Ухвала суду № 69259595, 28.09.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 р.Справа № 545/1476/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю представники відповідача:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року по справі № 545/1476/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної служби спеціального звязку та захист інформації України про визнання протиправними та скасування наказу і зобовязання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Державної служби спеціального звязку та захист інформації України в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Адміністрації Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України № 2-ф від 10.02.2017 року, яким було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ОСОБА_2 ( НОМЕР_1), звільненому зі служби у Держспецзвязку наказом Голови Держспецзв»язку від 10.12.2014 року № 354-ос та зобовязати Адміністрацію Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України ( Код ЄДРПОУ 34620942 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1 ) грошову допомогу у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, як інваліду III групи, яка настала в період проходження служби і повязана з виконанням службових обовязків відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті ), поранення ( контузії, травми або каліцтва ) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального звязку та захисту інформації», затвердженого Постановою КМУ № 605 від 04.06.2008 року.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року відмовлено в задоволені позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів і встановлення обставин у справі, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апелянт наголошує на наявності у права на отриманні одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволенні.

Представник позивача в судове засідання не зявися, надіслав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Апеляційну скаргу підтримано.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 має календарну вислугу років у Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, яка діє на підставі Закону України «Про Державну службу спеціального звязку та захисту інформації України» від 23.02.2006 року № 3475-7У станом на 10.12.2014 року 5 років і 4 місяці, з яких: з 01.09.2008 року по 20.07.2013 рік - навчання в Інституті спеціального звязку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» відповідно до наказу ректора № 1827-с від 21.07.2008 року; з 21.09.2013 року по 10.12.2014 року - служба в Держспецзвязку України згідно контракту відповідно до наказу Голови Держспецзвязку України № 216-ос від 14.06.2013 року та має спеціальне звання старшого лейтенанта Держспецзв»язку України, наявність відповідного стажу підтверджується ксерокопією трудової книжки та копіями відповідних наказів ( а. с. 10-12 ).

ОСОБА_2 19.09.2016 року встановлено третю групу інвалідності з 16.08.2016 року в звязку з захворюванням, повязаним з проходженням військової служби ( а. с. 13-14 ). Наказом голови Служби Держспецзв»язку від 10.02.2017 року № 2-ф позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності ( а. с. 15-16).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317) причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві ( трудове каліцтво чи інше ушкодження здоровя); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання: одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв»язку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Позивач ОСОБА_2 проходив службу у Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, яка діє на підставі Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" від 23.02.2006 року № 3475-7У (надалі Держспецзв'язок України), має спеціальне звання старшого лейтенанта та календарну вислугу років станом на 10.12.2014 року 5 років і 4 місяці.

Згідно п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317) причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві трудове каліцтво чи інше ушкодження здоровя); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв»язку.

Згідно «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», {Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 335 від 18.05.2017 - застосовується з 1 січня 2017 року} у випадку настання інвалідності у звязку з виконанням службових обовязків чи після звільнення із служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби і повязані зі виконанням службових обовязків (інвалідам III групи у розмірі 48-місячного грошового забезпечення) грошова допомога відповідно до абз. 6 пп. 2 п. 2 «Порядку…» виплачується за наявності таких умов : настання інвалідності в період проходження служби, є звязок цієї інвалідності з виконанням службових обовязків;

або настання інвалідності після звільнення із служби, є звязок інвалідності з захворюванням або нещасним випадком, що мали місце в період проходження служби, є звязок цього захворювання або нещасного випадку з виконанням службових обовязків.

Час виконання службових обовязків особами рядового і начальницького складу Держспецзвязку відповідно до п. 3 «Порядку…», визначається «Положенням про проходження служби в Державній службі спеціального звязку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12,2006 № 1828 (втратила чинність 27.07.2016).

Відповідно до п. 11 «Положення…» особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що виконують свої службові обовязки під час :

перебування їх на місцях служби або занять у будівлях і на прилеглих територіях Адміністрації Держспецзвязку чи регіональних органів, територіальних підрозділів, закладів та установ або на інших місцях служби або занять, визначених приписами чи розпорядженнями Голови Держспецзвязку або начальників відповідних підпорядкованих органів, включаючи установлені розпорядком ( розкладом занять ) перерви;

прямування до місця служби або із служби, перебування у службових поїздках, повернення до місця служби;

виконання завдань за наказом прямого начальника;

виконання громадського обовязку, повязаного з врятуванням людського життя, охорони правопорядку, охорони державної власності, підтримання службової дисципліни.

Тобто, період проходження служби в Держспецзвязку - це період часу з початку і до закінчення служби в Держспецзвязку.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта, щодо наявності у нього права на отримання одноразової допомоги по інвалідності спростовуються самими матеріалами справи та не узгоджується з вищенаведеними правовими підставами, що надають можливість за наявними документами визнати за позивачем таке право. Доводи позивача з цього приводу, суд вважає помилковими.

Посилання апелянта на те, що суд не звернув уваги на те, що Постанова КМУ № 335 від 18.05.2017 року застосовуються з 1 січня 2017 року, а правові відносини щодо існування причинного зв'язку наявного захворювання з фактом проходження служби у системі Держспецзв'язку і подальшого встановлення інвалідності ОСОБА_2 виникли 13.11.2014 року, а не після 01.01.2017 року, є безпідставними, тому реалізація права на отримання допомоги здійснена вже під час дії цих правил.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що наявність існування запису у висновку ВЛК МО України за № 1238-п від 13.11.2014 року про проходження "військової"', а не "спеціальної" чи "просто" служби у системі Держспецзв'язку, не надає можливості визнати за позивачем право на відповідну допомогу.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року по справі № 545/1476/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі буде складена 02 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5