Постанова № 69263500, 02.10.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17384/16-а

Провадження № 2-а/522/739/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого судді: Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради № 615-VII від 27.04.2016 року «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, розташованої за адресою : м. Одеса, вул. Агрономічна, 118, а також про зобовязання Одеської міської ради надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих споруд і будівель, площею 0,1 га за адресою : м. Одеса, вул. Агрономічна, 118 (а.с. 2-3, 45-46).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що, по-перше, 29.08.2014 року він був мобілізований Суворівським районним військовим комісаріатом м. Одеси до лав Збройних Сил України та направлений у зону антитерористичної операції, де брав участь у бойових діях з 29.09.2014 р. по 04.09.2015 р., та в подальшому йому був наданий статус учасника бойових дій; і, по-друге, 16.11.2015 р. він подав на імя Одеського міського голови заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для передачі йому безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих споруд площею 0,1 га за адресою : м. Одеса, вул. Агрономічна, 118, але у задоволенні цієї його заяви було відмовлено оскаржуваним рішенням Одеської ради № 615-VII від 27.04.2016 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позов, а представник Одеської міської ради ОСОБА_1 не визнала позов.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін, суд доходить висновку, що позов позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_2 є учасником бойових дій, оскільки з 29.09.2014 р. по 04.09.2015 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в Марїнському районі Донецької області, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується довідкою військової частини польова пошти В0095 Міністерства оборони України від 15.09.2015 р. № 7969 та посвідченням серії ЮА № 00879 від 17.07.2015 р., яке було видано позивачу ОСОБА_3 персоналу штабу управління оперативного командування «Південь».

16 листопада 2015 року позивач звернувся до Одеського міського голови з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га за адресою : м. Одеса, вул. Агрономічна, 118, відповідно до статей 118, 121 ЗК України.

Рішенням Одеської міської ради № 615-VII від 27.04.2016 року «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки, з посиланням на ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Спірні правовідносини врегульовано Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення регламентовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 12 згаданого Закону учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

За приписами п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. При цьому, ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах : для ведення садівництва не більше 0,12 га; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 га, в селищах не більше 0,15 га, в містах не більше 0,10 га.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень в місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено виключний перелік правових підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Разом з тим, підставою для відмови у наданні позивачу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення відповідачем зазначено відсутність зонування території або детального плану розробки території, що не входить до переліку підстав, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно ч. 11 ст. 118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Судом встановлено, що план зонування території міста ОСОБА_1 затверджено 19.10.2016 року рішенням Одеської міської ради № 1316.

Згідно Генерального плану м. Одеси спірна земельна ділянка за адресою : м. Одеса, вул. Агрономічна, 118 розташована в зоні озеленених територій загального користування.

Однак, з постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року у справі № 522/17386/16-а за аналогічним позовом ОСОБА_5 до Одеської міської ради вбачається, що під час судового розгляду цієї справи Одеською міською радою було надано до суду лист ОСОБА_3 архітектури та міст обування Одеської міської ради № 01-11/377 від 27.01.2017 р., відповідно до якого земельна ділянка за адресою : м. Одеса, вул. Агрономічна, 118 розташована в межах комунально-складської зони розміщення та призначена для розташування складських приміщень.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що відповідач не визначився відповідно до якого самого обєкту (земельної ділянки) була надана відмова позивачу в наданні згоди на розробку проекту землеустрою з посиланням на відсутність плану зонування або детального плану розробки території.

Крім того, відповідач не надав суду доказів щодо відсутності детального плану розробки території щодо спірної земельної ділянки на момент звернення ОСОБА_2 з відповідною заявою до Одеської міської ради.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи чи охоронювані законом інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в звязку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) субєктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином, підставами для визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обовязковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено понятті «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому звязку з поняттям «Права», а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом обєктивного і прямо не опосередкований у субєктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним обєктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом позивачем обрано саме такий спосіб захисту, якій може відновити його становище та захистити його порушене право.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 615-VII від 27 квітня 2016 року «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, розташованої за адресою : м. Одеса, вул. Агрономічна, 118.

Зобовязати Одеську міську раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих споруд і будівель, площею 0,1 га за адресою : м. Одеса, вул. Агрономічна, 118.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2017 року.

Суддя Н.А. Ільченко

02.10.2017