Постанова № 69274067, 28.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2017 р. Справа №805/2063/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:12:55

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В. при секретарі судового засідання Хорош С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов Приватного підприємства «Реал - Строй» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.05.2017 року за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 07.06.2017р. № б/н

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 13.04.2017р.№5456/10/05-99-10-02

від третьої особи- не зявилися

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Реал - Строй звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі по тексту ГУ ДФС у Донецькій області або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що положення частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР є нормами прямої дії, які не потребують додаткового підтвердження і передбачають для субєкта господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнення від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на період проведення антитерористичної операції, а саме з 14 квітня 2014 року та до її закінчення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.06.2017 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року провадження у справі зупинено до 04 липня 2017 року у звязку з необхідністю надання позивачем додаткових доказів по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року за клопотанням позивача зупинено провадження у справі № 805/2063/17-а до 07 вересня 2017 року. Крім цього, ухвалою суду залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Донецьку Торгово-промислову палату та запропоновано надати письмові пояснення по суті позовних вимог.

07 вересня 2017 року через відділ документообігу та архівної роботи суду Донецькою Торгово- промисловою палатою надані пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 року за клопотанням позивача зупинено провадження у справі № 805/2063/17-а для надання додаткових доказів по справі до 28 вересня 2017 року.

У судове засідання, призначене на 28 вересня 2017 року зявилися повноважні представники позивача та відповідача, повноважні представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. При цьому, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що у відповідності до приписів Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті позивач на період проведення антитерористичної операції у м. Маріуполі звільнений від стягнення з нього пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності. Також, позивач зазначив, що Положення Закону №185, з урахуванням змін, внесених Законом №1669, є нормами прямої дії і передбачають для суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність на території проведення АТО, звільнення від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на період проведення АТО та не потребує додаткового підтвердження та отримання сертифікату про форсмажорні обставини (обставини непереборної сили).

Разом з тим, позивач у судовому засіданні зазначив, що затримка передплати 50% вартості контракту № 23/09/14 у сумі 72 137,50 EUR, відбулась у звязку з накладенням арешту на банківські рахунки позивача відповідно до постанови Краматорського міського суду Донецької області від 25.11.2014 року, як наслідок зазначених обставин, Постачальник не відвантажив продукцію. Після оскарження ПП «Реал-Строй» постанови Краматорського міського суду Донецької області від 25.11.2014 року в апеляційному суді Запорізької області і отримання обслуговуючим банком відповідної постанови апеляційного суду, з рахунків ПП «Реал-Строй» був знятий незаконний арешт, після якого, підприємство негайно подало заявку на придбання іноземної валюти, придбало зазначену валюту і 13.02.2015 року здійснило передплату решти 50% вартості контракту № 23/09/14 у сумі 72 137,50 EUR.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, у своїх письмових запереченнях, зазначив, що суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення звільняються від відповідальності у вигляді нарахування пені лише за наявності сертифікату Торгово-промислової палати. Разом з цим, позивачем належного документу відповідачу не надано. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Приватне підприємство Реал - Строй (код ЄДРПОУ 34908449, АДРЕСА_1, 87526) зареєстровано у якості юридичної особи з 22.02.2007 року за № 1 274 102 0000 005557, знаходиться на обліку як платник податків/зборів у відповідача з 23.02.2007 року, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області на підставі наказу № 334 від 18.04.2017 року на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу Україні проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства Реал-Строй з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з нерезидентом RULMEKA GERMANY GmbH (Німеччина) за контрактом № 23/09/14 від 23.09.2014 року за операцією від 08.10.2014 року за період з 08.10.2014 року по 18.04.2017 року, за результатами якої складено акт від 28.04.2017 року № 121/05-99-14-02/34908449 (а.с. 11- 17).

Згідно вказаного акту перевіркою встановлено порушення ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (№ 185/94-ВР від 23.09.1994р.), п. 1 Постанови НБУ від 20.08.2014 року № 515 Про врегулювання ситуації на валютному ринку України (із змінами і доповненнями), Постанови НБУ від 01.12.2014 року № 758 Про врегулювання ситуації на валютному ринку України, поставка товару на суму 72 137,50 Євро (1 177 740,13 грн.) за контрактом № 23/09/14 від 23.09.2014 року здійснена нерезидентом RULMEKA GERMANY GmbH (Німеччина) 24.02.2015 року за МД № 500060006/15/000966 на суму 144 275,00 Євро (4 576 758,93 грн.) з порушенням встановленого строку розрахунків в іноземній валюті у період з 07.01.2015 року по 24.02.2015 року.

Також, у вказаному акті перевірки було встановлено, що ГУ ДФС у Донецькій області була отримана інформація від ПУАТ Фідобанк (вих.№ 11-1-2/231 від 09.02.2015 рок) про порушення ПП Реал - Строй термінів розрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 23.09.2014 року № 23/09/14 за операцією від 08.10.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та нерезидентом RULMEKA GERMANY GmbH (Німеччина) (далі по тексту Продавець) укладено контракт № 23/09/14 від 23.09.2014 року. Згідно п. 1 цього Контракту передбачено, що Продавець продав, а покупець купив товарів (ролики конвеєрні) в кількості та асортименті, за умовами та цінами і відповідно до технічних умов, вказаних в Додатках № 1, що є невідємною частиною цього Контракту (а.с. 54).

Так, у Додатку № 1 до Контракту № 23/09/14 від 23.09.2014 року вказано кількість роликів конвеєрних, сума поставки 144 275,00 Євро та зазначено, що ціна включає в себе пакування, доставка: 10тижнів після підписання контракту, узгодженню креслень і виконання передоплати, допускається відвантаження партіями.

Відповідно до п. 7 Контракту розрахунки за поставлений товар виконуються в ЄВРО (валюта). Передоплата в розмірі 50%, 50% по факту готовності продукції.

На виконання умов Контракту резидентом ПП Реал - Строй була здійснена оплата з поточного рахунку № 26000000222003 в Євро, відкритого в ПУАТ Фідобанк МФО №300175, в сумі 144 275,00 Євро.:

-08.10.2014 року 72 137,50 Євро (1 177 740,13 грн.), граничний термін поставки товару або повернення коштів відповідно до законодавства 06.01.2015 року, (платіжне доручення в іноземній валюті № 4 від 08.10.2014 року (а.с. 58);

-13.02.2015 року- 72 137,50 Євро (2 117 993,29 грн.), граничний термін поставки товару або повернення коштів відповідно до законодавства 14.05.2015 року (платіжне доручення в іноземній валюті № 3 від 13.02.2015 року (а.с. 59).

Згідно Митної декларації № 5000600060/2 015/000966, 24.02.2015 року RULMEKA GERMANY GmbH (Німеччина) здійснено відвантаження товару (частини конвеєрного обладнання, ролики) на загальну суму 144 275,00 євро (4 576 758,93 грн.).

При цьому, як вказано в акті перевірки, позивачем, ПП Реал - Строй не було надано до перевірки сертифікат Торгово промислової палати України про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору, що є підтвердженням форс мажорних обставин відповідно до діючого законодавства при виконанні Контракту № 23/09/14 від 23.09.2014 року.

Вказаний акт перевірки 28.04.2015 року підписано директором ПП Реал - Строй ОСОБА_3 без зауважень. Заперечення до вказаного акту до ГУ ДФС у Донецькій області не надавались.

На підставі вказаного акту перевірки від 28.04.2017 року №№ 121/05-99-14-02/34908449 прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.05.2017 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 199 373,54 грн.

Вказане податкове повідомлення- рішення отримано особисто директором ПП Реал - Строй ОСОБА_3 16.05.2017 року (а.с. 9)

Судом встановлено та не оскаржується сторонами, що наказ № 334 від 18.04.2017 про призначення перевірки та повідомлення про початок перевірки отримані позивачем 20.04.2017 (розписка № 48/05-99-14-92-5 від 20.04.2017, а.с. 45).

Позивачем не оспорюється правомірність призначення та проведення перевірки податковим органом, у зв'язку з чим вказані питання судом не перевіряються.

Сторонами також не оспорюються фактичні дані, викладені в акті перевірки від 28.04.2017 року№ 121/05-99-14-02/34908449 щодо чинності дослідженого контракту, поставки продукції та здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд виходить з того, що у даному випадку обставини щодо прострочення позивачем термінів розрахунків у сфері ЗЕД не є спірним питанням між сторонами.

Спірним між сторонами є застосування статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» стосовно суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд виходить з такого.

Порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків визначено Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185).

Відповідно до ст. 1 Закону № 185 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 2 вищезазначеного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Національним Банком України встановлено строк який визначений в ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 185, зі змінами внесеними статтею 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженням від 30.10.2014 №1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 20 пункту 1 цього розпорядження місто Маріуполь віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого була лише зупинена на відповідний час.

02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Так, згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Маріуполь.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Таким чином, фактичне провадження господарської діяльності Приватне підприємство Реал - Строй здійснює у місті Маріуполі, що входить до переліку населених пунктів на території яких здійснювалась та здійснюється антитерористична операція.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», крім як до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», також були внесені зміни до частини сьомої статті 6 цього Закону, відповідно до якої підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Законом № 1669-VII доповнено Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» статтею 14-1 наступним змістом, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту тощо.

Суд не приймає посилання відповідача на необхідність обовязкової наявності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки, як зазначалось вище, положеннями частини 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР визначено умови звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а саме здійснення діяльності на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, додаткових умов вказана стаття не містить.

В матеріалах справи містяться пояснення Донецької Торгово-промислової палати від 06.09.2017 № 568/12.1-21-03 в яких зазначено, що «оскільки ПП «Реал-Строй» зареєстровано та здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції на нього поширюється виняток, встановлений статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в редакції відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від № 1669-VII від 02.09.2014 року».

При цьому, суд зазначає, що згідно Листа від 18.07.2017 року № 2321/05-5, Торгово-Промислова палата України зазначила, що згідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 року № 1669- VII внесено зміни до ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: а) частину першу статті 4 викладено в наступній редакції: «Порушення резидентами, крім субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Остаточним рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява №39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

У рішенні від 14 січня 2011 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також, положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, а навпаки існують достатні передумови для прийняття рішення на користь платника.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 15.05.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір 2 990 грн. 61 коп. платіжним дорученням від 18 травня 2017 року № 171.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Реал - Строй до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 15.05.2017 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.05.2017 року № НОМЕР_1 на суму 199 373,54 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Реал - Строй витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 990 грн. 61 коп. (дві тисячі девятсот девяносто гривень) 61 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 вересня 2017 року.

Постанова у повному обсязі складена 02 жовтня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кочанова П.В.

до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Остаточним рішенням від 7 жовтня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява №39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

У рішенні від 14 січня 2011 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також, положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, а навпаки існують достатні передумови для прийняття рішення на користь платника.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 15.05.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір 2 990 грн. 61 коп. платіжним дорученням від 18 травня 2017 року № 171.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Реал - Строй до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 15.05.2017 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.05.2017 року № НОМЕР_1 на суму 199 373,54 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Реал - Строй витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 990 грн. 61 коп. (дві тисячі девятсот девяносто гривень) 61 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 вересня 2017 року.

Постанова у повному обсязі складена 02 жовтня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кочанова П.В.