до наданих позивачем копій первинних документів з огляду на додержання положень процесуальних принципів належності та допустимості доказів, закріплених, зокрема, частиною першою та четвертою статті 70 КАС України Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, а також те, що обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

У межах спірних відносин позивач, як платник податків не довів факту реального здійснення господарських операції з його контрагентом ТОВ «Берлон-Трейдинг» у встановлений законом спосіб. Відсутність факту здійснення господарської операції унеможливлює визнання правомірним прийняття до обліку податкових накладних, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит. Відсутність факту придбання ТМЦ, а також доказів подальшого використання у господарській діяльності унеможливлює прийняття доводів позивача та підтверджує правомірність висновків податкового органу щодо обставин завищення позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами із цим контрагентом.

З огляду на зазначене, суд погоджує правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення. Суд, дослідивши матеріали справи, позбавлений можливості за своїм внутрішнім переконанням впевнитися в тому, що господарські операції з придбання позивачем ТМЦ від ТОВ «Берлон-Трейдинг» та використання їх у власній господарській діяльності мали місце. Це повязане із неналежними первинними документами, копії яких надані та долучені до матеріалів справи.

Крім того, суд враховує відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували фактичне перевезення ТМЦ, отриманих позивачем згідно договору поставки №79 від 29.05.2015 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 року №0000781400 відмовити.

Постанову ухвалено 27 вересня 2017 року.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як зазначає позивач, отримані від контрагенту ТОВ «Берлон-Трейдинг» товарно-матеріальні цінності були використані у власній господарській діяльності позивача.

Ухвалою суду від 23.08.2017 року у Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС витребувано документи складського обліку ТМЦ, отриманих за договором поставки №79 від 29.05.2015 року (акти про приймання матеріалів, документи щодо внутрішнього переміщення ТМЦ, картки складського обліку тощо) (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для доручення до матеріалів справи); письмові пояснення щодо використання ТМЦ, придбаних від ТОВ «Берлон-Трейдинг» в червні липні 2015 року, у власній господарській діяльності з визначенням найменування товару відповідно до видаткових накладних №БТ-0000001 від 09.06.2015 року, №БТ-0000003 від 18.06.2015 року, №БТ-0000004 від 01.07.2015 року, №БТ-0000005 від 01.07.2015 року, №БТ-0000006 від 06.07.2015 року, №БТ-0000007 від 09.07.2015 року та відповідних актів виконаних робіт, списання з/ч та експлуатації матеріалів стосовно цих ТМЦ

На виконання зазначеної ухвали позивачем до суду надано копії карток складського обліку матеріалів, проте з даних документів не вбачається облік саме отриманих від ТОВ «Берлон-Трейдинг» товарно-матеріальних цінностей. Так, згідно видаткових накладних №БТ-0000001 від 09.06.2015 року, №БТ-0000003 від 18.06.2015 року, №БТ-0000004 від 01.07.2015 року, №БТ-0000005 від 01.07.2015 року, №БТ-0000006 від 06.07.2015 року та №БТ-0000007 від 09.07.2015 року в графі «товар» зазначено ідентифікаційний код кожного найменування товару, тоді як в документах складського обліку ТОВ «ЕТС» ТМЦ обліковуються без зазначення їх ідентифікації (т. 3. а.с. 139-250, т. 4 а.с. 1-200).

В підтвердження подальшої реалізації отриманих позивачем від ТОВ «Берлон-Трейдинг» ТМЦ товариством до суду надано копію договору з сервісною станцією та зазначено в письмових поясненнях, що ТОВ «ЕТС» є офіційним дилером компанії «ВОЛЬВО» щодо надання послуг авторизованого СТО з ремонту транспортної техніки VOLVO. Також позивачем надано документи в підтвердження наявності необхідних земельних ділянок для ведення господарської діяльності (витяги з Державного реєстру) (т. 3 а.с. 71-108, 109-113).

Втім суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт, списання з/ч та експлуатації матеріалів, видаткових накладних ТОВ «ЕТС», оборотно-сальдових відомостей підприємства позивача (т. 1 а.с. 140-249, т. 2 а.с. 1-251, т. 3 а.с. 1-52) також не вбачається зазначення ідентифікаційних (відмінні) номерів реалізованих позивачем товарно-матеріальних цінностей, що не дає змоги ідентифікувати реалізований товар.

Суд критично ставиться до наданих позивачем копій первинних документів з огляду на додержання положень процесуальних принципів належності та допустимості доказів, закріплених, зокрема, частиною першою та четвертою статті 70 КАС України Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, а також те, що обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

У межах спірних відносин позивач, як платник податків не довів факту реального здійснення господарських операції з його контрагентом ТОВ «Берлон-Трейдинг» у встановлений законом спосіб. Відсутність факту здійснення господарської операції унеможливлює визнання правомірним прийняття до обліку податкових накладних, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит. Відсутність факту придбання ТМЦ, а також доказів подальшого використання у господарській діяльності унеможливлює прийняття доводів позивача та підтверджує правомірність висновків податкового органу щодо обставин завищення позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами із цим контрагентом.

З огляду на зазначене, суд погоджує правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення. Суд, дослідивши матеріали справи, позбавлений можливості за своїм внутрішнім переконанням впевнитися в тому, що господарські операції з придбання позивачем ТМЦ від ТОВ «Берлон-Трейдинг» та використання їх у власній господарській діяльності мали місце. Це повязане із неналежними первинними документами, копії яких надані та долучені до матеріалів справи.

Крім того, суд враховує відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували фактичне перевезення ТМЦ, отриманих позивачем згідно договору поставки №79 від 29.05.2015 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 року №0000781400 відмовити.

Постанову ухвалено 27 вересня 2017 року.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.