Рішення № 69269120, 27.09.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4271/17

Провадження № 22-ц/779/1520/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Матківський

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом та просив солідарно стягнути з ОСОБА_4 як позичальника та ОСОБА_1 як поручителя на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 74 262, 89 гривень заборгованості за кредитним договором нарахованої на 24 жовтня 2016 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що 09 лютого 2007 року між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №4/07/03-05 і ОСОБА_2 надав позичальнику кредит на споживчі потреби в розмірі 3000 доларів США з відсотковою ставкою 13, 5 річних та терміном повернення 08 лютого 2012 року. Позивач виконав договірні зобовязання, відповідач від виконання зобовязань ухиляється. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 09 лютого 2007 року.

15 лютого 2013 року Івано-Франківським міським судом ухвалено рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором від 09 лютого 2007 року в розмірі 31 464, 08 гривень. Незважаючи на рішення суду, зобовязання за кредитним договором до цього часу не виконано, що підтверджується розрахунком заборгованості. На 24 жовтня 2016 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 158 819, 77 гривень, з них: кредит 2350 доларів США, відсотки 2543, 62 доларів США, пеня 33 235, 77 гривень.

Різниця нестягненої суми заборгованості становить 74 262 , 89 гривень.

Представник позивача наголошує на тому, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобовязання і відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором від 09 лютого 2007 року в розмірі 1598, 70 доларів США, що еквівалентно 41027, 12 гривень та пеню в розмірі 3323, 58 гривень. У задоволенні решти вимог відмовлено.

На дане рішення Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» подала апеляційну скаргу.

Вважає рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 29 912, 19 гривень та до ОСОБА_1 про стягнення 74 262, 89 гривень є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що з огляду на вимоги ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання і не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Апелянт вважає, що обидва відповідачі повинні нести повну відповідальність за порушення визначених договором зобовязань.

Вислухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1, який вимоги скарги заперечив, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не надано, як і не надано доказів виконання зобовязань за договором від 09 лютого 2007 року на 24 жовтня 2016 року належним чином та у встановлені строки. Стосовно відповідача ОСОБА_1, то на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України порука є припиненою. А нарахований розмір пені зменшено до 10 відсотків.

Матеріалами справи встановлено, що згідно п.п.1.1-1.4 договору та усіх додаткових угод до нього, банк надав ОСОБА_4 кредит на споживчі потреби в розмірі 3 000 доларів США на строк до 08 лютого 2012 року із сплатою 13,5% річних.

15 лютого 2013 року Івано-Франківським міським судом ухвалено заочне рішення про солідарне стягнення з позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором від 09 лютого 2007 року в розмірі 31 464,08 гривень, нараховану на 07 листопада 2011 року.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Різниця заборгованості за кредитом на 24 жовтня 2016 року з врахуванням уже стягнутої суми за попереднім рішенням становить 74 262, 89 гривень, з яких: 1598,70 доларів США відсотки. Що еквівалентно 41027,12 гривень та 33 235, 77 гривень пеня нарахована за 1 рік.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту.

15 лютого 2013 року Івано-Франківським міським судом ухвалено заочне рішення про солідарне стягнення з позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором від 09 лютого 2007 року у розмірі 31 464,08 гривень, нараховану на 07 листопада 2011 року. Після рішення суду до 27 березня 2017 року кредитор за стягненням заборгованості за кредитом до поручителя не звертався, тому суд першої інстанції правильно встановив, що порука є припиненою.

Зменшуючи розмір пені до 10 відсотків нарахованої суми Банком суд першої інстанції обґрунтував тільки наявністю ст. 551 ЦК України.

Застосувавши до спірних правовідносин частину третю статті 551 ЦК України, суд першої інстанції, виходив із того, що розмір пені слід зменшити.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд першої інстанції зовсім не обґрунтував жодну із підстав встановлену законодавством для зменшення обґрунтованого розрахунку пені в межах одного року, не навів жодної обставини, що має істотне значення для зменшення, а відповідач навіть не звертався до суду за зменшенням розміру пені. Без заяви відповідача про зменшення пені суд вправі був її зменшити тільки у випадку, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків. Однак, і у даному випадку, розмір пені не перевищує розміру нарахованих відсотків за невиконання договірних зобовязань. Навіть після примусового стягнення заборгованості згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 15 лютого 2013 року відповідач як позичальник жодного разу не погашав заборгованість за договором.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зменшив розмір пені, тому рішення у цій частині підлягає зміні та стягнення з відповідача 33 235, 77 гривень пені за порушення боржником зобовязання за договором.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2017 року в частині визначення розміру пені змінити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий 25 липня 2005 року Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області, що проживає в м. Івано_Франківську, вул. Молодіжна, 34/21 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2», м. Київ, вул. Дегтярівська 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842 заборгованість за пенею по кредитному договору №4/07/03-05 від 09 лютого 2007 року, нараховану за період з 01.10. 2015 року по 01.10.2016 року у розмірі 33 235, 77 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 1760 гривень судового збору на користь держави.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді В.А. Девляшевський

ОСОБА_6

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зменшив розмір пені, тому рішення у цій частині підлягає зміні та стягнення з відповідача 33 235, 77 гривень пені за порушення боржником зобовязання за договором.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2017 року в частині визначення розміру пені змінити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий 25 липня 2005 року Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області, що проживає в м. Івано_Франківську, вул. Молодіжна, 34/21 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2», м. Київ, вул. Дегтярівська 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842 заборгованість за пенею по кредитному договору №4/07/03-05 від 09 лютого 2007 року, нараховану за період з 01.10. 2015 року по 01.10.2016 року у розмірі 33 235, 77 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 1760 гривень судового збору на користь держави.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді В.А. Девляшевський

ОСОБА_6