Рішення № 69261635, 26.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 146/1756/16-ц Провадження № 22-ц/772/2245/2017Головуючий в суді першої інстанції Пилипчук О. В.Категорія 47 Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 липня 2017 року в справі за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинення дій, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинком та зобов'язання вчинення дій, -

встановила:

В грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 29 травня 2003 року, реєстровий номер 1607, державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори та державного акта серія НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку, виданого 20 червня 2003 року Вапнярської селищною радою, а також на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 29 травня 2003 року, реєстровий номер 1608 державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори та державного акта серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, виданого 20 червня 2003 року Вапнярською селищною радою, вона є власником земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1. По сусідству з позивачкою в житловому будинку номер 82 мешкає відповідач ОСОБА_2

ОСОБА_2 порушує її право власності на вищезазначену земельну ділянку, перешкоджає їй в користуванні нею, розмістивши на належній позивачу земельній ділянці вигрібну яму та гноєсховище, порушивши межові знаки та перекривши позивачу прохід до будинку та земельної ділянки. Крім того відповідач ОСОБА_2 вивела стічні води зі свого будинку на земельну ділянку позивача, що створює реальну небезпеку руйнуванню належного позивачу житлового будинку.

28 березня 2016 року позивач звернулася до Вапнярської селищної ради з заявою з проханням вжити заходів до відповідача ОСОБА_2 з метою усунення останньою вищезазначених порушень.

20 квітня 2016 року вона повторно звернулася до Вапнярської селищної ради з заявою з проханням повідомити про результати розгляду попередньої заяви та вжити заходів до відповідача з метою усунення ОСОБА_2 вищезазначених порушень.

Згідно відповідей Вапнярської селищної ради на звернення позивача ОСОБА_3 селищний голова повідомив, що при розгляді її заяв, зазначені позивачем обставини підтвердилися, ОСОБА_2 рекомендовано усунути порушення межових знаків, звільнити прохід до земельної ділянки ОСОБА_3 та відвести стічні води від будинку ОСОБА_3

Однак вказані дії ОСОБА_2 не виконала.

15 липня 2016 року позивач зверталася до Вапнярської селищної ради з подібними заявами з проханням вжити заходів до відповідача з метою усунення ОСОБА_2 вищезазначених порушень, але ОСОБА_2 до цього часу вказані дії не виконала, зазначені порушення не усунула, тому з даним позовом ОСОБА_3 вимушена звернутися до суду.

Просила суд усунути перешкоди в користуванні належної їй ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 29 травня 2003 року, реєстровий номер 1607, державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори та державного акту серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку, виданого 20 червня 2003 року Вапнярською селищною радою, а також на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 29 травня 2003 року, реєстровий номер 1608, державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори та державного акту серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, виданого 20 червня 2003 року Вапнярською селищною радою земельною ділянкою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, розташованою за адресою АДРЕСА_1 Томашпільського району Вінницької області, а також житловим будинком, належним їй відповідно до договору дарування будинку, посвідченого 9 серпня 2002 року в.о. обов'язки державного нотаріуса Томашпільської державної нотаріальної контори, шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_2 відновити межові знаки, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданих на її ім'я 20 червня 2003 року Вапнярською селищною радою та відповідно до акту здачі межових знаків від 28 липня 2007 року; перенести з належної позивачці земельної ділянки на ділянку належну відповідачу відповідно до норм ДБН вигрібну яму та гноєсховище; звільнити прохід до належного їй будинку та земельної ділянки та відвести стічні води з належного ОСОБА_2 житлового будинку від належної позивачу вищезазначеної земельної ділянки.

В лютому 2017 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинком та зобов'язання вчинення дій.

Обґрунтувала свої вимоги тим, що є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Згідно рішення 2-ої сесії 23 скликання Вапнярської селищної ради від 05.08.1998 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку. Поряд з її будівлею розташований будинок НОМЕР_5 та будівля магазину, власником якого є відповідач.

ОСОБА_3 перешкоджає її в користуванні житлом. Вивела стічні води із даху будівлі магазину таким чином, що вода у дощову погоду потрапляє в житловий будинок позивача, в стіні будинку з'явилась сирість.

Розмістила у своєму будинку НОМЕР_5 котел твердого палива таким чином, що котел має пряму тягу і димохідна труба виведена так, що дим не виходить у гору, розсіюється на подвір'ї позивача, частина диму попадає у будинок. З труби часто вилітають іскри, чим створюється пожежна небезпека.

Приміщення магазину відповідач встановила на відстані 30 см. від будинку позивача, чим створює незручності в обслуговуванні для останньої, неможливо проводити ремонт.

ОСОБА_2 26.01.2017 року звернулась до Вапнярської селищної ради з заявою про вжиття заходів до відповідача з метою усунення вищевказаних порушень. За результатами роботи комісії був складений Акт від 03 лютого 2017 року, в якому зазначено, що відстань від межі суміжної ділянки до стін житлового будинку повинна бути не менше метра. Рекомендовано звернутися до ОСОБА_3 про усунення дефекту стічної труби для запобігання руйнуванню фундаменту будинку

Просила суд усунути перешкоди в користуванні житловим будинком, розташованим в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області по АДРЕСА_1 шляхом: зобов'язати відповідача ОСОБА_3 відвести стічні води від житлового будинку № АДРЕСА_1 Томашпільського району Вінницької області, які потрапляють з будівлі магазину «ВЕЛЕС» по АДРЕСА_1 Томашпільського району Вінницької області; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не допускати задимлення та потрапляння вогняних іскор до житлового будинку № АДРЕСА_1 Томашпільського району Вінницької області і переобладнати котел твердого палива в будинку АДРЕСА_1 Томашпільського району Вінницької області, вивести димохідну трубу відповідно до пожежних вимог; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 Томашпільського району Вінницької області шляхом перенесення будівлі магазину «ВЕЛЕС» на відстань не менше одного метра від фундаменту будинку ОСОБА_2 Також просила стягнути на її користь понесені судові витрати.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинення дій задоволено.

Вирішено усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 29 травня 2003 року, реєстровий номер 1607, державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори та державного акту серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку, виданого 20 червня 2003 року Вапнярською селищною радою, а також на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 29 травня 2003 року, реєстровий номер 1608, державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори та державного акту серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, виданого 20 червня 2003 року Вапнярською селищною радою земельною ділянкою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, розташованою за адресою АДРЕСА_1 Томашпільського району Вінницької області, а також житловим будинком, належним ОСОБА_3 відповідно до договору дарування будинку, посвідченого 9 серпня 2002 року в.о. обов'язки державного нотаріуса Томашпільської державної нотаріальної контори, шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_2 відновити межові знаки, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданих на ім'я ОСОБА_3 20 червня 2003 року Вапнярською селищною радою та відповідно до акту здачі межових знаків від 28 липня 2007 року. П

Перенести з належної ОСОБА_3 земельної ділянки на ділянку, належну ОСОБА_2 відповідно до норм ДБН вигрібну яму та гноєсховище. Звільнити прохід до належного ОСОБА_3 будинку та земельної ділянки, відвести стічні води з належного ОСОБА_2 житлового будинку від належної ОСОБА_3 вищезазначеної земельної ділянки.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинком та зобов'язання вчинення дій відмовити в повному обсязі.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити по суті позовних вимог.

При цьому посилається на те, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що з боку ОСОБА_2 було порушено межові знаки між земельними ділянками, що ОСОБА_2 було порушено прохід до будинку та земельної ділянки ОСОБА_3, що зі сторони ОСОБА_2 стічні води потрапляють до земельної ділянки ОСОБА_3 Суд не дав повної оцінки показам свідків, не взяв до уваги акт від 03.02.2017 року.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, та представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що із акту здачі межових знаків для збереження на межі землекористування від 28 липня 2007 року, складеного представниками господарського ТОВ «Символ» в присутності землекористувача гр. ОСОБА_3, межові знаки встановлені згідно державного акту на землю. При переобмірі земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, виявлено порушення межових знаків з боку гр. ОСОБА_2 (а.с.88).

Згідно акту від 6 травня 2009 року, складеного землевпорядником Вапнярської селищної ради, юрисконсультом селищної ради в присутності гр.. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_3 про те, щоб виділити земельну узгоджувальну комісію для встановлення межових знаків, в результаті обстеження було виявлено факт порушення межових знаків з боку ОСОБА_2, так як відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3, ширина її земельної ділянки становить 8,32 м, а фактично є 8,14. Гр. ОСОБА_2 рекомендовано усунути порушення межових знаків. Гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 обрати такий спосіб використання земельних ділянок, відповідно при яких власникам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (а.с.91).

Згідно акту від 1 квітня 2010 року, складеного землевпорядником Вапнярської селищної ради, юрисконсультом селищної ради в присутності гр. ОСОБА_3 та гр.. ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_3 про те, що її сусід гр. ОСОБА_6 - чоловік ОСОБА_2, якій належить будинок в АДРЕСА_1, в присутності свідків знищив межові знаки і самовільно захопив належну ОСОБА_3, згідно державного акту на право власності на землю, територію, знищив тин, зламав стічну трубу, стічні води направив на його будинок, що приводить до руйнування будинку; на спільній території прив'язав собаку, що заважає проходу ОСОБА_3 до її підсобних приміщень, в результаті обстеження виявлено, серед іншого, факт знищення межового знаку з боку ОСОБА_2 та рекомендовано усунути порушення межових знаків (а.с.93).

Згідно акту від 6 квітня 2015 року, складеного секретарем Вапнярської селищної ради, головою земельної узгоджувальної комісії, заступником селищного голови з питань виконавчих органів ради, секретарем виконавчого комітету Вапнярської селищної ради в присутності ДІМ Томашпільського РВ УМВС, гр. ОСОБА_6 на підставі заяви гр. ОСОБА_3 про те, що її сусід ОСОБА_6 по земельній ділянці, що знаходиться в АДРЕСА_1 по межі суміжних земельних ділянок розмістив гноярку, порушив межові знаки, перерив прохід до її земельної ділянки, чинить перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, при обстеженні виявлено, серед іншого, що ОСОБА_2 порушила межові знаки, розмістивши гноєсховище на межі земельної ділянки з гр. ОСОБА_3 на відстані 5 м від житлового будинку, чим перекрила прохід до земельної ділянки ОСОБА_3 Комісією рекомендовано гр. ОСОБА_2 прибрати гноєсховище з межі суміжних земельних ділянок з гр. ОСОБА_3 на відстань, передбачену ДБН, не чинити перешкод гр. ОСОБА_3 у користуванні її земельною ділянкою; гр. ОСОБА_6 забезпечити влаштування інженерно-технічних заходів, які запобігають стоку атмосферних опадів з покрівель на земельну ділянку гр. ОСОБА_3; гр. ОСОБА_6 розташувати вигрібну яму, яка розташована на межі земельних ділянок з гр. ОСОБА_3 на відстань не менше 20 м від стін житлового будинку, відповідно до Державних санітарних норм (а.с.94).

Згідно акту від 14 березня 2017 року, складеного юристом селищної ради, заступником селищного голови з виконавчих питань ОСОБА_7, землевпорядником ОСОБА_4 у присутності начальника ГОЗНС та ЗЦЗ 28 ДПРЧ ОСОБА_8, головного архітектора ОСОБА_9 та гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3 на підставі заяви ОСОБА_2 встановити наявність чи відсутність перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_3, так як їх будівля магазину «ВЕЛЕС», яка розміщена на земельній ділянці, створює перешкоди, комісією встановлено, що гр. ОСОБА_3 має два державні акти на земельну ділянку за номером АДРЕСА_1 та технічну документацію на будинок АДРЕСА_1. На підставі вищевказаного комісія рекомендує гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 встановити межові знаки в натурі на місцевості (а.с.136).

Згідно акту від 20 березня 2017 року, складеного комісією в складі заступника селищного голови ОСОБА_7, заступника голови соц.-екон розвитку ОСОБА_10, землевпорядника ОСОБА_4, юриста ОСОБА_18 в присутності гр. ОСОБА_3, гр.. ОСОБА_2 на скаргу гр.. ОСОБА_3 від 4 жовтня про усунення порушень гр. ОСОБА_2, а саме зливання відходів на територію гр.. ОСОБА_3, розташування на території гр.. ОСОБА_3 гноярки та порушення гр.. ОСОБА_2 межових знаків, комісія встановила, що гр. ОСОБА_2 зливає відходи на територію гр. ОСОБА_3; гр. ОСОБА_2 розташувала на території гр.. ОСОБА_3 гноярку; стічні води відведені на територію гр.. ОСОБА_3 Комісія вирішила та рекомендувала гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 встановити межові знаки на місцевості в натурі; гр. ОСОБА_2 прибрати із території гр..ОСОБА_3 гноярку; гр. ОСОБА_2 припинити зливати відходи на територію гр. ОСОБА_3 аби запобігти руйнуванню будинку під АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 (а.с. 204).

Згідно акту від 15 травня 2017 року, складеного комісією в складі заступника селищного голови ОСОБА_10, землевпорядника ОСОБА_4, секретаря виконкому ОСОБА_11, юриста ОСОБА_19, представників ТОВ «Символ» ОСОБА_12, ОСОБА_13 у присутності гр.. ОСОБА_20 на заяву гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 про встановлення межових знаків і встановлення актів порушення межових знаків, представниками ТОВ «Символ» здійснено заміри земельних ділянок та встановлено, що земельна ділянка гр. ОСОБА_3 відповідає розмірам державного акту серії НОМЕР_1; порушень з боку гр. ОСОБА_3 у переміщенні або знищенні межових знаків немає; гр. ОСОБА_2 порушила межу згідно державного акту гр. ОСОБА_3 (а.с.203).

Згідно письмового пояснення спеціаліста-землевпорядника Вапнярської селищної ради ОСОБА_4 від 5 липня 2017 року, при складанні акту від 15 травня 2017 року помилково не було зазначено, що гноєсховище, яке належить ОСОБА_2 знаходиться на її земельній ділянці, яке перешкод в користуванні земельною ділянкою гр. ОСОБА_3 не створює (а.с.212).

Однак дані пояснення ОСОБА_4, який давав аналогічні пояснення, будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка, суд не прийняв до уваги, оскільки актом від 5 липня 2017 року комісією в складі заступника селищного голови ОСОБА_10, землевпорядника ОСОБА_4, секретаря виконкому ОСОБА_11, юриста ОСОБА_19., представників ТОВ «Символ» ОСОБА_12, ОСОБА_13 було складений даний акт на заяви ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про встановлення межових знаків і встановлення актів порушення межових знаків, в даному акті не зазначено, що гноєсховище, яке належить ОСОБА_2 знаходиться на її земельній ділянці, яке перешкод в користуванні земельною ділянкою гр. ОСОБА_3 не створює, іншими членами комісії також пояснення ОСОБА_4 не підтверджено.

Отже, суд вважав, що дійсно з боку ОСОБА_2 були порушення межових знаків між земельними ділянками останньої та ОСОБА_3, дані порушення зафіксовані в актах від 6 травня 2009 року, 1 квітня 2010 року, 6 квітня 2015 року, 14 березня 2017 року, 20 березня 2017 року, 15 травня 2017 року, а також вбачаються у відповідях селищного голови Вапнярської селищної ради на звернення ОСОБА_3 від 4 грудня 2006 року, від 14 квітня 2016 року, 28 квітня 2016 року, в яких прямо вказано на факти порушення з боку ОСОБА_2 межових знаків, а тому суд вважав за необхідне зобов'язати відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 відновити межові знаки, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданих на ім'я ОСОБА_3 20 червня 2003 року Вапнярською селищною радою та відповідно до акту здачі межових знаків від 28 липня 2007 року.

Згідно акту від 1 квітня 2010 року виявлено, що на спільному проході, яким користуються суміжні землекористувачі, ОСОБА_2 прив'язала собаку, що не дає змоги ОСОБА_3 у використанні проходу до належної їй земельної ділянки, на якій розташовані її підсобні приміщення, та рекомендовано звільнити спільний прохід до земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 (а.с.93).

Згідно акту від 6 квітня 2015 року, при обстеженні виявлено, серед іншого, що ОСОБА_2 порушила межові знаки, розмістивши гноєсховище на межі земельної ділянки з гр. ОСОБА_3 на відстані 5 м від житлового будинку, чим перекрила прохід до земельної ділянки ОСОБА_3 Комісією рекомендовано гр. ОСОБА_2 прибрати гноєсховище з межі суміжних земельних ділянок з гр. ОСОБА_3 на відстань, передбачену ДБН, не чинити перешкод гр. ОСОБА_3 у користуванні її земельною ділянкою (а.с.94).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 створила перешкоди ОСОБА_3 у користуванні проходом до її будинку та земельної ділянки, селищним головою 14 квітня 2016 року було рекомендовано ОСОБА_2 звільнити прохід до земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с.12), однак ОСОБА_2 на рекомендації не відреагувала, а тому дана суд вважав, що позовна вимога також підлягає до задоволення.

Згідно акту від 6 квітня 2015 року, складеного секретарем Вапнярської селищної ради, головою земельної узгоджувальної комісії, заступником селищного голови з питань виконавчих органів ради, секретарем виконавчого комітету Вапнярської селищної ради в присутності ДІМ Томашпільського РВ УМВС, гр. ОСОБА_6 на підставі заяви гр.. ОСОБА_3 про те, що її сусід ОСОБА_6 по земельній ділянці, що знаходиться в АДРЕСА_1 по межі суміжних земельних ділянок розмістив гноярку, порушив межові знаки, перерив прохід до її земельної ділянки, чинить перешкоди в користуванні її земельною ділянкою. Комісією рекомендовано гр.. ОСОБА_6 прибрати гноєсховище з межі суміжних земельних ділянок з гр. ОСОБА_3, розташувати вигрібну яму, яка розташована на межі земельних ділянок з гр. ОСОБА_3 на відстань, не менше 20 м від стін житлового будинку, відповідно до Державних санітарних норм (а.с.94).

Згідно акту від 20 березня 2017 року, складеного комісією в складі заступника селищного голови ОСОБА_7, заступника голови соц.-екон. розвитку ОСОБА_10, землевпорядника ОСОБА_4, юриста ОСОБА_18, в присутності гр.. ОСОБА_3, гр.. ОСОБА_2 на скаргу гр. ОСОБА_3 від 4 жовтня 2016 року про усунення порушень гр. ОСОБА_2, а саме зливання відходів на територію гр. ОСОБА_3, розташування на території гр. ОСОБА_3 гноярки та порушення гр. ОСОБА_2 межових знаків, комісія встановила, що гр. ОСОБА_2 зливає відходи на територію гр. ОСОБА_3; гр. ОСОБА_2 розташувала на території гр. ОСОБА_3 гноярку. Комісія вирішила та рекомендує гр. ОСОБА_2 прибрати із території гр..ОСОБА_3 гноярку (а.с. 204).

Згідно відповіді головного лікаря Томашпільської районної санітарно-епідеміологічної станції на заяву ОСОБА_3 від 21 грудня 2011 року, дійсно стічна яма ОСОБА_2 розташована за 1 метр від її будівлі, що не відповідає санітарним нормам, гр. ОСОБА_2 направлено припис, де встановлені терміни перенесення стічної ями (а.с.92).

Оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами від 6 квітня 2015 року, 20 березня 2017 року, що ОСОБА_2 незаконно розташувала на території ОСОБА_3 вигрібну яму та гноєсховище, чим чинить перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, тому суд вважав зобов'язати відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 перенести з належної позивачу за первісним позовом-відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 земельної ділянки на ділянку належну ОСОБА_2 відповідно до норм ДБН, вигрібну яму та гноєсховище.

У акті від 1 квітня 2010 року, в результаті обстеження виявлено, серед іншого, що стічні води з будинку ОСОБА_2 стікають на паркан ОСОБА_3 і протікають до її будинку та рекомендовано відвести стічні води від будинку ОСОБА_3 (а.с.93).

У акті від 6 квітня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_3, при обстеженні виявлено, серед іншого, що талі води з даху житлового будинку гр. ОСОБА_2 стікають на земельну ділянку ОСОБА_3, відсутні стічні ринви (а.с.94).

У відповідях селищного голови Вапнярської селищної ради на звернення ОСОБА_3 від 14 квітня 2016 року та 28 квітня 2016 року також вбачаються дані порушення з боку ОСОБА_2, в результаті чого рекомендовано було ОСОБА_2 відвести стічні води від будинку ОСОБА_3. ОСОБА_6 зобов'язувався змінити направлення стічних вод (а.с.12, 13, 89).

Згідно акту від 20 березня 2017 року, складеного комісією в складі заступника селищного голови ОСОБА_7, заступника голови соц.-екон. розвитку ОСОБА_10, землевпорядника ОСОБА_4, юриста ОСОБА_18, в присутності гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_2 на скаргу гр. ОСОБА_3, серед іншого, комісія встановила, що стічні води виведені на територію гр. ОСОБА_3 (а.с. 204).

Враховуючи, що з боку ОСОБА_2 виявлено перешкоди у користуванні ОСОБА_3 проходом до будинку і земельної ділянки останньої, суд вважав за необхідне зобов'язати ОСОБА_2 відвести стічні води з належного ОСОБА_2 житлового будинку від належної ОСОБА_3 вищезазначеної земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що 3 лютого 2017 року комісія в складі заступника селищного голови з виконавчих питань ОСОБА_7, секретаря виконавчого комітету Вапнярської селищної ради ОСОБА_11, юриста ОСОБА_19.. землевпорядника МТПК ОСОБА_14 відреагувала на скаргу ОСОБА_2, яка проживає АДРЕСА_1, до своєї сусідки ОСОБА_3 - власника магазину та житлового будинку по АДРЕСА_1 щодо вжиття заходів до сусідки заявника, а саме: стічні води, які течуть з даху магазину по водостічній трубі та затікають від фундамент будинку № АДРЕСА_1 і тим самим руйнують будівлю; виведення ОСОБА_3 димоходу таким чином, що дим не піднімається в гору, а розходиться по подвір'ю та забруднює все навкруги; з труби вилітають іскри, чим створюють пожежну небезпеку; забила «глухий» та високий паркан навпроти вікна.

Комісією був складений акт, відповідно до якого комісія рекомендувала: подати звернення до СЕС України про проведення експертизи щодо порушення гр.. ОСОБА_3 санітарних норм (задимлення) та звернутись до пожежної інспекції ДПРЧ-28 смт Томашпіль щодо проведення перевірки створення пожежної небезпеки гр. ОСОБА_3; з метою дотримання правил добросусідства звернутись до гр. ОСОБА_3 про усунення дефекту стічної труби, аби запобігти руйнуванню фундаменту будинку (а.с.48).

Даний акт від 3 лютого 2017 року суд прийняв як такий, що містить рекомендаційний характер, оскільки даним актом не встановлено порушення з боку ОСОБА_3, а лише рекомендовано подати звернення до відповідних інстанцій для проведення перевірки санітарних норм та створення пожежної небезпеки, а також до сусідки ОСОБА_3 з метою дотримання добросусідства про усунення дефекту стічної труби.

Судом не встановлено, актами Вапнярської селищної ради не виявлено створення ОСОБА_3 пожежної небезпеки, а також і не виявлено недоліків по водовідведенню з боку ОСОБА_3, тому суд вважав обґрунтування ОСОБА_2 безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2010 року, ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2010 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено за безпідставністю (а.с.84-87).

Згідно акту від 14 березня 2017 року, на підставі заяви ОСОБА_2 встановити наявність чи відсутність перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_3, так як їх будівля магазину «ВЕЛЕС», яка розміщена на земельній ділянці, створює перешкоди, комісією встановлено, що гр. ОСОБА_3 має два державні акти на земельну ділянку за номером АДРЕСА_1 та технічну документацію на будинок АДРЕСА_1. На підставі вищевказаного комісія рекомендує гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 встановити межові знаки в натурі на місцевості (а.с.136).

Суд прийшов до висновку, що належних, обґрунтованих та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 створює перешкоди ОСОБА_2 в користуванні її земельною ділянкою та житловим будинком, останньою до суду не надано, порушення з боку ОСОБА_3, на які посилається ОСОБА_2 у своїй зустрічній позовній заяві, в судовому засіданні не підтверджені і ніяким чином не доведені. Окрім того, в ході розгляду справи неодноразово створювалися комісії щодо перевірки фактів, викладених у зустрічній позовній заяві, однак даними актами факти порушення санітарних, пожежних чи інших норм ОСОБА_3, факти перешкоджання ОСОБА_3 ОСОБА_2 в користуванні останньою житловим будинком чи земельною ділянкою не виявлено.

Оскільки вимоги ОСОБА_3 є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, натомість зустрічна позовна заява ОСОБА_2 є недоведеною, безпідставною та необґрунтованою, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважав, що позовна заява ОСОБА_3. підлягає до задоволення, а в зустрічному позові ОСОБА_2 необхідно відмовити, як заявленому безпідставно.

Проте повністю з такими висновками погодитись не можна, так як вони не відповідає обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Спори щодо додержання правил добросусідства - обов'язку

власників і землекористувачів обирати такі способи використання

земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких

власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається

найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи,

шумове забруднення тощо), - розглядаються судами відповідно до

статей 103-109 ЗК і в тому разі, коли вони попередньо

не розглядалися відповідним органом місцевого самоврядування чи

органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазвичай межі суміжних земельних ділянок сусідів встановлюються при проведенні землевпорядних робіт.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

На зазначене суд першої інстанції увагу не звернув, та задовольняючи первісний позов прийшов до помилкового висновку про його доведеність, обмежившись перерахуванням наданих позивачем доказів та не звернув увагу на суперечність таких доказів. Не сприяв сторонам у всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, як того вимагає ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 просила суд усунути перешкоди в користування належними земельними ділянками шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_2 відновити межові знаки, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданих на ім'я ОСОБА_3 20 червня 2003 року Вапнярською селищною радою та відповідно до акту здачі межових знаків від 28 липня 2007 року. Перенести з належної ОСОБА_3 земельної ділянки на ділянку, належну ОСОБА_2 відповідно до норм ДБН вигрібну яму та гноєсховище. Звільнити прохід до належного ОСОБА_3 будинку та земельної ділянки. Відвести стічні води з належного ОСОБА_2 житлового будинку від належної ОСОБА_3 вищезазначеної земельної ділянки.

Задовольняючи вимоги в частині зобов'язання відповідача відновити межові знаки суд не врахував, що відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачене законодавством.

Частина перша статті 106 Земельного кодексу України визначає: «Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними».

Суд не врахував, що відповідно до положень Інструкції про встановлення (відновленні) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція), встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки. А тому комплекс робіт по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи й роботи по землеустрою, камеральні роботи, складання й оформлення матеріалів технічної документації по землеустрою відносно встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і закріплення їх межовими знаками, а тому зобов'язання вчинення таких дій відповідачем є безпідставним.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК. У ній, зокрема, має бути зазначено: конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Проте задовольняючи вимоги перенести з належної ОСОБА_3 земельної ділянки на ділянку, належну ОСОБА_2 відповідно до норм ДБН вигрібну яму та гноєсховище, а також звільнити прохід до належного ОСОБА_3 будинку та земельної ділянки суд не звернув увагу на протиріччя в доказах, якими суд мотивував своє рішення.

Так, згідно акту від 06 квітня 2015 року сусід ОСОБА_6 розмістив гноярку по межі суміжних земельних ділянок, порушив межові знаки, перерив прохід до земельної ділянки ОСОБА_3 Згідно акту від 20 березня 2017 року комісія встановила, що ОСОБА_20 розташувала гноярку на території гр. ОСОБА_3

Отже, суд не врахував відсутність межових знаків між земельними ділянками сторін, відсутність в наданих актах планів, описів чи іншої документації на підтвердження встановлених в них фактів, не встановив місце розташування гноярки і вигрібної ями та ухвалюючи рішення не звернув увагу на утруднення його виконання у зв'язку з відсутністю визначення в рішенні конкретних дій для відповідача. Не виконав вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, зокрема, не роз'яснив позивачу про можливість призначення судової експертизи зі спірних питань землекористування, а також потрапляння стічних вод з належного ОСОБА_2 житлового будинку до належної ОСОБА_3 земельної ділянки та незручностей у зв'язку з цим для власника земельної ділянки.

Посилаючись на акт від 01 квітня 2010 року, яким виявлено перешкоду у використанні проходу до земельної ділянки ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 прив'язала собаку, суд не встановив наявності зазначеної перешкоди на час розгляду справи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивач ОСОБА_3 не довела свого позову, що є її обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Разом з тим судова колегія погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, оскільки висновки комісії за актом від 03 лютого 2017 року носять рекомендаційний характер звернутися до компетентних органів для встановлення вказаних заявником порушень.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем суду не надано.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі пп.. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинення дій скасовує і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 липня 2017 року в частині задоволення первісного позову та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинення дій відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 17 липня 2017 року в частині задоволення первісного позову та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинення дій відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.