Постанова № 69262907, 03.10.2017, Київський районний суд м. Одеси

____________________

Справа № 520/8695/17

Провадження № 2-а/520/648/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2017 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаного Управління пенсійного фонду у м. Одесі зобов`язання поставити на облік у пенсійному фонді України та призначення пенсії за віком,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2017 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною відмову ОСОБА_2 об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі в призначенні, нарахуванні та виплати пенсії від 20.07.2017 року № 299/Б-11. Зобов'язати Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м Одесі призначити нарахування пенсії та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі обчисленому на підставі довідок про заробіток для обчислення пенсії.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 17.07.2017 року нею було подано до ОСОБА_2 об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі заяву про призначення та нарахування пенсії за віком, з врахуванням 32 років трудового стажу в Україні. На що листом від 20.07.2017 року № 299/Б-11 їй було відмовлено, вказано що для розгляду даного питання встановлення пенсії необхідно подати заяву встановленого зразка, яку надати особисто, за місцем проживання (реєстрації) або через законного представника за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Позивач вважає, що Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м Одесі при відмові їй в призначенні пенсії допустило порушення норм законодавства, у звязку з чим вона звернулась до суду з даним позовом

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Одеси у судове засідання не з`явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заперечення, в яких просив залишити позов без розгляду, вказуючи на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Розгляд справи просив здійснити без участі представника Управління.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, яка на теперішній час виїхала на постійне місце проживання до Федеративної республіки Німеччина.

17 липня 2017 року позивач звернулась до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м Одесі із заявою про призначення пенсії за віком.

Однак, ОСОБА_1 отримала листа від 20.07.2017 р. № 299/Б-11 яким відмовлено у призначенні пенсії, у звязку з тим, що позивач в управлінні не перебуває та пенсію не отримує. А також у звязку з тим, що угоди між Україною та державною Німеччиною про пенсійне забезпечення громадян України, які проживають на території Німеччини не укладено.

За таких обставин суд вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач порушила строк звернення до суду з даним позовом, оскільки помилковими є їх доводи про те, що рішення про відмову у призначенні пенсії було ухвалено 01.07.2015 року.

Судом досліджено надані позивачем письмові докази, а саме: копію трудової книжки, з якої вбачається що загальний сукупний стаж роботи позивача на території України становить 32 роки.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно доЗакону України"Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей. Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом. Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених законом, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на умовах, визначених цим Законом, на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписамистатті 8 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відмовляючи у призначенні пенсії позивачеві, відповідач посилається на вимоги ст.. 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» згідно якого пенсійне забезпечення громадян України, що живуть за її межами, проводиться на основі договорів (угод) з іншими державами. П. 2 статті 49 вказаного Закону передбачає, що виплата пенсії призначається на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Та зазначає, що угоди між Україною та державною Німеччиною про пенсійне забезпечення громадян України, які проживають на території Німеччини не укладено.

Однак, 07 жовтня 2009 року Конституційний Суд України своїм рішенням у справі № 1-32/2009 визнав такими, що не відповідаютьКонституції Україниположення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у звязку з чим відповідно достатті 152 Конституції Україниці положення Закону втратили чинність з дня винесення Конституційним Судом України свого рішення.

Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може повязуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобовязана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України» право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішення ЄСПЛ є джерелом права та обовязковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції. Суди при розгляді справ зобовязані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно достатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно частини другоїстатті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Наведене вище, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, свідчить про те, що вданому випадку права позивача, яка не отримує пенсію в Україні, порушені. Її право на отримання пенсії повинно бути поновлено незалежно від того чи існує механізм, який забезпечує виплату пенсії особам, які не проживають постійно на території України.

За таких обставин суд вважає неправомірною відмову відповідача у нарахуванні та виплати пенсії позивачу, у звязку з чим її вимоги щодо визнання цих дій неправомірними та зобовязання провести нарахування і виплати їй пенсії підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, в тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст.71,159-163 КАС України, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаного Управління пенсійного фонду у м. Одесі, про постановку на облік у пенсійному фонді України та призначення пенсії за віком задовольнити.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_2 об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі в призначенні, нарахуванні та виплати пенсії від 20.07.2017 року № 299/Б-11.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м Одесі призначити нарахування пенсії та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі обчисленому на підставі довідок про заробіток для обчислення пенсії.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Куриленко О. М.

Керуючись ст.ст.71,159-163 КАС України, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаного Управління пенсійного фонду у м. Одесі, про постановку на облік у пенсійному фонді України та призначення пенсії за віком задовольнити.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_2 об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі в призначенні, нарахуванні та виплати пенсії від 20.07.2017 року № 299/Б-11.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м Одесі призначити нарахування пенсії та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі обчисленому на підставі довідок про заробіток для обчислення пенсії.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Куриленко О. М.