Ухвала суду № 69259726, 26.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 759/5081/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/123/2017Головуючий у суді першої інстанції - Ул'яновська О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представників позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідача

СТ «Бучанка» ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_7 та їх представників ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_6, Садівничого товариства «Бучанка», Гостомельської селищної ради, третя особа: Відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання запису про батьківство в свідоцтві про народження дитини недійсним та спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 ОСОБА_2, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, СТ «Бучанка», Гостомельської селищної ради, третя особа: Відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького РУЮ у м. Києві, в якому просили:

- визнати інформацію про те, що ОСОБА_8 є донька ОСОБА_10, ОСОБА_11 недостовірною і такою, що порушує інтереси позивачів;

- визнати Свідоцтво про народження ОСОБА_8 НОМЕР_1, видане у м. Києві 02.04.1974 Дарницьким відділом реєстрації актів цивільного стан, недійсним в частині, що батько ОСОБА_8 є ОСОБА_10;

- визнати недостовірною інформацію у протоколі № 2 загальних зборів садоводів СТ «Бучанка» в частині того, що: «2-2 Поступило і заявление детей ОСОБА_12 от ОСОБА_8 ...» і що 10.07.2010 або «До настоящего времени земельный участок площадью 0,06 Га по АДРЕСА_1 числится за ОСОБА_10.», а також у рішенні зборів від 10.07.2010 про прийняття дітей ОСОБА_10 в члени СТ«Бучанка»;

- визнати недостовірною інформацію у списку членів СТ «Бучанка» в частині того, що: «... земельный участок площадью 0,06 Га по АДРЕСА_1 числится за ОСОБА_10.»;

- визнати недостовірною інформацію у листі голови СТ «Бучанка» ОСОБА_13 без дати, без реєстраційного номеру у відповідь на запит адвоката МартиненкоТ.А., а саме, що «правление товарищества «Бучанка» отказалось переоформить участок на ОСОБА_15»;

- визнати недостовірною інформацію у довідці № 3/07-10 від 17.07.2010, підписаної ОСОБА_6 як головою правління СТ, виданої ОСОБА_8 для пред'явлення в Гостомельську селищну раду, в частині що «через деякиї час», а саме після смерті в кінці 2000 р. ОСОБА_11 «на земельній ділянці стала хазяйнувати сім'я ОСОБА_2;

- визнати недостовірнок інформацію у протоколі засідання правління СТ «Бучанка» від 19.09.2010 в частині, що на засіданні розглядалася 19.09.2010 заява ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю станом на 19.09.2010 на засіданні правління СТ «Бучанка» заяви ОСОБА_16 про відмову вії користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у СТ «Бучанка» смт. Гостомель Київської області;

- визнати недостовірною, інформацію у довідці № 39/11-10 від 14.11.2010 наявної у технічній документації по складанню державного акту, а саме в частині того, що «її земельна ділянка», тобто ОСОБА_8 знаходиться за адресою селище Гостомель СТ «Бучанка» АДРЕСА_1, оскільки відсутнє рішення загальних зборів членів СТ «Бучанка» про передачу ОСОБА_8 у одноособове користування цієї ділянки і відсутнє рішення про задоволення заяви ОСОБА_17 від 20.09.2010 провідмову від користування земельною ділянкою у смт. Гостомель СТ «Бучанка» по АДРЕСА_1;

- визнати недостовірною інформацію у листі від 21.06.2011 №2184 Гостомельської селищної ради в частині, що «їхні діти», а саме ОСОБА_18, ОСОБА_11, оскільки ОСОБА_8 не є дитиною ОСОБА_10 та ОСОБА_11;

- зобов'язати ОСОБА_8 відкликати з Ірпінського міського суду зі справи № 2-805/12 копію листа голови СТ «Бучанка» ОСОБА_19 без дати, без реєстраційного номеру у відповідь на запит адвоката Мартиненко Т.А, оскільки заява про прийняття ОСОБА_11 у члени садівницького товариства «Бучанка» розглянута і була задоволена 28.03.1994 згідно протоколу № 4 на спільному засіданні протоколу спільного засідання профкому і адміністрації інституту «УкрНДІНРОЕКТ»;

- стягнути з відповідачів судові витрати у порядку ст. 88 ЦПК України.

В обґрунтування заявлених вимог вказували, що ОСОБА_9 1974 р.н. є сином ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які після народження сина ОСОБА_9, уклали у 1975 р. шлюб. ОСОБА_20 до народження сина ОСОБА_9 і спільного проживання із ОСОБА_21 до кінця 60-х років минулого століття був у шлюбі із ОСОБА_22, який було розірвано. Після розірвання шлюбу вона залишила собі прізвище колишнього чоловіка та ІНФОРМАЦІЯ_4 народила від невідомої особи доньку ОСОБА_8, якій зі слів матері у свідоцтві про народження записано батька ОСОБА_10. Всі родичі вважають, що відповідачка не його дочка, оскільки насправді ОСОБА_10 мав особисті стосунки та спільне господарство із ОСОБА_23, тобто сестрою позивача ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_10 загинув, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_11

Після смерті подружжя залишилася земельна ділянка № 69, площею 0,06 Га в СТ «Бучанка», смт. Гостомель, Київської області, по АДРЕСА_1, яку було надано їм у користування. Зазначену земельну ділянку обробляли родичі померлої дружини, тобто позивачі по справі. Згідно протоколу в СТ «Бучанка» відповідачам як дітям померлого надано у користування спірну земельну ділянку. ОСОБА_17 20.09.2010 написав заяву про відмову від користування земельною ділянкою на користь ОСОБА_8 Позивачі вважають, що земельна ділянка отримана з порушенням чинного законодавства України.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.11.2016 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 114-116).

В апеляційній скарзі позивачі та їх представники, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вказують, що суд першої інстанції дійшов неправомірного та необґрунтованого висновку про безпідставність та недоведеність заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представники підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Представник відповідача СТ «Бучанка» в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності заявлених вимог.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_9 народилася ОСОБА_24 батьками якої є ОСОБА_25 та ОСОБА_26. ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_27, 1929 р.н. одружився із ОСОБА_24.

Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану на вимогу суду надано актовий запис про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, складений цим відділом 22.05.1975 за № 933 де батьками значаться ОСОБА_17, ОСОБА_23 та актовий запис про шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_23, складений 04.08.1976 за № 256.

Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану на вимогу суду надано копію актового запису про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, складений цим відділом 02.04.1974 за № 987, актовий запис внесений до Державного реєстру актів цивільного стану громадян за № 65612672 де батьками зазначаються ОСОБА_10, ОСОБА_22

Також Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану на вимогу суду надано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 складений цим відділом 02.04.1974 за № 987 де батьками зазначаються ОСОБА_10, ОСОБА_22

Крім цього, Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану надано копію актового запису про розірвання шлюбу № 796 від 12.11.1970, складеного цим відділом на ОСОБА_10 та ОСОБА_28

Печерським районний у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану надано суду копію актового запису про шлюб ОСОБА_29 та ОСОБА_30, складеного 17.01.1957 за № 104.

Більш того, Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві в частині надання копії актового запису про шлюб відносно ОСОБА_30 (ОСОБА_30) ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлено, що по Центральному відділу актовий запис про шлюб зазначених громадян не виявлено.

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_10 а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвами про смерть (т.1, а.с. 9).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_8 на підставі Рішення Гостомельської селищної ради 02 сесії 06 скликання № 33 від 16.12.2010 (т.1, а.с. 227, 228).

Вищевказані фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі належних і допустимих доказів.

Вирішуючи питання про застосування норм права до спірних правовідносин, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що на час народження відповідача ОСОБА_8 був чинним і діяв Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР. Сімейний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004. У пункті 1 Прикінцевих положень СК Україні 2004 визначено, що цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 і за загальним правилом застосовується до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності.

Відтак, у відповідності до ст. 53 КпШС України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану.

Підстави для оспорювання батьківства передбачені ст. 56 КпШС України.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 56 КпШС УРСР, особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в раз смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Якщо до цього часу, особа, записана як батько або як мати, була неповнолітньою, річний строк обчислюється з часу досягнення нею вісімнадцяти років.

На час дії вказаної норми КпШС УРСР була чинною постанова Пленуму Верховной Суду України «Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодекс про шлюб та сім'ю» № 6 від 15.06.1973 (втратила чинність згідно Постанови ВСУ від 12.06.1998 № 16).

У пункті 11 вказаної Постанови роз'яснювалося, що якщо особа, як записана як батько або мати дитини, не оспорила вчинений запис, то інші особи (крім фактичного батька дитини у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав) не вправі оспорити цей запис після її смерті.

Зі змісту ст. 56 КпШС УPCP вбачається, що оспорити проведений в книзі записів народжень запис про батька або матір дитини може особа, яка записана як батько або як мати дитини, та особа, яка фактично є батьком дитини, у разі смерті чи позбавлення її батьківських прав.

При цьому, якщо особа, яка записана як батько чи мати дитини не оспорила вчинений запис, то інші особи (крім фактичного батька дитини у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав) не вправі оспорити цей запис після її смерті.

Встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши норми права, які підлягають застосуванню до виниклих спірних правовідносин сторін, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого і законного висновку проте, що позивачі не входять до кола осіб, які мають право оспорювати батьківство відповідача ОСОБА_8 і за життя із кола осіб, яким це право було надане, ніхто не звертався до суду із заявою про оспорювання батьківства, а тому в цій частині правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Також судом обґрунтовано зазначено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.05.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_8, третя особа: СТ «Бучанка» про часткове скасування рішення, державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права користування.

Крім цього, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014 по справі № 826/7947/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_31, ОСОБА_7, ОСОБА_32 до Головного управління статистики у Київській області, Державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради ОСОБА_33, Державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради ОСОБА_34, треті особи: Головне управління юстиції у Київській області, СТ «Бучанка» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що права позивачів з боку Гостомельської селищної ради Київської області, СТ «Бучанка» відносно розподілення спірної земельної ділянки, законності Статуту товариства, рішень загальних зборів, рішень правління, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права користування, не порушені.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачами також заявлені вимоги про визнання недостовірною інформації у протоколі СТ «Бучанка», у списку членів СТ «Бучанка», у листі голови СТ «Бучанка», у довідці СТ «Бучанка» та у протоколі засідання правління СТ «Бучанка», яка стосується спірної земельної ділянки, а також щодо зобов'язання ОСОБА_8 відкликати з Ірпінського міського суду зі справи № 2-805/12 копію листа голови СТ «Бучанка» ОСОБА_19 у відповідь на запит адвоката МартиненкоТ.А.

Відмовляючи у задоволенні вказаних вимог суд першої інстанції підставно виходив з обставин встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили, з встановлених фактичних обставин даної справи, наявних у ній доказів та вимог закону. При цьому, слід також наголосити, що заявлені вимоги щодо недостовірності інформації викладеної у документах садівничого товариства не є належним способом захисту і викладена в них інформація не стосується особистих немайнових прав позивачів.

З вищенаведених підстав доводи апеляційної скарги є цілком безпідставними і такими, що не ґрунтуються на встановлених судом фактичних обставинах справи, наявних у справі доказах та вимогах чинного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_7 та їх представників ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва