Ухвала суду № 69259741, 26.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа № 753/24117/16-ц Головуючий у 1 інстанції Коренюк А.М.

Апеляційне провадження №22-ц/796/6287/2017 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарях Казанник М., Станішевській Б.В.,

за участю представника заявника ОСОБА_3,

представника ДВС Демчук Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного державного виконавця та начальника відділу Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року про часткове задоволення скарги ОСОБА_5 на дії державного виконавця та начальника Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, заінтересована особа ОСОБА_6.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року частково задоволено скаргу ОСОБА_5 на дії державного виконавця Кам'янець-Подільського міського ВДВС ГТУЮ у Хмельницькій області: визнано неправомірними його дії щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.11.2016 з виконання виконавчого листа №753/2780/14, виданого 30.07.2014 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 21980,41грн заборгованості та 243,60грн судового збору та зобов'язано державного виконавця вжити заходів до скасування постанови про повернення вищезазначених виконавчих документів стягувачу та вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії і здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і законом; вирішено питання розподілу судових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою від 02.02.2016 державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві закінчено виконавче провадження з виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 21980,41грн заборгованості та 243,60грн судового збору та направлено по територіальності за місцем знаходження майна - транспортного засобу марки ЗАЗ 1103, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить боржнику на праві власності.

Постановами від 15.11.2016 державний виконавець Кам'янець-Подільського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, керуючись п.3 ч.1 ст.37, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», повернула стягувачу ОСОБА_5 виконавчі листи, видані 30.07.2014 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_6 на його користь 21980,41грн заборгованості та 243,60грн судового збору, з тих підстав, що виконавцем вжито заходи щодо реалізації майна боржника - транспортного засобу марки ЗАЗ 110307, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, проте, майно не реалізовано, а стягувач на пропозиції залишити за собою нереалізоване майно повідомлень не надіслав.

Вважаючи, що державним виконавцем Кам'янець-Подільського міського ВДВС в основу постанови про повернення виконавчих документів покладено обставини, які не відповідають дійсності, а також що виконавцем не вжито всіх належних і допустимих заходів для виконання рішення суду в межах наданих йому Законом «Про виконавче провадження» повноважень, суд першої інстанції частково задовольнив скаргу ОСОБА_5 та визнав дії державного виконавця Кам'янець-Подільського міського ВДВС неправомірними в частині повернення виконавчих документів та зобов'язав його вжити заходів щодо скасування постанови про їх повернення, вжити заходів щодо примусового виконання рішення суду. В частині оскарження дій державного виконавця Кам'янець-Подільського міського ВДВС щодо об'єднання двох виконавчих проваджень (про стягнення заборгованості і про стягнення судового збору) суд першої інстанції у задоволенні скарги відмовив за безпідставністю, вважаючи такі дії державного виконавця правомірними і такими, що не порушують права стягувача.

В апеляційній скарзі Головний державний виконавець та начальник відділу Кам'янець-Подільського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області просять скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 Посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представник Кам'янець-Подільського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній доводів та просив скасувати оскаржувану ухвалу. Представник стягувача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив залишити без змін законну і обґрунтовану ухвалу.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з постановленням нової ухвали з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Предметом оскарження у даній справі є постанови державного виконавця від 15.11.2016 з повернення виконавчих документів.

Відповідно до п.3) ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на момент 15.11.2016 редакції) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Встановлено, що виконавчий документ на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 21980,41грн заборгованості та 243,60грн судового збору перебував на виконанні ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, звідки на підставі п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній на момент вчинення виконавчої дії редакції від 05.04.2015) направлений до Кам'янець-Подільського міського ВДВС для реалізації арештованого майна боржника за місцем його знаходження, оскільки іншого майна, належного боржнику на праві власності, не виявлено. Отже, завданням Кам'янець-Подільського міського ВДВС було вчинення виконавчих дій з реалізації транспортного засобу боржника - автомобіля ЗАЗ 1103.

Вчинені державним виконавцем Кам'янець-Подільського міського ВДВС виконавчі дії з реалізації автомобіля відповідають вимогам закону, що підтверджується Постановою №4 від 12.10.2016 про результати перевірки законності виконавчого провадження ГТУЮ у Хмельницькій області УДВС (ас91-93).

Доводи стягувача і його представника про допущені державним виконавцем Кам'янець-Подільського міського ВДВС порушення закону не знайшли свого підтвердження і спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції належної оцінки не дав.

Так, не заслуговують на увагу доводи представника скаржника про те, що державний виконавець безпідставно керувалась положеннями ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції 02.06.2016, адже відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Повернення виконавчого документа стягувачу - це окрема самостійна виконавча дія, а тому станом на момент її вчинення 15.11.2016 державний виконавець правомірно керувався нормами Закону України в редакції від 02.06.2016.

Посилання представника стягувача на те, що під час реалізації майна боржника державним виконавцем помилково невірно зазначено рік випуску автомобіля - замість 2003 року зазначено 1994 рік його випуску, що на його думку призвело до неправильного (завищеного) визначення вартості автомобіля - не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до Звіту №01/05 від 12.05.2016 про оцінку транспортного засобу об'єктом оцінки був автомобіль ЗАЗ 1103 саме 2003 року випуску, його вартість визначена в 35455грн (ас128-129). В Актах уцінки майна від 20.07.2016 і 23.08.2016 державним виконавцем дійсно помилково зазначений рік випуску автомобіля 1994 замість 2003, проте, зазначена обставина не призвела до неправильного визначення вартості автомобіля після уцінки та порушення прав стягувача, адже після першої уцінки на 5% вартість автомобіля стала 33682,44грн (35455грн - 35455х5%), а після другої уцінки на 5% - 31909,68грн (ас118,120). Крім того, відповідно до протоколів електронних торгів об'єктом торгів був автомобіль ЗАЗ 1103, 2003 року випуску (ас113,117).

Безпідставні і посилання представника стягувача на неправомірність дій державного виконавця з уцінки майна, адже відповідно до ч.5 ст.62 ЗУ «Про виконавче провадження» (у чинній на момент 20.07.2016 і 23.08.2016 редакції) нереалізоване майно підлягає уцінці державним виконавцем у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, не більш як на 30% (5% не більше 30%), а в разі не реалізації майна воно повторно уціняється не більш як на 50% (5% не більше 50%).

Не заслуговують на увагу і доводи представника стягувача про те, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу не затверджена начальником ВДВС, адже ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (редакція 02.06.2016) не передбачає такого порядку.

Оскільки 20.09.2016 та 19.10.2016 стягувачу було направлено листи з пропозицією залишити нереалізоване майно за собою (ас106,108,111), проте, отримавши 31.10.2016 рекомендований лист з такою пропозицією, він не відреагував на неї - державний виконавець, обґрунтовано керуючись п.3) ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», повернув виконавчий документ стягувачу. Повернення виконавчого документа стягувачу з передбачених цією статтею підстав не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, установлених ст.12 цього Закону.

За таких обставин підстав уважати, що діями державного виконавця Кам'янець-Подільського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, які оскаржує стягувач ОСОБА_5, порушено його права чи свободи, немає, адже обставини, на які посилається стягувач в обгрунтування своїх вимог за скаргою, не знайшли свого підтвердження з посиланням на надані ним докази і спростовані доказами, наданими на підтвердження заперечень представника Кам'янець-Подільського міського ВДВС. З огляду на наведене у суду першої інстанції були відсутні передбачені ст.383 ЦПК України підстави для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,312,313.315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Головного державного виконавця та начальника відділу Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу наступного змісту.

У задоволенні скарги ОСОБА_5 на дії державного виконавця та начальника Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна